Як гадаєте, чому в українській не засвідчено (принаймні я не знайшов) відміну “навука” як у білоруській, попри те, що маємо “вучень” і є багато інших прикладів, коли перед наголошеною “у” виникає “в”? Неуважність до вимови? Вплив старослов’янської/церковнослов’янської, польської, чи може російської?
Як гадаєте, чому в українській не засвідчено (принаймні я не знайшов) відміну “навука” як у білоруській, попри те, що маємо “вучень” і є багато інших прикладів, коли перед наголошеною “у” виникає “в”? Неуважність до вимови? Вплив старослов’янської/церковнослов’янської, польської, чи може російської?
Atye bo [w] bé ẽto za “prostotõ”, libo-n’. A mogeity bouti i cnigyno ẽto iz st.-slov.
Atye bo [w] bé ẽto za “prostotõ”, libo-n’. A mogeity bouti i cnigyno ẽto iz st.-slov.
Я нїчого не можу зрозуміти з Вашого письма.
Я й сам часто не розумію всього. Тєжко. Якшо розумію суть, то не перепитую.
“Аче(?) бо [w] бу[ло?] ято (яти — брати) за “простоту”, либонь. А може бути й книжно ято із ст.-слов.”
Тобто кажуть, шо або через те, шо “в” там була би “простотою”, або таки під упливом старослов’янської.
Ялисій невдноразово писав, що на письмі не завжди відображалися особливости вимови, тож припускаю, що в мові люду ота [w] у слові “наука” таки могла бути, але на письмово через уплив книжної мови не позначалася.
Atye bo [w] bé ẽto za “prostotõ”, libo-n’. A mogeity bouti i cnigyno ẽto iz st.-slov.
Я нїчого не можу зрозуміти з Вашого письма.
Inose:
Аче бо [w] бі ято за “простоту”, либонь. А можіть~можеть бути й книжно ято з ст.-слов. — A se ròzouméiete?
в мові люду ота [w] у слові “наука” таки могла бути, але на письмово через уплив книжної мови не позначалася.
Slouxyno.
Я й сам часто не розумію всього. Тєжко. Якшо розумію суть, то не перепитую.
“Аче(?) бо [w] бу[ло?] ято (яти — брати) за “простоту”, либонь. А може бути й книжно ято із ст.-слов.”
Тобто кажуть, шо або через те, шо “в” там була би “простотою”, або таки під упливом старослов’янської.
Atye — SIRM I, 101: аче́й (аче́нь, ач, ачи́й); SISM I, 35—36: *a če / a či; SIRM VI, 290: чей (чень); SISM I, 90—91: *atje.
Mwy muil, ne “atye” bé pisati, a “a ce-y”.
Ẽto iz — ято з, ne із.
Я подумав, коли глянув в ЕСУМ, шо то коротша форма від “ачей”, але письмо мене збило з пантелику, бо пам’ятав, шо писали “ч” в “нащо” як “c” (na cy), а не “ty”.
А чому пишете “iz”, а не “z”? То якись етимологічний запис? Iz = з, із, зі, зо?
Я подумав, коли глянув в ЕСУМ, шо то коротша форма від “ачей”
Tô e.
але письмо мене збило з пантелику, бо пам’ятав, шо писали “ч” в “нащо” як “c” (na cy), а не “ty”.
“na cy” e ne “нащо”, a “нач (на чь)”, xotya znacity te ge cyto “нащо”; “нащо” e “nacyto (na cyto)”.
“ty” na cwnçé slova ci scladou ≠ “ч”, a “ть”; “ч” bõde iz “ty- / ti-” pèrêd gòlôsnomy: “-ч∅” — “-tyu”, “ча” — “tya, tia”, “че” — “tye, tie” tocyto; “ч” moge bouti pisano i cèrêz “c” — “c” abo “t” e za corenemy slova: “скаче” — “scacie”, *scac-” bo, ale “хоче” — “xotie”, “xot-” bo.
А чому пишете “iz”, а не “z”? То якись етимологічний запис? Iz = з, із, зі, зо?
Phounimatscui bo /ɪ-/ e tam, a nicneity u [∅] zuõca, ci u [j ~ i̯] po gòlôsné na cwnçé popèrêdnya slova; a se pisymo e phounimatskê (morpho-phounimatskê), ci “istoslwfne” (етимологічне”), coli e leubo.