Мовні тренди (зміни) на Наддніпрянщині кін. XIX - поч. XX століть

Мова Наддніпрянщини прямувала до спрощіння, тут я викладу те, що знаю. Будь ласка, поправляйте мене, коли знаєте лучче.

1. На 100% однакове відмінювання I м’якої та III відміни, окрім винятків подекуди

2. Перехід ненаголошеного -ить в -е: ходе, носе, возе
3. Стягнення ає до а в III ос. одн.: зна, співа, дума

4. Я точно не знаю, але ніби почався процес невипадіння колишніх сильних редукованих о, е: кілочока, кусока, палеця

У родовому одмінку слів основи на *i міг бути й чепень -и, без пом’якчіння приголосного: со́ли, коли в слів основи на *ja не могла.
Суфікси в множинних формах слів основи на *i та основи на *ja так само розбігались як до говірки. Десь форми родових одмінків розбігались, а десь ще й називного, давального, та місцевого

Але в’яви́м собі, що за 100 років (2020-ті) би вже така юніхвікація була майже в усіх слових III відміни. 

Що ви скажете, пане Ковтуненку, про четверту точку?

Щодо четвертого — я за таке ніколи не чув. Цікаво 🤔

Отже, такий пробіг був радше незначний, острівлений на всьому мовному тлі. Але вот я собі гадаю, що конець-кінцем українська на Наддніпрянщині могла би почать позбуваться біглих голосних, а ще пізніше й чергувань о, е з і. 

Навдаку

Отже, такий пробіг був радше незначний, острівлений на всьому мовному тлі. Але вот я собі гадаю, що конець-кінцем українська на Наддніпрянщині могла би почать позбуваться біглих голосних, а ще пізніше й чергувань о, е з і. 

Який на те міг би буть привід?
А слово “радше” не наддніпрянське.

Я грішу тим, що видаю такі галицькі слова, це правда. Який привід? Просте бажання позбуться нерегуларностей. Та й засвідчено ж такі зміни, хоч-не-хоч, у того же Грінченка. 

Я грішу тим, що видаю такі галицькі слова, це правда. Який привід? Просте бажання позбуться від нерегуларностей. Та й засвідчено ж такі зміни, хоч-не-хоч, у того же Грінченка. 

Я не бачив такого бажання. Що вже й казать, як голосного /y ~ i/ у таких формах, як ⟨кіз⟩ (род. од. множ.) не вирівняли за взором усіх инчих одмінків з /o/. Не дасте прикладів із Грінченкового “Словаря”, як кажете, що такі зміни там засвідчено? 

До прикладу, не кіт - кота, а кіт - кіта. Вирівнювання за н. в. одн. З котом, либонь, невдалий приклад, та я кажу про поступове забуття для деяких слів про те, з чим чергується і. Так само з тим “пісо́ку”, за н. в. одн. пісо́к

До прикладу, не кіт - кота, а кіт - кіта. Вирівнювання за н. в. одн. З котом, либонь, невдалий приклад, та я кажу про поступове забуття для деяких слів про те, з чим чергується і. Так само з тим “пісо́ку”, за н. в. одн. пісо́к

Ні першого, ні другого не чув. З теперішньої мови чую хиба міць : міці. Та троха лиш, чи це сталось через природній розвиток мови. Грінченко засвідчує тіьлки міць : моці (https://hrinchenko.com/dictionary/word/28618-mic):

Міць, мо́ці, ж. Сила, крѣпость, мощь. Де ж та сила, де ж та міць? Г. Барв. 411. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4. міць узя́ти. Пріобрѣсть силу, власть. Таку міць узяв наш волосний, що й мирового не слуха. Канев. у. Тепер жиди вже панують, бо таку велику міць узяли, що й панів посіли. Лубен. у.

Я вам приклади не наведу, але ви мене зрозуміли, про що я кажу. 

Розумію, звичайно. Але поділяю Олексину думку, та не бачу приводу на те 😉

Ну я того й кажу, що “не знаю точно”. Мене цікавить, як може далі розвиваться мова в центрі Вкраїни, узагалнюючи, того я й створив цю нитку. А те, що від говірки до говірки, то ясно, надто коли нема контакту між ними. 

> Отже, такий пробіг був радше незначний, острівлений на всьому мовному тлі. Але вот я собі гадаю, що конець-кінцем українська на Наддніпрянщині могла би почать позбуваться біглих голосних, а ще пізніше й чергувань о, е з і.

Roussca móuva tacui znaié, prauda gymeniõ, slœu iz poxireignemy pne uzcœsnuix padejœu iz * u ci * y → /∅/ na preamuy padeij, na pr.: ‹cœpty› œd ‹cœpti› zamiesty ‹copoty›, ci ‹pœuty› œd ‹pœuti› zamiesty daunieycheoho ‹poloty›, ci ‹lœmty› œd ‹lœmtia› popri ‹lomoty›, ‹xépt› ci ‹xept› œd ‹xéptou› yz *xep-ut-u, zamiesty ‹xépot›, ‹xobz, xabz› œd ‹xobzou, xabzou› — * xub-uz-u, * xab-uz-u. Ta tacœi pricladui sõty cosinenui (limited) xuiba do tvarœu iz pocépomy * -ut-, cde yn sõgolósen + /t/, he otó /pt, xt ~ kt, mt/ tc. ouge dauno tvoreaty dosta rodjaynui polõcui u rousscœy moúvie, uclioucyno iz polõcami sogolósen + /s/ (por.: ‹scoubsti›, ‹rioumsa, placsa, coucsa›).

Poxireigne ‹œ› na imenoualnuy padiej zamiesty perviesnoho ‹o› he na pr. u ‹cœneç› zamiesty ‹coneç› i dosi u xodie u pd.-zx. govoriex, e stalo mœgylivo ino radno tomou cyto u proçie padejœu e ‹œ› proti odinoho padou imenoualnoho iz ‹o›. He pràvilo, u slovax cde u bœilcheosti padejœu neyma ‹œ›, neyma i poxireigna ‹œ› na imenoualnuy padeij. Otge, eidnotvoreigne postereigaiémo xuiba tam yde proti odina ci, riedche, dvou tvarou u medjax ynui pocazni stoïty panœuna bœilcheist inchix tvarœu. Coli, na pr., u slovie ‹sœly› e i ‹œ› i ‹o› u uzcœsnuix padejiex — por. rod., dat., miest. ‹soli›, tacoge u bœilnie: ‹soley, solex› — iz ‹o›, orõd. ‹sœillyõ; sœilmi›, i panœunoie bœilcheosti neyma ni seréd tvarœu iz ‹œ› ni iz ‹o›, to i preamuy tvar imenoualnoho padeja e zaxovano iz ‹œ› — ‹sœly›. 
Zagalomy, u pocaznex iz cerédouaignemy, he otó ‹o : œ, œ : o›, ‹e : eu, eu : e›, ‹ei : e, e : ei›, seréd slœu iz panouiõtchi tvarui neperégolósiénui u medjax ynui danui pocazni ta seréd slœu iz panouiõtchi tvarui perégolósiénui u medjax ynui danui pocazni, poxireigne na menxinovui tvarui e pitimo sliedjnïm, ne pereidjnïm. Tomou, na pr., olni ‹œ› tvarœu: ‹cœnça, cœnçou, cœnçemy, cœnçi, cœnçœu, cœnçœm, cœnçiex› e poxireno na ‹coneç› → ‹cœneç› — iz ‹œ›, to, na pr., darma e ‹o› u: ‹socou, soçie, socomy, socui, socœu, socœm›, iz ‹o› u bœilcheosti padejœu, imenoualnuy padeij e use zaxovau ‹œ› — ‹sœc›. 

Це не мовний тренд, але чи міг би теоретично місцевий одмінок перемішатися з давалним повністю й стати новим (давално-місцевим?) одмінком? Уже є підгрунтя в ж. р. (давалний -і, місцевий -і), закінчення в займінниках та прикмітниках (д. -ому, м. -ому), а також у ч. живому (-ові, -еві, -єві). Тоді вийде не в лісі, а в лі́су, не в болоті, а в боло́ту.  От тілки щось би мало запустити такий процес, бо просто так це не станеться. Та й закінчіння -ам проти -ах у множині.