Олег є від давнього Ольгъ, тому форми Олегові, Олега то є русифіковані, має бути:
називний Оле́г Ольги́
родовий Ольга́ Ольгі́в
давальний Ольгу́, Ольо́ві Ольга́м
знахідний Ольга́ Ольгі́в
орудний Ольго́м Ольга́ми
місцевий Ольго́ві, Ольгу́ Ольга́х
кличний Ольгу́ Ольги́
Олег є від давнього Ольгъ, тому форми Олегові, Олега то є русифіковані, має бути:
називний Оле́г Ольги́
родовий Ольга́ Ольгі́в
давальний Ольгу́, Ольо́ві Ольга́м
знахідний Ольга́ Ольгі́в
орудний Ольго́м Ольга́ми
місцевий Ольго́ві, Ольгу́ Ольга́х
кличний Ольгу́ Ольги́
Взагалі, правильно є: Ольг, Ѡльгá, Ѡльгý/Ѡльгови, Ѡльгъм (наголос на /ъ/), Ѡльже; давальний множини: Ѡльгѡм, орудний множини: Ѡльгъі, місцевий множини: Ѡльзѣх.
О, о, о! Дякую, що підтримали. Не зрозумів чому мій варіант множини вам не зайшов і ви пропонуєте свій, він трох дивний (ольгом у давальному, ольгъі у орудному, ользіх у місцевому?), але дякую вам вельми, пора міняти власні назви, понад всім – ІМЕНА УКРАЇНСЬКІ .
О, о, о! Дякую, що підтримали. Не зрозумів чому мій варіант множини вам не зайшов і ви пропонуєте свій, він трох дивний (ольгом у давальному, ольгъі у орудному, ользіх у місцевому?), але дякую вам вельми, пора міняти власні назви, понад всім – ІМЕНА УКРАЇНСЬКІ .
Я не підтримав Вас, а переписав усе наново. У давальнім множини за чинним правописом не ольгом, а вільгім; /ѡ/ не є /о/.
Відки взяли “Вільгім”?
Відки взяли “Вільгім”?
Можете висловитися ясніше? У якім розумінні “відки взяли”?
«давальний множини: Ѡльгѡм, орудний множини: Ѡльгъі, місцевий множини: Ѡльзѣх.»
Ну це якась инша українська. Якщо й замінити “е” на “ь” (якщо говорити на “хлопський розум”), то давальний буде Ольгам, орудний Ольгами, місцевий Ольгах. Бо отцям, отцями, на отцях, а не отцім, отцьі, на отціх.
Або я чогось узагалі не розумію. Пробую пригадати слова, які в орудному одмінку множини мають “-зіх”, і ніяке на ум не стає.
Або я чогось узагалі не розумію. Пробую пригадати слова, які в орудному одмінку множини мають “-зіх”, і ніяке на ум не стає.
Не Ви’сте згадували більшість життя вятською мовити? То відки було Вам чути такі твари? Збережено їх є тільки в окремих говірках, літературний стандарт їх, ясно, не знає; та вони суть первісни: на коніх (*на конѣхъ) “на конях”, конім (*конемъ) “коням”, коні~кони / кіньми (*кони) “конями”, на століх (*на столѣхъ) “на столах”, столім (*столѡмъ) “столам”, столи (*столъі) “столами” тощо.
Я не розумію, то Ви пропонуєте повернути як було і казати “на котіх” (а не “на котах”), “на хмаріх”, “на козіх”, “на зубіх”, “людім”, “сковородім”, “лікарствім”, “утцім” і так далі?
Я не розумію, то Ви пропонуєте повернути як було і казати “на котіх” (а не “на котах”), “на хмаріх”, “на козіх”, “на зубіх”, “людім”, “сковородім”, “лікарствім”, “утцім” і так далі?
В именах жіночого роду такого не має бути, там є закінчення множини давального: -am, множини орудного: -ami, множини місцевого: -ax: xmara, xmaram, xmarami, xmarax, coza, cozam, cozami, cozax.
Тобто, від чоловічого роду rob “раб, слуга” буде: na robéx “на рабах (чоловіках), на слугах (чоловіках)”, robwm “рабам (чоловікам), слугам (чоловікам), z robui “з рабами (чоловіками), слугами (чоловіками), але від жіночого роду roba “раба, служниця” буде: na robax “на рабах (жінках), служницях”, robam “рабиням, служницям”, robami “рабинями, служницями”.
uoron “ворон”
кому? множина – uoronwm “воронам”
ким? множина – uoronui “воронами”
кім? множина – uoronéx “воронах”
uorona “ворона”
кому? множина – uoronam “воронам”
ким? множина – uoronami “воронами”
кім? множина – uoronax “воронах”
Зрозуміло, спасибі за ясніння, отже Ви за відновлення давнього відмінювання для роду чоловічого.
І в багатьох діялектах давнє відмінювання збереглося? Багато де? Чи тілько в окремих говірках?
І в багатьох діялектах давнє відмінювання збереглося? Багато де? Чи тілько в окремих говірках?
Напр, у наддністрянськім говорі, гуцульськім.
А, он воно як. Я боявся, що воно багато де є, і через наплив російської мови занепало.
Та якщо воно хіба в окремих крайніх говірках, то очевидно, що такі форми занепали ще задовго до приходу росіян а мабуть і до приходу поляків. Не здивуюся, якщо ще за Руси. А напевне тому й занепали, що утрудняли мову, робили зайві винятки для чоловічого роду.
Мав бесіду з одним товаришем “западенцем” щодо оцих “гуцульських” відмінків, так ось маю до Вас певний ремст. Ви раніш казали, що має бути “на коніх”. Та звідки взяли, якщо давньоруською було “на конихъ”?
Чи Ви плануєте увесь м’який варіант урівняти до твердого? Тобто “м’яке” муж як буде відмінятися? А що з словами син, гусь, слово, буття, ловля, вовк, розбишака, як їх плануєте відміняти?
“м’яке” муж як буде відмінятися? А що з словами син, гусь, слово, буття, ловля, вовк, розбишака, як їх плануєте відміняти?
mõgy : mõgyui — orõd. mn., mõgyéx — mést.mn.;
suin : suinmi — orõd. mn., suinox — mést. mn.;
gõsy : gõsymi — orõd. mn., gõsex — mést. mn.;
sloüo : sloüami — orõd. mn., sloüax — mést. mn.;
bouttie : bouttiami — orõd. mn., bouttiax — mést. mn.;
loüya : loüyami — orõd. mn., loüyax — mést. mn.;
óuc : óucui — orõd. mn., óucéx — mést. mn.;
ròzbixiaca : ròzbixiacui — orõd. mn., ròzbixiacéx — mést. mn.
То чому mõgyui та mõgyéx, якщо у давньоруській було мужи та мужихъ? І чому sloüax якщо в давньоруській словесьхъ? Щодо муж, то Ви таки м’який варіант рівняєте до твердого, так?
То чому mõgyui та mõgyéx, якщо у давньоруській було мужи та мужихъ? І чому sloüax якщо в давньоруській словесьхъ? Щодо муж, то Ви таки м’який варіант рівняєте до твердого, так?
Mésten pad wd “sloüo” moge bouti i “sloüesex”.
“Mõgyui” i e “мужи” — mõgy-ui, hi dõb: dõbui — dõb-ui. Orõden pad mnoginui wd mõgy moge bouti i mõgymi. Mésten pad wd mõgy moge bouti i mõgyéx i mõgix. Ai, -éx u mõgyéx e tocmo po (“за аналогією до”) “tuerdwy” pritcyé (“парадигмі”).
Читаю вас, й давно пiймав себе на думцi, що це у вас якась инша украïнська, паралельна. Що вже казати про инших читачiв, якi спробували зазирнути в “Словотвiр”.