Новий правопис слів

¿Може щось ви скажете, пане Ковтуненку, щодо цього: 

Викинути букву ґ, зміни в написанні чужів слів
Викинути букву щ, писати шч тощо
Викинути правило девятки
Викинути апостроф
Прибрати спрощіння групи приголоснів
Поправити знак мякчіння (не писати там, де мякість є вторинна, писати його попри твердіння: господарь, володарь, дверь, …) 
Поправити хиби з ль, мь, нь, рь, вь, лъ, мъ, нъ, ръ, въ в безнаголосі (блиха, слиза, звиніти, мині, бристи) 
Писати ц < с, ш < с як с (свидкість)
Писати дз < з як з
Писати дж < ж як ж
Писати ж < дж як дж
Поправити гиперкорекцию (блох, сльоз, деготь)
Поправити церковнословянщину (Дажбіг, вовх, вскресати, повк, Бовгарщина)
Поправити фонеми там, де бі несправно чуто складачами слівників (міжливо, бачіння)
Там, де ‹і› є насправді ‹и›, писати и (синий, йих, украйина, мужности, соли, крови)
В н. в. та зн. в. с. р. писати я < іє як ‹є› (бажаннє, навчаннє, теля < телѧ, племя < племѧ)

»Викинути правило девятки«

Мені от видається так, що коли б ми писали ‘ѣ, ѡ, ѵ, е’ за ‘і’ сучасного правопису, а буква ‘і’ стала б просто позначати йотацію, то правила дев’ятки й не було. Не запишеш же чуже /i/, наприклад, як у слові ‘ἀμφιθέατρον’ як ‘ѣ’ — ‘амфѣѳєатръ’, так жеж?

»Викинути букву ґ, зміни в написанні чужів слів«

А от щодо цього не знаю. Так, чуже /g/ ліпше адаптувати як наше /ɣ/, та іноді може й буже треба відбити саме звук [g] — на то може стати буква ‘ґ’ або диграф ‘кг’

Доприкладу:

Приголосні звуки

Звук [l] у словах іншомовного походження на письмі відбиваємо твердим, окрім як на кінці слів третьої відміни: арсенал, автомобил, ваниль, медаль

Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, передаємо буквою г: авангард, агитация

Звук [h] передаємо буквою х: хандбол, хинди

Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо буквою т: аптека, астма, дитирамб, етер

Англійське w на позначення звука [w] передаємо через в: викенд, Вашингтон

Англійське th на позначення звука [θ] передаємо через т: трилер, Агата; на позначення звука [ð] - через д: Садерленд, Содби, Голсворди

Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, йи, ю, я: Йоган, фоє, круйиз, Юнона, Лоялний

Кінцеві буквосполучення – dr, – tr

Кінцеве -tr передаємо через -тер, кінцеве -dr – через –дер: барометер, цилиндер

Подвоєння

В іншомовних словах риголосні не подвоюємо: абат, акумулятор, анали, бона, бил, бруто, була, вана, вила, дона, мадона, мана, мула, пано, пени, тона, дура, мира, Алах, имиграция, сюреялизем

Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к: Шерлок, Стокголм

Голосні звуки

І, у (ігрек), e, буквосполучення ea, ee, ie здебільшого передаємо як и

> »Ni sese ne e u izgodie iz viedomœstymi ròzvitcou siyou perédcepou«
>
> U tœmy ne’maty provlimate, coli pravopisy e istoslœuna

Istoslœuna yaca? Ne mogemo pisati ‹su› pri /iz/ [ɪz, ɪs ~ iz, is : z, s]. Tout, istoslœuna bõdé pravopisy ‹iz›, sb. zaxovauchi serédniorousscuy tvar pravopisi u novorousscie. Istoslœuna pravopisy imé bouti istoslœuna roussca, ne “staro-” ci “pra-” ci “izpœilnosloviansca”.

> Поправити хиби з ль, мь, нь, рь, вь, лъ, мъ, нъ, ръ, въ в безнаголосі (блиха, слиза, звиніти, мині, бристи)

Pisati ‹блиха, слиза, звиніти, мині, бристи› ne vuiriexity tvarui, na pr.:, u ‹slyza›: [ˈsɘ̞lzɑ, ˈsɨlzɑ], [ˈsʌ̝lzɑ], [slʲɪˈzɑ], [slɪˈzɑ], [ɕlɪˈzɑ], [slʌ̝ˈzɑ], [slə̙ˈzɑ], [slɐˈzɑ], [sʲlʲʌ̝ˈzɑ], [ɕʎʌ̝ˈzɑ], [slʲʌ̝ˈzɑ], [ʃʲʎʌ̝ˈzɑ], + pd.-zx.-ser.-rous. [sl̩(ʲ)ˈzɑ, sᵊlˈzɑ, sl(ʲ)ᵊˈzɑ]. A ‹mynie›, popri [mɪˈnʲiᵉ(ʲ~j)], e i [mnʲiᵉ(ʲ~j)].

Поправити гиперкорекцию (блох, сльоз

Neyma tam nadpopraunosti, /blɔx/ [blɔx, blɔᶺx, blɔᵅx] e yn pravilen tvar. Sé ne e isten louciey he ‹bluxa›. Tout tacui, i bóulgariçeiõ mogemo pisati ‹блох›, i latiniçeiõ pisiémo ‹blox›. 

> Писати ж < дж як ж

Na dielie xotieste pisati sese?

»Istoslœuna pravopisy imé bouti istoslœuna roussca, ne “staro-” ci “pra-” ci “izpœilnosloviansca”.«

Ceomou »imé«?

 Neyma tam nadpopraunosti

блоха - бліх, слиза - сліз не є надпоправність? 

> Писати ж < дж як ж

Na dielie xotieste pisati sese?

Ой, тобто яко дж (dj, dg) 

Щось у мене з клавиатурою, всюди хиби. 

 ne vuiriexity tvarui, na pr

Турайте, прошу, оже зміни хотів бим уводити поступово. Спершу нияких нових буков чи переходу на алфавит замість азбуки. 

Се вже потім настане другий етап, де можно буде мовити о більш значнах змінах. 

> »Istoslœuna pravopisy imé bouti istoslœuna roussca, ne “staro-” ci “pra-” ci “izpœilnosloviansca”.«
>
> Ceomou »imé«?

Œd ‹eati› e tvar 3. os. eid. tep. ‹imé›, œd d.-rous. ‹iméty›, bez ‹•ty›, ta iz sliedomy e-y-perégolósou u pravopisi. Sé e toyge tvar he u bõdõtchie ciesie, he otó: ‹pisati imé / imé pisati›. Ne viemy ci ne loucye e pisati’ho tacui: ‹ymé›.
Aceiny puitaiéte gadaiõtchi ‹ymaié› œd ‹ymati›, to, aino, œd ‹ymati› e ‹ymaié›. U d.-rous. bie i ‹imati› ci ‹ymati› iz tvaromy 3. os. eid. tep. ‹imaty / ymaty›, oge’ho izteajaié (continues; preserves) u n.-rous. tvar ‹yma› ino u ‹neyma› (i, mœgylivo, carpatorous. ‹ymaty›). Ya pisiõ ‹ymati, ymaiõ, ymaiéxi, ymaié, ymaiémo, ymaiéte, ymaiõty› iz ‹ym•› ròzrœzniti œd ‹imati› ‘loviti, xvatati›. Iz ‹im•› pisiémo i tvar na ‹•i•ti›: ‹imiti (imlõ, imlexi/imixi, imlé/imity, imlemo/imimo, imlete/imite, imleaty)›. Dotruauxi do n.-rous. e vidœm i, nuinie zastarieluy, tvar ‹ymieti (ymieiõ, ymieiéxi, ymieié, ymieiémo, ymieiéte, ymieiõty)›. 
To tvar ‹eati : imé/ymé› teaghné ic tvarovi ‹ymati : ymaié› he tvar ‹geati : gymé› ic tvarovi ‹gimati : gimaié›. 

> > Neyma tam nadpopraunosti

> блоха - бліх, слиза - сліз не є надпоправність?

Aha, tóye. Inose, aino. Gadax xotieste recti ‹blox, блох› e nadpoprauno.

> > \> Писати ж < дж як ж
> > >
> >
> > Na dielie xotieste pisati sese?
>
> Ой, тобто яко дж (dj, dg) 

👍🙂

> > Ceomou »imé«?
>
> Єсмо руси, не словяни, не прасловяни, не спільнословяни. 
>

Gadaiéte p. Cóutounenco puita mea ceomou bez ‹•ty›? Niesmi pèuen cyto tòcyno puita.

> Дажбіг

A cyto Pœunœcyna rœznomóuva iz [bʉɣ̞], [bu̯͡ɞɣ̞], [bʉ͡eɣ̞], [bu͡ɵɣ̞], [bu̯͡oɣ̞], ci Lémc. [bʊʷɣ̞], ci pd.-zx. [bʏɣ̞], [byɣ̞], [bɥ͡iɣ̞, bʷi(ᵝ)ɣ̞, bʷy̼ɣ̞]. Neviedomo e na pèuno ci za pravopissiõ ‹бог› ne e Pœunœcynuy rœznovid [bu̯͡oɣ̞].
Tóge ceipaié i ‹mœgylivo›, iz ‹œ› u beznagolósie.

Та вім я о тім u̯͡o, та все же було би добре всюди одинаково передати ‹œ›, ба й у безнаголосі, розумієте? 

> Та вім я о тім u̯͡o, та все же було би добре всюди одинаково передати ‹œ›, ба й у безнаголосі, розумієте?

Ne ino ròzoumieiõ, a pro tó i cliciõ, pisiõtchi i pro Pœunœcynõ i pro Pœudenno-Zaxœdnõ rœznomóuvie: ‹bœg›, ‹mœgylivo›. Puitagne e yac tó bóulgariçeiõ pisati xotiéte.

 Ne ino ròzoumieiõ, a pro tó i cliciõ, pisiõtchi i pro Pœunœcynõ i pro Pœudenno-Zaxœdnõ rœznomóuvie: ‹bœg›, ‹mœgylivo›. Puitagne e yac tó bóulgariçeiõ pisati xotiéte.

Поки через ‹і›. А вже далі, коли зайде мова о доданні нових буков чи й изміні письма цілком, можно буде яти одино писмя: œ чи ѡ чи ө абощо. 

> »Викинути правило девятки«
>
> Мені от видається так, що коли б ми писали ‘ѣ, ѡ, ѵ, е’ за ‘і’ сучасного правопису, а буква ‘і’ стала б просто позначати йотацію, то правила дев’ятки й не було. Не запишеш же чуже /i/, наприклад, як у слові ‘ἀμφιθέατρον’ як ‘ѣ’ — ‘амфѣѳєатръ’, так жеж?

A ougegy ni (»ἀμφι… амфѣ…«). Ta ‹ἀμφι› → ‹амфѣ› i e ote “pràvilo 9”, ino staroiõ pravopissiõ iz ‹ѣ›. Tó e yac i pisaxõ cerpana ceréz leadscõ niemeçsca, latinsca, italsca tc. slova u rous. u XV—XVII stl:x. 

> »Викинути букву ґ, зміни в написанні чужів слів«
>
> А от щодо цього не знаю. Так, чуже /g/ ліпше адаптувати як наше /ɣ/, та іноді може й буже треба відбити саме звук [g] — на то може стати буква ‘ґ’ або диграф ‘кг’

A cde? Usiõdui cde ya mojõ gadati e [g] bõdy /k/ u rœdnax slovax, ci, cde riedje, [g ~ ɣ̞] za /ɣ̞/ ← /g/, *g, u rœdnax slovax iz “vuiraznomy” [g], abo u nepritòcenax slovax iz [g] u cerpagnax. I otoy tacui znamenituy golósotvar [ˈgɑβ̞ɑ] e porõcy [ˈɣ̞ɑβ̞ɑ] u rous., iz pratvaromy na *ga-; oba zvõcotvara znaceaty odino, bez rœzniçui u znaceignie. Mogemo tacui pisati ‹кг›, ta i latiniçeiõ ‹cg› pisati nicy ne vadity, ta niesmi pèuen ci e tóuc.

> > Ne ino ròzoumieiõ, a pro tó i cliciõ, pisiõtchi i pro Pœunœcynõ i pro Pœudenno-Zaxœdnõ rœznomóuvie: ‹bœg›, ‹mœgylivo›. Puitagne e yac tó bóulgariçeiõ pisati xotiéte.
>
> Поки через ‹і›. А вже далі, коли зайде мова о доданні нових буков чи й изміні письма цілком, можно буде яти одино писмя: œ чи ѡ чи ө абощо. 

To yac ymé tó póuniti namier toho “peréxodou”? Atge odin yz namierœu pisati latiniçeiõ e “ouciti” móuviti ne [i] uzcrœzy. 

> Звук [l] у словах іншомовного походження на письмі відбиваємо твердим, окрім як на кінці слів третьої відміни: арсенал, автомобил, ваниль, медаль
>

Ne ròzoumieiõ. To: ‹арсенал, автомобил, ванил, медал›, abo: ‹арсеналь, автомобиль, ваниль, медаль›?