Ютуб чи Ютюб? Чи може Ють'юб? Чи навіть Ючюб?

Читаю в Інтернеті поради казати саме “Ютюб” замість “Ютуб”, але обґрунтувань чому саме не видно.

За моїми спостереженнями, американці вимовляють Youtube або як Ютуб, або з ледь-ледь пом’якшеним “т” (ють-уб), але ніколи воно не звучить так як в українській мові звучить Ютюб. Британці взагалі, хто де як вимовляє. В англійців (і здається ірландців, але тих акцентів у Британії так багато, шо ніколи не знаєш як саме) часто можна почути як вони “т” міняють на пом’якшене “ч” і виходить у них Ючюб.

Якщо йти шляхом транслітерації, то виходить Ютуб. Якщо йти шляхом транскрипції, то виходить або Ютуб, або Ютюб, не “т” ледь пом’якшена, або Ючюб.

Змісту казати Ючюб немає, бо по-перше, так вимовляють Youtube не всі британці, по-друге, Youtube це американська компанія, по-третє, там чітко стоїть “t”, а не “ch”.

Казати Ютьюб так як у російській взагалі жодного сенсу немає.

Чи є зміст казати Ютюб, якщо та “т” є трішки пом’якшеною в деяких американців? Я думаю що немає. Гадаю, що пом’якшувати приголосні, або йотувати голосні треба тоді, коли це найкраще передає звучання, або якщо так краще для саме української вимови. Як на мене, то для українців приємніше казати саме Ютуб, а не Ютюб. Це російська може йотувати хоч усі голосні в запозиченнях, робити те саме в українській я не бачу змісту.

Які ваші думки?

Подають [juːt(j)uːb] як вимову.

Подають [juːt(j)uːb] як вимову.

Отому зокрема й треба писати латиницею, читаючи яко любо, бо й у ягельській нема єдиної вимови того слова.

А латиниця чим поможе?

Мабуть, як Ютуб (бо фірма американська) і можливою одміною Ючуб для охочих.

Все-таке, схиляюся до “Ютуб”. Так більше природньо для української.

Все-таке, схиляюся до “Ютуб”. Так більше природньо для української.

Які ж на це доводи?

Треба виходити з того, шо більше притаманно для нашої мови. В нашій мові твердих голосних набагато більше ніж м‘яких. Запозичені слова ми майже всі передаємо твердими голосними. На противагу російській, котра тулить м’які голосні в запозичення дуже часто. Мені самому, як корінному мовцю, набагато природніше говорити «Ютуб», аніж «Ютюб».

Упевнений в тому, шо таки маємо писати саме “Ютуб”.

Вимова там палаталізованого “t” це особливість англійської фонології, де перед голосною “u” (не питайте, який саме звук/звуки МФА воно позначає) приголосна “t” майже завжди переходить у м’яку “t”, а звідти, в залежності від говору (зазвичай британські), переходить у [t͡ʃ]. Можете порівняти з вимовою таких слів, як “tube”, “tune”, “Tuesday”, або при помірної швидкості вимови “I though you…”, чи “shut your…”. Те саме стається зі дзвінкою “d” перед тією же голосною, але тоді вона переходить у дзвінкий [d͡ʒ] (durable; duration; I need you). То є особливість англійської вимови тієї голосної. В українській я не бачу змісту це передавати на письмі м’яким знаком. Якшо там виникне десь м’якість у якісь говірці — чудово, але навмисно палаталізувати ту приголосну якось дивно, мені видається.

Про написання “ч”, то взагалі дурницю я написав. Така вимова там похідна, вторинна, а по-друге, така вимова сама по собі виникне в українській мові, якшо писатимемо там “ть”.

Писати “Ють’юб” то взагалі якесь гвалтування мови.

Тому роблю висновок: тре писати “Ютуб”.

Упевнений в тому, шо таки маємо писати саме “Ютуб”.

Вимова там палаталізованого “t” це особливість англійської фонології, де перед голосною “u” (не питайте, який саме звук/звуки МФА воно позначає) приголосна “t” майже завжди переходить у м’яку “t”, а звідти, в залежності від говору (зазвичай британські), переходить у [t͡ʃ]. Можете порівняти з вимовою таких слів, як “tube”, “tune”, “Tuesday”, або при помірної швидкості вимови “I though you…”, чи “shut your…”. Те саме стається зі дзвінкою “d” перед тією же голосною, але тоді вона переходить у дзвінкий [d͡ʒ] (durable; duration; I need you). То є особливість англійської вимови тієї голосної. В українській я не бачу змісту це передавати на письмі м’яким знаком. Якшо там виникне десь м’якість у якісь говірці — чудово, але навмисно палаталізувати ту приголосну якось дивно, мені видається.

Про написання “ч”, то взагалі дурницю я написав. Така вимова там похідна, вторинна, а по-друге, така вимова сама по собі виникне в українській мові, якшо писатимемо там “ть”.

Писати “Ють’юб” то взагалі якесь гвалтування мови.

Тому роблю висновок: тре писати “Ютуб”.

Англійське письмо не задає одну конкретну вимову, українське письмо чинне кирилицею задає. /jʊt͡ʃʊb/ є не єдина вимова Youtube в англійській. Вибір писання “ютуб” українською передбачає закріплення одної лише тої вимови /jutub/. А на підставі чого? Транслітерація?

“Англійське письмо не задає одну конкретну вимову…”

Та невже. Я писав про те, шо вимова англійського “youtube” є різною. Крім того, шо між Америкою, Британією, Австралією, так ше й у самій Америці й у британських островах і в інших місцях, де англійська мова є давно.

Зі Штатів частіше чув вимову з твердим, або трохи м’яким “t”, хоча є й з африкатом [t͡ʃ], але не таким вираженим, як на бринатських островах. Там вимова частіше є з африкатом [t͡ʃ]. Принаймні, з того шо я чув. Може в Шотландії, в Ірландіях чи Вельсі є й свої дуже особливі вимови через уплив кельтських мов. Не суть.

І не суть в нашій гражданці. Може не правильно поставив саме питання. Суть не лише в записі, а в вимові. Я бачу те, шо хтось вимовляє це як /jutub/, хтось /jutʲʊb/, а подекуди взагалі як /jutʲ.jub/. Читаю поради, то кажуть /jutʲʊb/. Але чого питається? Відкіля воно? Краще передає вимову англійську? Та ні. Вимова буває різною в англійській, а в Штатах, звідки ця компанія родом, вимова часто є як /jutub/.

То виникає питання. Звідки м’якість? Чи потрібно м’якшати його в нашій вимові, чи ні? Я роблю наступний висновок:

• м’якість виникає там не в усіх говірках;
• м’якість там є наслідком англійської фонології; я не певен, шо саме є тому причиною, чи особливість голосної фонеми /u/, чи те, шо /t/ перед наголошеним складом отримує придих (aspiration) і переходить у [tʰ], але то є особливість англійської фонології; чи є зміст переносити це на українську вимову? Не думаю.

“Англійське письмо не задає одну конкретну вимову…”

Та невже. Я писав про те, шо вимова англійського “youtube” є різною. Крім того, шо між Америкою, Британією, Австралією, так ше й у самій Америці й у британських островах і в інших місцях, де англійська мова є давно.

Зі Штатів частіше чув вимову з твердим, або трохи м’яким “t”, хоча є й з африкатом [t͡ʃ], але не таким вираженим, як на бринатських островах. Там вимова частіше є з африкатом [t͡ʃ]. Принаймні, з того шо я чув. Може в Шотландії, в Ірландіях чи Вельсі є й свої дуже особливі вимови через уплив кельтських мов. Не суть.

І не суть в нашій гражданці. Може не правильно поставив саме питання. Суть не лише в записі, а в вимові. Я бачу те, шо хтось вимовляє це як /jutub/, хтось /jutʲʊb/, а подекуди взагалі як /jutʲ.jub/. Читаю поради, то кажуть /jutʲʊb/. Але чого питається? Відкіля воно? Краще передає вимову англійську? Та ні. Вимова буває різною в англійській, а в Штатах, звідки ця компанія родом, вимова часто є як /jutub/.

То виникає питання. Звідки м’якість? Чи потрібно м’якшати його в нашій вимові, чи ні? Я роблю наступний висновок:

• м’якість виникає там не в усіх говірках;
• м’якість там є наслідком англійської фонології; я не певен, шо саме є тому причиною, чи особливість голосної фонеми /u/, чи те, шо /t/ перед наголошеним складом отримує придих (aspiration) і переходить у [tʰ], але то є особливість англійської фонології; чи є зміст переносити це на українську вимову? Не думаю.

Tô e yod-coalescence. I znaieity tô i roussca: xodiõ, vidiõ, sidiõ, prosiõ, crõtiõ, vertiõ, xotiõ, xotie, pisiõ, pisie, pisiõty, pisiete, pisiemo, pisiexi, vẽziõ, vẽzie, vẽziete, vẽziõty, vẽziemo, vẽziexi, nasyu, nasya, nasye, vasyu, vasya, vasye, meidyu, lixye, nizye, uisye, crõtya, sadya …