Недавно я постеріг, що в мовознавстві панує думка, що прийменник “від (од)” слід записувати як “від” з протезою, а що кажемо не “он”, а “він” (І. Огієнко). Одначе мовознавці не розглядають прийменника “об” та слів на взір “однак”, у яких теж мала б з’явитись протеза, та чомусь не з’явилася. Хоч “об” і не стійкий прийменник і він деколи переходить в “о”, є все ж слова, що пишуться переважно тільки з “об”, творячи закритий склад: об’їжджати, обробляти, обвисати та повно інших (у РУСах та ГРАКу відмін з о- не зафіксовано). Інші приклади слів на “о-” в закритому складі: острів, основа, остача тощо. Тому хочу припустити, що прийменник “од” утворено логічно, зважаючи на частку “об” та слова на взір “однак”. Можливо, “од” і не треба рівняти з “він”? Що скажуть шановні словолюби?
