Скажіть, чи помічаєте ви схоже явище в своєму мовленні, чи здається воно правдивим, чи ні. Будь ласка, майте на гадці, шо я кажу за, радше, вийняток із сучасного мовлення, не правило.
Прочитав назву чаю - “три слона”. Звучить трохи криво для мене. Хочеться “три слони”, але “два слона”. Подумав я, й зрозумів, шо це не вийняток для мене, а послідовне правило в моєму мовленні, коли йменники на тверду приголосну в двоїні мають закінчення -а, але вже в парі трьох, чотирьох мають -и.
Два кота - три/чотрири коти;
два пса - три/чотири пси;
два сна - три/чотири сни;
два стола - три/чотири столи.
Цікаво. Дійсно, так є для мене, інакше звучить неправильно. Маю дві думки про причину такого явища, але хочу почути, чи має хтось із вас таке.