Ви ж наводите фонему /ʲi/ (< *ě), яка сама по собі надм’яка.
А зрозумів. Я не бачу потреби в цьому. Чому “м’яке” /а/ буде “ьа”, але м’яке /і/ - “і”?
Бо /і/ - фонема, яка по своїй природі вже пом’якшує попередню приголосну, а /ɑ/ чи інші голосні такої якості не мають. Тому додаткові знаки м’якшання зайві.
Ви ж наводите фонему /ʲi/ (< *ě), яка сама по собі надм’яка.
А зрозумів. Я не бачу потреби в цьому. Чому “м’яке” /а/ буде “ьа”, але м’яке /і/ - “і”?
Бо /і/ - фонема, яка по своїй природі вже пом’якшує попередню приголосну, а /ɑ/ чи інші голосні такої якості не мають. Тому додаткові знаки м’якшання зайві.
/i/ з ятя, чи всяке /i/? Коли друге, то я вже це спростував у переднішій відповіді.
/i/ з ятя, чи всяке /i/? Коли друге, то я вже це спростував у переднішій відповіді.
З *ě та *e. “І” з переголосу *o крім “нем’якості” має й часто нижчу якість [i̞] (шось середнє між [i] та [ɪ] )в говірках, де не відбулося повного злиття з /і/. Цю якість добре чути в записах.
/i/ з ятя, чи всяке /i/? Коли друге, то я вже це спростував у переднішій відповіді.
З *ě та *e. “І” з переголосу *o крім “нем’якості” має й часто нижчу якість [i̞] (шось середнє між [i] та [ɪ] )в говірках, де не відбулося повного злиття з /і/. Цю якість добре чути в записах.
Можна докладніше про /i/ з *е? Невже слова з ним вимовляються як /ʲi/: /osʲiɲ/?
Можна докладніше про /i/ з *е? Невже слова з ним вимовляються як /ʲi/: /osʲiɲ/?
Так само, як *ě. Так званий “новий ять”. Наскільки знаю, то “нем’який і” постав лише з переголосу *o в новозакритих складах.
Можна докладніше про /i/ з *е? Невже слова з ним вимовляються як /ʲi/: /osʲiɲ/?
Так само, як *ě. Так званий “новий ять”. Наскільки знаю, то “нем’який і” постав лише з переголосу *o в новозакритих складах.
Той “новий ять” - це кожне /i/ з *е? Навіть те, що чергується?
Той “новий ять” - це кожне /i/ з *е? Навіть те, що чергується?
Так, те “і”, яке чергується з “е”.
Той “новий ять” - це кожне /i/ з *е? Навіть те, що чергується?
Так, те “і”, яке чергується з “е”.
Можете подати джерело, що це засвідчує?
Можете подати джерело, що це засвідчує?
“Історична фонологія української мови”: https://archive.org/details/istorychna\_fonoloh/istorychna\_fonoloh\_1/page/n397/mode/2up?view=theater
“На відміну від прасл. ě (“старого ятя”), цей звук уживався лише в “новозакритих складах” (тобто складах, що стали закритими через втрату ь), чергуючися з е у відкритих складах: рěč(ь) : реčі. В усьому іншому злиття з ě праслов’янського походження було повне.”
4 Звучання “нового ятя”…
“Дальший розвиток “нового ятя” засвідчує те саме, бо він і пізніше нічим не відрізнявся від ě, успадкованого з праслов’янської мови…”.
Можете подати джерело, що це засвідчує?
“Історична фонологія української мови”: https://archive.org/details/istorychna\_fonoloh/istorychna\_fonoloh\_1/page/n397/mode/2up?view=theater
“На відміну від прасл. ě (“старого ятя”), цей звук уживався лише в “новозакритих складах” (тобто складах, що стали закритими через втрату ь), чергуючися з е у відкритих складах: рěč(ь) : реčі. В усьому іншому злиття з ě праслов’янського походження було повне.”
4 Звучання “нового ятя”…
“Дальший розвиток “нового ятя” засвідчує те саме, бо він і пізніше нічим не відрізнявся від ě, успадкованого з праслов’янської мови…”.
Xeveliovou velica cesty za tuy’ho velicuy troud cyto teagyco’ho pereçieniti. Ta popri znagna’ho vidotvœrnostiy nariecy i riedcœstno darovite oco, yeomou use tacui ne bea viedoma pèuna pozdieycha data zvõcynyui po nariecciax. Popri te cyto œn oumie vidieti cyto inchi móuvniçi ni, ci malo yeoho vuisnœucœu e souto zerçalno (speculative). I nicy proti zerçalnosti — nadtó coli móuva e o puitagnax zvõcoròzvitcou u dopisemnõ dobõ. Ta u razie riecéu ci dieystven dat yz zvõcynyui ci bez yix, yim zerçalnœsty oustõpity.
O iztocy, œn pisché o ‘póunœmy tœpçie (merger) *ou ta *ON ( *om, *on), olni rieceva data zvõcynyui nariecy cazjé proti tomou. Pri tœmy, za peredsuil (premise) toho vuisnœuca’mou pravi œdsõttié nosovosti u œdcreatie *ON, i xotcha i sèse ne e prauda (he potverdili sõty dosliedui pd-zx nariecy, pèunui govœrcui, xay mala ceasty, znaiõty i tacœi œdcreatui, znacomito: [ʊ̃ʷ ~ õ̝ʷ]), yac ne ea u cmiet mœgynœsty yna incha protistauleigna neigy nosovœsty (nosovo tcholoncouagne) u porœunagnie œdcreatœu *ou ta *ON, a tacoe protistauleigne tacui e (pozdieye, po vuidagnie yeoho “Zveagymenoslœuia”) potverdgeno dieystvnuimy stanomy u govoriex cyto znaiõty zvõcove protistauleigne *ou ta *ON, ale ne za nosovuimy tcholoncouagnémy, ale za yacœsttiõ yna golosna, a tó: *ou → /u/ proti *ON → /ʊ/. Tac samo badagna po govoriex cazjõty i na diestvnõ rœzniçõ meidj œdcreatoma *ē/*oy proti *e-y-peregolosou, cde œdcreat pervoho e /i̯͡e̝/ a œdcreat drougoho /ʲɪ/ ci /i/. I bay dougye ci sèse protistauleigne e zaxovano lixy u deyaciex govœrcax, ci tacui bie (abo e) pitimo i inchim (ne usi e probadano póuno), sõty e cyto ‘póuen topeç *ou ta *ON usiõdui’ ne œdpoviedaié dieystvnosti.
Бо /і/ - фонема, яка по своїй природі вже пом’якшує попередню приголосну,
Neprauda.
Онов. У ГРАКу ще часто деякі скорочені: міськголова, Хмельницькгаз
Otge crœmy plodœu communizmou pricladœu neyma?
Бо /і/ - фонема, яка по своїй природі вже пом’якшує попередню приголосну,
Neprauda.
Чому неправда? Історично *ě пом’якшувала, й сьогодні коли, на приклад, зичаться нові чужі слова з /і/, то приголосні перед нею м’які.
Бо /і/ - фонема, яка по своїй природі вже пом’якшує попередню приголосну,
Neprauda.
й сьогодні коли, на приклад, зичаться нові чужі слова з /і/, то приголосні перед нею м’які.
Це через московську, бо зазвичай тоді вимовляється не /i/, a /ɪ/.
й сьогодні коли, на приклад, зичаться нові чужі слова з /і/, то приголосні перед нею м’які.
Це через московську, бо зазвичай тоді вимовляється не /i/, a /ɪ/.
Це вже тоді питання про те, якою голосною передавати. Але не про природу фонеми /i/.
й сьогодні коли, на приклад, зичаться нові чужі слова з /і/, то приголосні перед нею м’які.
Це через московську, бо зазвичай тоді вимовляється не /i/, a /ɪ/.
Це вже тоді питання про те, якою голосною передавати. Але не про природу фонеми /i/.
Шо ви хочете сказать?
Це вже тоді питання про те, якою голосною передавати. Але не про природу фонеми /i/.
Шо ви хочете сказать?
Я, чесно, вже загубився. Мені здається ми говоримо про різні речі :) Я писав про фонетичну природу голосної /і/ ( <*ě ) - вона палаталізує приголосні перед собою, навіть приголосні, які не мають м’якої пари в системі приголосних (так звана “напівм’якість” губних, задньоязикових, шиплячих).
Абетка:
А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Ж, З, И, І, J, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, ь
Я б забрав букви “j” та “ф”. Як на мене, [j] не осібна фонема, а алофон фонеми /ɪ/, тож і позначать його можна буквою “и”. А як на Франка казать Хранко, він далебі в могилі не перевернеться.
На мнякі “с”, “з”, “р”, “л”, “н”, “д”, “т” можна позичить уже бутні букви в сербів, а решту вигадать.
І я додав би букви на фонеми /dʒ/ і /dz/. Одна фонема – один гук.
- /i/, що наближується до /и/
Чи не навпаки?
Що думаєте? Буду радий всякому відгуку.
Як на мене, слово “черговий” тут не до речі. Це мені бринить як переклад московського “очередной”. Я б сказав: “новий”, “ще один”. Про всяк випадок: “натомість” – польсько-галицьке слово.
Дякую за відгук.
Абетка:
А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Ж, З, И, І, J, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, ьЯ б забрав букви “j” та “ф”. Як на мене, [j] не осібна фонема, а алофон фонеми /ɪ/, тож і позначать його можна буквою “и”. А як на Франка казать Хранко, він далебі в могилі не перевернеться.
Отже, “її” - “иіиі”, і “тою” - “тоиу”?
На мнякі “с”, “з”, “р”, “л”, “н”, “д”, “т” можна позичить уже бутні букви в сербів, а решту вигадать.
Ви мабуть, пропустили мету цього правопису.
І я додав би букви на фонеми /dʒ/ і /dz/. Одна фонема – один гук.
Це ж рідковживані фонеми.
- /i/, що наближується до /и/
Чи не навпаки?
Історично - так. Але тепер навпаки.
Що думаєте? Буду радий всякому відгуку.
Як на мене, слово “черговий” тут не до речі. Це мені бринить як переклад московського “очередной”. Я б сказав: “новий”, “ще один”. Про всяк випадок: “натомість” – польсько-галицьке слово.
Це вже тоді питання про те, якою голосною передавати. Але не про природу фонеми /i/.
Шо ви хочете сказать?
Я, чесно, вже загубився. Мені здається ми говоримо про різні речі :) Я писав про фонетичну природу голосної /і/ ( <*ě ) - вона палаталізує приголосні перед собою, навіть приголосні, які не мають м’якої пари в системі приголосних (так звана “напівм’якість” губних, задньоязикових, шиплячих).
Цікаво було б більше про це почитати, чому так.