Черговий правопис (змінена драгоманівка)

Знаю, питання правопису вже втомлює. Але з огляду на сьогочасний занепад української фонетики, було б на мою думку корисно поміркувати над правописом, що б краще внаочнював тонкощі української фонетики. А також, можливий взірець правопису, як би його спростити та зробити логічнішим. Отже подумавши над цим, подаю змінену драгоманівку.

Ідея:

• Показати на письмі тонкощі української фонетики, які, серед іншого, через їх невідображення на письмі нині занепадають.
• Спростити правопис, викинувши зайві літери.

Переваги:

• Простіше, логічніше письмо
• Показує на письмі фонеми для розрізнення слів, підтримує українську фонетику
• Заощаджує букви (сучасний правопис - 34 (з апострофом), мій - 28; англійський - 26 (без апострофа))

Абетка:
А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Ж, З, И, І, J, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, ь

(Забрано: Є, Ї, Щ, Ю, Я; замінено: Й > J)
Є - jе, ье
Ї - jі, ьі / jи, ьи
Щ - шч
Ю - jу, ьу
Я - jа, ьа
Й - J; мотивація: наблизити на письмі фонему /й/ до /і/, скоротити фонему на письмі (“j” займає менше місця як “й”).

Приклади на письмі:
Жебракуjуть філософи при ґанку церкви в Гадьачі, шче j шатро jихнье пjaне знаjeмо.

Jак умру, то поховаjте
Мене на могильі
Серед степу широкого
На Вкраjиньі миліj
Шчоб лани широкополі
І Дньіпро, і кручі
Було видно, було чути,
Jaк реве ревучиj.
Jaк понесе з Украjини
У синьеje море
Кров ворожу… отоjдьі ja
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитисьа… а до того
Jа не знаjу Бога.
Поховаjте та вставаjте,
Каjдани порвіте,
І вражоjу злоjу кровjу
Вольу окропіте.
І мене в семji великіj,
В семji вольніj, новіj,
Не забудьте помjанути
Незлим тихим словом.

Які фонеми показує мій правопис?

1. Пом’якшені й непом’якшені приголосні перед “і”
   Важливо, щоб розрізняти морфеми й слова. До прикладу:

“різньi” (< “різня”), /різньі́/, МФА: /riz’ɲi/
“різні” (< “різний”), /рі́зні/, /’rizni/

“пісньі” (< “пісня”), /пі́сньі/, /’pisɲi/
“пісні” (< “пісний”), /пі́сні/, /’pisni/

“діл” (=долина), /діл/, /dil/
“дьіл” (< “ділити”), /дьіл/, /ɟil/

2. /i/, що наближується до /и/
   До прикладу:

“безкраjij” (“їй”), /безкрайій/
“безкраjиj” (“який”), /безкрайій~-ий/

Можливі допрацювання:

1. Забрати літеру “Ф”, замість неї передавати її українську вимову. У правопис не додав, бо як бути з такими йменами й прізвищами як “Франко”? Невже всюди їх переписувати на “Пранків” / “Хранків”? Нехай це вже буде такий собі “рудимент”.

2. Забрати літеру “Ґ”, натомість писати сполуку “кг”. Мотивовано тим, що “Ґ” - маргінальна літера, яка вживається в кількох словах і деколи на передачі чужих назв. Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми? Можна було б через апостроф, але це а) додатковий знак, б) не зовсім естетично і в) непрактично, бо слово тоді сприймається комп’ютерами як дві частини, які окремо й виділяються. Тому поки лишив “Ґ”.

Що думаєте? Буду радий всякому відгуку.

Знаю, питання правопису вже втомлює. Але з огляду на сьогочасний занепад української фонетики, було б на мою думку корисно поміркувати над правописом, що б краще внаочнював тонкощі української фонетики. Отже подумавши над цим, подаю змінену драгоманівку.

Ідея:
Показати на письмі тонкощі української фонетики, які, серед іншого, через їх невідображення на письмі нині занепадають.

Переваги:

• Простіше, логічніше письмо
• Показує на письмі фонеми для розрізнення слів, підтримує українську фонетику
• Заощаджує букви (сучасний правопис - 34 (з апострофом), мій - 28; англійський - 26 (без апострофа))

Абетка:
А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Ж, З, И, І, J, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, ь

(Забрано: Є, Ї, Щ, Ю, Я; замінено: Й > J)

Приклад речення:
Жебракуjуть філософи при ґанку церкви в Гадьачі, шче j шатро jихнье пjaне знаjeмо.

Які фонеми показує мій правопис?

1. Пом’якшені й непом’якшені приголосні перед “і”
   Важливо, щоб розрізняти морфеми й слова. До прикладу:

“різньi” (< “різня”), /різньі́/, МФА: /rizɲ’i/
“різні” (< “різний”), /рі́зні/, /’rizni/

“пісньі” (< “пісня”), /пі́сньі/, /’pisɲi/
“пісні” (< “пісний”), /пі́сні/, /’pisni/

“діл” (=долина), /діл/, /dil/
“дьіл” (< “ділити”), /дьіл/, /ɟil/

2. /i/, що наближується до /и/
   До прикладу:

“безкраjij” (“їй”), /безкрайій/
“безкраjиj” (“який”), /безкрайій~-ий/

Можливі допрацювання:

1. Забрати літеру “Ф”, замість неї передавати її українську вимову. У правопис не додав, бо як бути з такими йменами й прізвищами як “Франко”? Невже всюди їх переписувати на “Пранків” / “Хранків”? Нехай це вже буде такий собі “рудимент”.

2. Забрати літеру “Ґ”, натомість писати сполуку “кг”. Мотивовано тим, що “Ґ” - маргінальна літера, яка вживається в кількох словах і деколи на передачі чужих назв. Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми? Можна було б через апостроф, але це а) додатковий знак, б) не зовсім естетично і в) непрактично, бо слово тоді сприймається комп’ютерами як дві частини, які окремо й виділяються. Тому поки лишив “Ґ”.

Що думаєте? Буду радий всякому відгуку.

Нахіба? 😱🧐🤦‍♂️
Вмер Максим і х… з ним. 

Знаю, питання правопису вже втомлює. Але з огляду на сьогочасний занепад української фонетики, було б на мою думку корисно поміркувати над правописом, що б краще внаочнював тонкощі української фонетики. Отже подумавши над цим, подаю змінену драгоманівку.

Ідея:
Показати на письмі тонкощі української фонетики, які, серед іншого, через їх невідображення на письмі нині занепадають.

Переваги:

• Простіше, логічніше письмо
• Показує на письмі фонеми для розрізнення слів, підтримує українську фонетику
• Заощаджує букви (сучасний правопис - 34 (з апострофом), мій - 28; англійський - 26 (без апострофа))

Абетка:
А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Ж, З, И, І, J, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, ь

(Забрано: Є, Ї, Щ, Ю, Я; замінено: Й > J)

Приклад речення:
Жебракуjуть філософи при ґанку церкви в Гадьачі, шче j шатро jихнье пjaне знаjeмо.

Які фонеми показує мій правопис?

1. Пом’якшені й непом’якшені приголосні перед “і”
   Важливо, щоб розрізняти морфеми й слова. До прикладу:

“різньi” (< “різня”), /різньі́/, МФА: /rizɲ’i/
“різні” (< “різний”), /рі́зні/, /’rizni/

“пісньі” (< “пісня”), /пі́сньі/, /’pisɲi/
“пісні” (< “пісний”), /пі́сні/, /’pisni/

“діл” (=долина), /діл/, /dil/
“дьіл” (< “ділити”), /дьіл/, /ɟil/

2. /i/, що наближується до /и/
   До прикладу:

“безкраjij” (“їй”), /безкрайій/
“безкраjиj” (“який”), /безкрайій~-ий/

Можливі допрацювання:

1. Забрати літеру “Ф”, замість неї передавати її українську вимову. У правопис не додав, бо як бути з такими йменами й прізвищами як “Франко”? Невже всюди їх переписувати на “Пранків” / “Хранків”? Нехай це вже буде такий собі “рудимент”.

2. Забрати літеру “Ґ”, натомість писати сполуку “кг”. Мотивовано тим, що “Ґ” - маргінальна літера, яка вживається в кількох словах і деколи на передачі чужих назв. Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми? Можна було б через апостроф, але це а) додатковий знак, б) не зовсім естетично і в) непрактично, бо слово тоді сприймається комп’ютерами як дві частини, які окремо й виділяються. Тому поки лишив “Ґ”.

Що думаєте? Буду радий всякому відгуку.

Нахіба? 😱🧐🤦‍♂️
Вмер Максим і х… з ним. 

Якби в вас тривалість уваги була б довша, як три секунди, то ви б побачили, “нахіба”. На жаль, ви цього не бачите й радо з себе стіните дурника.

Чому j?

Знаю, питання правопису вже втомлює. Але з огляду на сьогочасний занепад української фонетики, було б на мою думку корисно поміркувати над правописом, що б краще внаочнював тонкощі української фонетики. Отже подумавши над цим, подаю змінену драгоманівку.

Ідея:
Показати на письмі тонкощі української фонетики, які, серед іншого, через їх невідображення на письмі нині занепадають.

Переваги:

• Простіше, логічніше письмо
• Показує на письмі фонеми для розрізнення слів, підтримує українську фонетику
• Заощаджує букви (сучасний правопис - 34 (з апострофом), мій - 28; англійський - 26 (без апострофа))

Абетка:
А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Ж, З, И, І, J, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, ь

(Забрано: Є, Ї, Щ, Ю, Я; замінено: Й > J)

Приклад речення:
Жебракуjуть філософи при ґанку церкви в Гадьачі, шче j шатро jихнье пjaне знаjeмо.

Які фонеми показує мій правопис?

1. Пом’якшені й непом’якшені приголосні перед “і”
   Важливо, щоб розрізняти морфеми й слова. До прикладу:

“різньi” (< “різня”), /різньі́/, МФА: /rizɲ’i/
“різні” (< “різний”), /рі́зні/, /’rizni/

“пісньі” (< “пісня”), /пі́сньі/, /’pisɲi/
“пісні” (< “пісний”), /пі́сні/, /’pisni/

“діл” (=долина), /діл/, /dil/
“дьіл” (< “ділити”), /дьіл/, /ɟil/

2. /i/, що наближується до /и/
   До прикладу:

“безкраjij” (“їй”), /безкрайій/
“безкраjиj” (“який”), /безкрайій~-ий/

Можливі допрацювання:

1. Забрати літеру “Ф”, замість неї передавати її українську вимову. У правопис не додав, бо як бути з такими йменами й прізвищами як “Франко”? Невже всюди їх переписувати на “Пранків” / “Хранків”? Нехай це вже буде такий собі “рудимент”.

2. Забрати літеру “Ґ”, натомість писати сполуку “кг”. Мотивовано тим, що “Ґ” - маргінальна літера, яка вживається в кількох словах і деколи на передачі чужих назв. Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми? Можна було б через апостроф, але це а) додатковий знак, б) не зовсім естетично і в) непрактично, бо слово тоді сприймається комп’ютерами як дві частини, які окремо й виділяються. Тому поки лишив “Ґ”.

Що думаєте? Буду радий всякому відгуку.

Нахіба? 😱🧐🤦‍♂️
Вмер Максим і х… з ним. 

Якби в вас тривалість уваги була б довша, як три секунди, то ви б побачили, “нахіба”. На жаль, ви цього не бачите й радо з себе стіните дурника.

<Якби в вас тривалість уваги була б довша… >
Якою це мовою писано? 🤦‍♂️
Ви що, на гугл-перекладачі перекладаєте москвинське речення, бо синтаксис тут геть не український 🤷‍♂️
По суті. Це повна дурня. 
Хочете перевірити? Напишіть в будь-яку мовну спільноту на ФБ, там вам розтлумачать, чому це дурня і якесь вихолощення нашої абетки. 

А це просто прекрасно:

<Забрати літеру “Ґ”, натомість писати сполуку “кг”. Мотивовано тим, що “Ґ” - маргінальна літера, яка вживається в кількох словах і деколи на передачі чужих назв. Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми? Можна було б через апостроф, але це а) додатковий знак, б) не зовсім естетично і в) непрактично, бо слово тоді сприймається комп’ютерами як дві частини, які окремо й виділяються. Тому поки лишив “Ґ”.>

🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️😂😂😂

А,а (а), Б,б (бе), В,ɞ (ве), Г,г (ге), Д,∂ (де),
Ɛ,ε (е), Ꞓ,ꞓ (є), Ж,ж (же), Ꙁ,ꙁ (зе), Ґ,ґ (ґе)¹,
И,и (и), І,і (i), Ï,ï (ï), Ԫ,ԫ (дже)², S,ς (дзе)³,
Й,й (йот), Ӄ,ӄ (ка), Ʌ,ʌ (ел), М,м (ем), Ν,ɴ (ен),
Ꙩ,ꙩ,о (о), П,п (пе), Ƿ,ƿ (ер), С,с (ес), Т,т (те),
Ꙋ,Ꙋ (у), Ɣ̌,ɣ̌ (у кор.)⁴, ⵀ,ҩ (еф), Х,х (ха), Џ,џ (це), ⵖ,ɥ (ча), Ѡ,ѡ (ша), Ψ,պ (ща), ь (м’який знак, або єрь)⅝, Ю,ю (ю), Ѧ,ѧ,я (я)

¹Букву “Ґ” переставити з 5-го на 10-те мiсце (щоб абетка була приваблива й легка до сприйняття).
²-³пропоную ввести новi букви, бо є багато слiв на “дз”, “дж”.
³перейнята з кирилицi
⁴перейнята з білоруської абетки
⅝назва перейнята з кирилицi.

Ось такою має бути нова абетка
Тільки замінити мал. а на кириличну букву аз, так само Ч, ч замінити на кир. букву черв.
Було б добре, якби наші айтішники додали ці букви в шрифти, бо поки ніде їх там нема. 

Пи. Си. Букви Ж, Щ замінити на Ж, Щ з рутенії
https://abetkarutenia.com.ua/

 Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми?

так з двома майже нема, особливо своїх https://r2u.org.ua/s?w=*кг*&scope=ukrq&dicts=all&highlight=on

Онов. У ГРАКу ще часто деякі скорочені: міськголова, Хмельницькгаз

 Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми?

так з двома майже нема, особливо своїх https://r2u.org.ua/s?w=*кг*&scope=ukrq&dicts=all&highlight=on

Навіщо викидати одну букву, щоб ліпити дві? Це так було раніше до появи Ґ. Так і писали Кгедиминъ — Ґедимин. 
Але краще, коли є одна буква, а не дві 🤷‍♂️
Ми можемо взагалі скоротити букви й писати, напр. як у німецькій Щ — schtsch, Я — ja тощо. Але нахіба? 🤷‍♂️🤦‍♂️

Хочете перевірити? Напишіть в будь-яку мовну спільноту на ФБ, там вам розтлумачать, чому це дурня і якесь вихолощення нашої абетки.

Шо ви постійно на якісь невідомі мовні спільноти в Фейсбуці посилаєтеся? До чого взагалі вони тут? Це хіба аргумент, шо вперті “знавці мови” десь там можуть тебе зацькувати за інакшу думку?

Тут правопис Максима, хоч забирає букви, де більше реалістичний за ваш, бо не додає невідомі для більшості шрифтів знаки.

Чому j?

Ближче до голосної “і”, складовотворчої відміни звука /й/. Ще займає менше місця на письмі, що важливо для такої частої фонеми як /й/: “свойейи” проти “своjejи”.

Чому j?

Ближче до голосної “і”, складовотворчої відміни звука /й/. Ще займає менше місця на письмі, що важливо для такої частої фонеми як /й/: “свойейи” проти “своjejи”.

У цьому є певний зміст. Для руської та церковнослов’янської схожість “й” та “и” має більше змісту, ніж для сучасної вкраїнської, бо ті звуки були ближчі, ніж вони є зараз. Тепер “і” ближче до “й”, за “и”.

У своєму особистому письмі я пишу “й” як “і”, “і” як “ıe”, а “и” як “ı”.

 Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми?

так з двома майже нема, особливо своїх https://r2u.org.ua/s?w=*кг*&scope=ukrq&dicts=all&highlight=on

Онов. У ГРАКу ще часто деякі скорочені: міськголова, Хмельницькгаз

Своїх нема, а от у передачі чужих будуть. Наприклад, Макгонагел (з McGonagall) - як знати, чи “кг” позначає одну, чи дві фонеми? Можна було б писати “г” з великої, як в оригіналі, тільки ж в українській не заведено писати великі літери всередині слова.

 Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми?

так з двома майже нема, особливо своїх https://r2u.org.ua/s?w=*кг*&scope=ukrq&dicts=all&highlight=on

Навіщо викидати одну букву, щоб ліпити дві? Це так було раніше до появи Ґ. Так і писали Кгедиминъ — Ґедимин. 
Але краще, коли є одна буква, а не дві 🤷‍♂️
Ми можемо взагалі скоротити букви й писати, напр. як у німецькій Щ — schtsch, Я — ja тощо. Але нахіба? 🤷‍♂️🤦‍♂️

Ви можете писати “schtsch”, коли хочете. Я ж пропоную письмо на одну рідко вживану літеру менше.

Не бачу ніякого глузду (смсислу). Наприклад, Ґ відповідає розміту “буква – звучина”, тобто коли звучині відповідає окрема буква. 
Питання таке ж, як і до всіх правописів: навіщо? Наприклад, “Заощаджує букви”. Чи аж так у нас їх багато? 
Далі. В багатьох говірках розрізнення І занепало більш-менш природно. Окрім того зараз прибіжить Той-Кого-Не-Можна-Називати-Щоб-Він-Не-Прибіг-Розказати-Про-Різні-І-Й-А-Й-О-Й-У-Й-Е-Й-И розказати про те, що різниця не тільки в пом’якшенні (добродій Єлисій десь писав про це: є говірки, в яких є попередній приголосний м’який перед обома, є такі, в яких приг. тверді перед І з О, але, спасибі його письму, зараз не знайду), а в тому, що це якісно різні звуки самі по собі.

Своїх нема, а от у передачі чужих будуть. Наприклад, Макгонагел (з McGonagall) - як знати, чи “кг” позначає одну, чи дві фонеми? Можна було б писати “г” з великої, як в оригіналі, тільки ж в українській не заведено писати великі літери всередині слова.

Цікаво було би дослідити як українці вимовляють такі слова, як от “Стокгольм” чи “Макгонагел”. Які звуки там чути. Чи [g], чи [kɦ], чи [k̚ɦ]. Мені здається, шо в мене там [k̚ɣ̞].

Хочете перевірити? Напишіть в будь-яку мовну спільноту на ФБ, там вам розтлумачать, чому це дурня і якесь вихолощення нашої абетки.

Шо ви постійно на якісь невідомі мовні спільноти в Фейсбуці посилаєтеся? До чого взагалі вони тут? Це хіба аргумент, шо вперті “знавці мови” десь там можуть тебе зацькувати за інакшу думку?

Тут правопис Максима, хоч забирає букви, де більше реалістичний за ваш, бо не додає невідомі для більшості шрифтів знаки.

Реалістичний 😂🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️
Як каже д. Ялисій: “Я вам вірю”

 Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми?

так з двома майже нема, особливо своїх https://r2u.org.ua/s?w=*кг*&scope=ukrq&dicts=all&highlight=on

Навіщо викидати одну букву, щоб ліпити дві? Це так було раніше до появи Ґ. Так і писали Кгедиминъ — Ґедимин. 
Але краще, коли є одна буква, а не дві 🤷‍♂️
Ми можемо взагалі скоротити букви й писати, напр. як у німецькій Щ — schtsch, Я — ja тощо. Але нахіба? 🤷‍♂️🤦‍♂️

Ви можете писати “schtsch”, коли хочете. Я ж пропоную письмо на одну рідко вживану літеру менше.

Це що вас спека так плавить чи що? 
На яку одну букву? 
Ви ж пропонуєте забрати: Ґ, Щ, Ф, Є, Ї, Ю, Я
То я й питаю: нахіба? 

 Проте як тоді розрізняти, чи “кг” позначає одну чи дві фонеми?

так з двома майже нема, особливо своїх https://r2u.org.ua/s?w=*кг*&scope=ukrq&dicts=all&highlight=on

Навіщо викидати одну букву, щоб ліпити дві? Це так було раніше до появи Ґ. Так і писали Кгедиминъ — Ґедимин. 
Але краще, коли є одна буква, а не дві 🤷‍♂️
Ми можемо взагалі скоротити букви й писати, напр. як у німецькій Щ — schtsch, Я — ja тощо. Але нахіба? 🤷‍♂️🤦‍♂️

Ви можете писати “schtsch”, коли хочете. Я ж пропоную письмо на одну рідко вживану літеру менше.

Це що вас спека так плавить чи що? 
На яку одну букву? 
Ви ж пропонуєте забрати: Ґ, Щ, Ф, Є, Ї, Ю, Я
То я й питаю: нахіба? 

Ми говоримо про Ґ, чи вже й про інші букви?

Не бачу ніякого глузду (смсислу). Наприклад, Ґ відповідає розміту “буква – звучина”, тобто коли звучині відповідає окрема буква.

Якому розміту? Хто встановив, що на одну фонему має бути одна буква?

Питання таке ж, як і до всіх правописів: навіщо? Наприклад, “Заощаджує букви”. Чи аж так у нас їх багато?

Таки багато. Я гадаю, що коли треба тягнутися до краю клавіятури, щоб написати слово, то абетка можливо трохи перевантажена.

Далі. В багатьох говірках розрізнення І занепало більш-менш природно.

Що значить “більш-менш природно”? То природньо чи ні?

Не бачу ніякого глузду (смсислу). Наприклад, Ґ відповідає розміту “буква – звучина”, тобто коли звучині відповідає окрема буква.

Якому розміту? Хто встановив, що на одну фонему має бути одна буква?

Питання таке ж, як і до всіх правописів: навіщо? Наприклад, “Заощаджує букви”. Чи аж так у нас їх багато?

Таки багато. Я гадаю, що коли треба тягнутися до краю клавіятури, щоб написати слово, то абетка можливо трохи перевантажена.

Далі. В багатьох говірках розрізнення І занепало більш-менш природно.

Що значить “більш-менш природно”? То природньо чи ні?

Не літера, а буква
Не перевантажена, а переобтяжена

<Таки багато. Я гадаю, що коли треба тягнутися до краю клавіятури, щоб написати слово, то абетка можливо трохи перевантажена>

Будемо гадати, що це все через спеку 😂🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️

Не бачу ніякого глузду (смсислу). Наприклад, Ґ відповідає розміту “буква – звучина”, тобто коли звучині відповідає окрема буква.

Якому розміту? Хто встановив, що на одну фонему має бути одна буква?

Питання таке ж, як і до всіх правописів: навіщо? Наприклад, “Заощаджує букви”. Чи аж так у нас їх багато?

Таки багато. Я гадаю, що коли треба тягнутися до краю клавіятури, щоб написати слово, то абетка можливо трохи перевантажена.

Далі. В багатьох говірках розрізнення І занепало більш-менш природно.

Що значить “більш-менш природно”? То природньо чи ні?

Не літера, а буква
Не перевантажена, а переобтяжена

<Таки багато. Я гадаю, що коли треба тягнутися до краю клавіятури, щоб написати слово, то абетка можливо трохи перевантажена>

Будемо гадати, що це все через спеку 😂🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️

Жду, коли з’явиться адекватна відповідь.

Пом’якшені й непом’якшені приголосні перед “і”
Важливо, щоб розрізняти морфеми й слова. До прикладу:
“різньi” (< “різня”), /різньі́/, МФА: /rizɲ’i/
“різні” (< “різний”), /рі́зні/, /’rizni/

Ця частина мені не дуже до вподоби. Голосна фонема /і/ сама собою вже пом’якшує попередній приголосний, це її природа, така її історія розвитку, тому, на мій погляд, якраз потрібно писати додатковий знак саме для “нем’якості” у випадках, коли те “і” не пом’якшує приголосну перед собою. І “м’яке і” зустрічається куди частіше в письмі за “нем’яке і”, тому й з точки зору зручності, якшо це важливо, краще писати “і” вже знаючи, шо воно пом’якшує.

Якшо вже додаєте нову букву “j”, то, можливо, додасте й “ı” саме для “нем’якої і”?

Пом’якшені й непом’якшені приголосні перед “і”
Важливо, щоб розрізняти морфеми й слова. До прикладу:
“різньi” (< “різня”), /різньі́/, МФА: /rizɲ’i/
“різні” (< “різний”), /рі́зні/, /’rizni/

Ця частина мені не дуже до вподоби. Голосна фонема /і/ сама собою вже пом’якшує попередній приголосний, це її природа, така її історія розвитку, тому, на мій погляд, якраз потрібно писати додатковий знак саме для “нем’якості” у випадках, коли те “і” не пом’якшує приголосну перед собою. І “м’яке і” зустрічається куди частіше в письмі за “нем’яке і”, тому й з точки зору зручності, якшо це важливо, краще писати “і” вже знаючи, шо воно пом’якшує.

З переднішої відповіді на “Позбудьмося правила дев’ятки”:

Це не завжди так. Прикметно, в мовах на захід від української /i/ не пом’якшує передніших приголосних. В українських словах з /i/ з *о та *е передніший приголосний у відмінках не м’який (/stola/), то чому б у головній формі приголосний би був пом’якшений (/stʲil/)? + недарма в класиці подибуєш алофони з “и”: “жупани кармазинниї” (Тарас Шевченко)“поготив”, “вин”, “ниж” (з живих уст)

Якшо вже додаєте нову букву “j”, то, можливо, додасте й “ı” саме для “нем’якої і”?

Тобто нем’якої /i/? Маєте на увазі звук /и/ (МФА: /ɪ/)?

Прикметно, в мовах на захід від української /i/ не пом’якшує передніших приголосних.

Це правда, але історія розвитку нашої мови інша. Історично *ě пом’якшувала приголосні перед собою й така якість дійшла донині. Те саме з переголосом *e. А переголос *o лише відносно недавно став звучати схоже до “і”, він пройшов через велику звукову зміну. Раніше то була окрема фонема, лише пізніше вона злилася з /i/ й не всюди.

Тобто нем’якої /i/? Маєте на увазі звук /и/ (МФА: /ɪ/)?

Ні, “і”, про яке ви вище писали, яке не пом’якшує приголосну перед собою (з *o, на приклад).

Прикметно, в мовах на захід від української /i/ не пом’якшує передніших приголосних.

Це правда, але історія розвитку нашої мови інша. Історично *ě пом’якшувала приголосні перед собою й така якість дійшла донині. Те саме з переголосом *e. А переголос *o лише відносно недавно став звучати схоже до “і”, він пройшов через велику звукову зміну. Раніше то була окрема фонема, лише пізніше вона злилася з /i/ й не всюди.

З тої самої переднішої відповіді на іншій толоці:

Ви ж наводите фонему /ʲi/ (< *ě), яка сама по собі надм’яка.

Тобто нем’якої /i/? Маєте на увазі звук /и/ (МФА: /ɪ/)?

Ні, “і”, про яке ви вище писали, яке не пом’якшує приголосну перед собою (з *o, на приклад).

А зрозумів. Я не бачу потреби в цьому. Чому “м’яке” /а/ буде “ьа”, але м’яке /і/ - “і”? + я не хочу додавати зайвих літер, як я написав у своєму тексті, мій правопис - це спроба його спростити, створити його взірець, якого ми маємо жадати.