Виконує, а тепер геть із цієї ниті з вашим виттям.
Виконує, а тепер геть із цієї ниті з вашим виттям.
Нічого він не виконує
Доводи?
Нічого він не виконує
Доводи?
Щоб зрозуміти це, Вам треба зрозуміти призначення й засади письма. Я-то оприлюдню пояснення засад тут, коли допишу, та Ви з деким іншим просто не можете зрозуміти.
Наприклад, не зможете зрозуміти моїх доказів про чергування, бо для Вас, наприклад, чергування – це просто писати букву(саме писати і саме букву) В замість У після іншої букви на позначення голосного через вигадані й довигадані “правила”, яких ніколи не було в живій мові, які нехтують її особливості. Через те, що Українська Вам не рідна, а учена (не вивчена, а саме учена), причому Ви, очевидно, учили письмову Мову (тобто читали, та й те замало) явно більше, значно, ніж живу розмовну (тобто слухали мовців), а також, головне, через те, що не маєте бажання вивчати її, не маєте її розуміння, чуття, досвіду, та при цьому намагаєтеся викаблучуватися, стараючись довести, ніби знаєте добре, наприклад, говіркові риси (і нерідко ганьбитеся, див., наприкл., https://slovotvir.org.ua/words/indiantsi#t56545 і толоку, наприклад, -ТИ замість -ТІ точно не в тих одмінках). Надто добре видно, що, не кажучи вже про те, що Ви так ніколи не говорили, як пишете, та й зараз не говорите, Ви ще й ніколи не чули, схоже, такої мови (бо стараєтеся на письмі поєднати риси явно різних говірок, див. про “ві”), бо у Вашому оточенні, здається, немає україномовних, бо, припускаю, що й місцевість Ваша добряче змосковщена. Через наведене вище Ви не зможете зрозуміти моє пояснення про хибність “механічного” погляду письма добродія Єлисія на чергування У/В та І/Й, через який це письмо не передає деяких особливостей живої Мови, які непогано передає нинішня кирилиця.
> Щоб зрозуміти це, Вам треба зрозуміти призначення й засади письма.
Pœcyniemo yz toho oge Vui ne teamite cyto sõty ‘priznaceigna i zasadui’ pisyma. Toutge mogemo i cœnciti ròzmóuvõ o tœmy.
> якщо він пише нам так
Comou ‘nam’?
Za pèuno ne prasloviansca, ouge i pro ‹œ› ci ‹ei› ci ‹eu›, pitimo roussca golósmena, cyto yix ne znaié ni veatsca ni bieloroussca, ni incha cotra sloviansca móuva. Ne móuvlõ ouge o ‹•oló•, •oró•, •eré•› u moyeiy pravopisi, cyto prosto ne mogé bouti ‘prasloviansca’. Mynie ne bolity oge’ste crivo zvali moyõ pravopisy ‘prasloviansca’, atge prosto ne teamite, ta mogli buiste dbati ròzoumieti pervche neigy pisati. Odina riecy e ne ròzoumieti, a inchà e ne ròzoumieiõtchi tverditi cyto i unesti tuimy zayvo neròzoumiegne. Moya pravopisy e istoslœuna (etymologic) ta u medjax rousscoï móuvui, niyaco ne praslovianscoï.
І справді те, що це латиниця, єдине, що заважає такому сприйманню на повну.
Znacylivieye e ne Vache unimagne (perception), a vierno œddagne (rendition) rousscoï móuvui, a se moya pravopisy cinity, pone (at least) cde lieple neigy bóulgariça.
З іншого боку, праслов’янську нею й записують, найгірше дійсно розрив з сучасною українською, а ще давньоруською
Sé ne e eamo (relevant) tout, atge, he pisau eimy vuisje, moya pravopisy ne e prasloviansca.
“Ròzruiv, ròzruiv”, nou, xuiba iz “sõciesnoiõ oucrayinscoiõ” u õzyçie teamie he cnigynoho pisemnoho standarda — u teamie ge rousscoï móuvui zagalomy moya pravopisy oseagaié usiõ yõ, a tó razomy iz govorui — te ceoho ne cinity i mogé ciniti pravopisy bóulgariçeiõ.
> »А щодо числин ліпше все ж буде 0-9«
>
> Можливо)
> Мені от особисто грецька/кирилична система до подоби з титлами ҃
A dielna coristy yz tuix titel e yaca? Ci Vam e liouba prosto na vid? Tó ne e prosto marna zayvœsty, a iesce i ne usiõdui pisymena bóulgariçui iz titlami œddano e poprauno. Ba, i ‹č, š, ž, ż, ź, ť, ň…› ne usiõdui e œddano poprauno, ne tó ouge bóulgariça iz titlami.
> Наприклад, “і” розділити на а̂ (прикм. мн.), о̂, у̂, е̂, и та ѣ
Se bui ne boulo u izgodie iz ròzvitcomy ‹•œi› ou vuituicynuix tvarœu imenœunui ta vinœunui mnoginui primét u usiex trex rodiex — ‹•oyi / •oye› → /•oj•ɪ (im.p.), •oj•ɘ (vin.p.) × •oj•ɛ/ → /•ojɪ ~ •oji, •ojɛ/ → |•ʉ͡ɶjɪ, •ʉ͡ɶjɛ|→ /•ʉ̯͡ɪjɪ/ → [•ʷi]. Sé i ne e jadno zerçalno œdzporõdgeigne — pravopisnœi tvarui ‹•oѣ›, ‹•оѥ› bóulgariçeiõ ta ‹•oge, •oie› ( ‹g› = [j] ) latiniçeiõ sõty dobrie viedomui u serédniorousscuix pameatcax yz Pœunoci i Pœudne. Vierõtnœsty |•ʉ͡ɶ•| u [•ʉ̯͡ɪjɪ] e potverdgeno govorui Poliessia. Pro bœilche vidjte Phonologiõ Xeveliova, § 53.5.
То бі липень 2025
> вернути ... ‹з› → из, съ›
>
Ni sese ne e u izgodie iz viedomœstymi ròzvitcou siyou perédcepou, atge, pervçui, peréddieu |i•| peréd *su-, otge |i+z| → /ɪz/, ne ino postau e dougye dauno, ale i tvoriu e ‘novõ’ (proti izpœlnoslovianscoï) pocazny (paradigm) u zvõcoreadnie (phonotactics) rousscoï móuvui, iz [ɪz] meidj sõgolósnoma, ta [(j)z] po ynie golósnie. Za drougoe, i ‹yz›, izteagiaiõtchi * yz, tb., u istotie * ‹ьз› bóulgariçeiõ, e * ‘[j+ьz] ~ [ьz]’ iz dvoyistuimy riexeignemy: [jьz] => |iz| peréd dailchemy *u ci *y (por., p. n., * yz pyxeniçui => |izpʃɛˈnit͡ɕɘ̞|), ta [ьz] inde (por., p. n., *yz travui = |ztrɑˈβ̞ɘ̞|). U istotie, ‹и› u pravopisi ‹из› ← * yz e tóge ‹ь› he i u ‹пьсъ›, iz rœzniçeiõ peréddievou * [j] peréd * y na poceatcou slova, ta postõpouié rœuno he *y inde — staié /i/ ( <= /j+ь/ ) coli e drouguy po *u ci *y lieceatchi izcladui œd cœnça ic poceatcou (yz prava na lievo, otge: pervuy, drouguy, pervuy, drouguy), a staié /∅/ coli * ‹ь› u * ‹ьз› e izcladomy pervuy yz * u ci * y, lieceatchi izcladui yz prava na lievo. Inchami slovami, u rous. m., na dielie, e /z/ bez /i•/ ne ceréz “cerédouagne /i•/ : [j•, ∅•]”, ale ceréz cerédouagne slaboho * y iz silnuimy, he u ‹pes ← pysu› : ‹psa ← pysa›, iz rœzniçeiõ * [j]+y = /i/.
A cyto do pravopisi, ne teamlõ yac bui use tó œddati pisymomy, ròzlõciuchi /i/ u ‹iz› ← su ta /i/ u /iz/ ← yz, a pri tœmy tac a bui dvie rœznœi pravopisi iz /i/ moglie znaciti i [∅, j] bóulgariçeiõ. atge ‹и, і› ne znaceaty inche neigy yn póuen golósen — u moyei pravopsi latiniçeiõ ‹i› ne znacity ino yn póuen golósen a ‹y› ne znacity ino “silnuy” ‹ь›, tomou i pravopisy ‹iz› ta ‹yz› daié rœznui vuimóuvui za zvõcoreadneiõ.
> То бі липень 2025
Aha, inose. 🙂
> Онов. — сучасні м’який знак і апостроф не пишеться; перше то ясно, а от друге не впевнений, звідки взялося й чи має якийсь слід у його правописі. Здається ми НЕ пишемо апостроф не часто
U cinnœy pravopisi bóulgariçeiõ ne e ‹’› za [j] inacye neigy pro veatscomóuvnui, nagadati yim oge, na pr., ‹vea, mea, pea› e móuviti ne [vʲa, mʲa, pʲa], ale [wja, mja, pja]. Ta ‹vea, mea, pea› he [wja, mja, pja] e çielœstna ceasty rousscui vuimóuvui, i dodatcovo oucazati na [j] na pisymie e scira zayvœsty. Nou, i crœmy toho ‹mea› mogé bouti i [mɲ], a seoho za pravopissiõ ‹м’я› neyma.
Cyto do “сучаснuy м’який знак не пишеться”, to tacui pisiémo: ‹cœny›, ‹sœly›, ‹tieny› tc. Ale prauda, ne pisiémo ‹y›, na pr., po ‹•ç› |t͡ɕ| u ‹•eç›, yac vuimóuva ‹ç› he |t͡ɕ| e çielœstna ceasty rousscui vuimóuvui (crœmy peréd |ɛ|, |ə|). Opeatyge, cinna pravopisy bóulgariçeiõ ‹•ць› iz ‹•ь› e ni bui nagadati veatscomóuvnœm Oucrayinçœm oge ‹ц› e “meacco” — |t͡ɕ|, a ne “tverdo” [t͡s], coli na dielie e vuimóuva |t͡ɕ| za ouxuibomy u rousscie. U d.-rous. ‹ь› u ‹•ць› bie ne tomou cyto, ni bui, ‹ц› bez ‹ь› bui moglo bouti citano “tverdo” — he [t͡s], ale pro pràvilo œdcruitoho izcladou; u istotie ‹•ць› e * ‹•цъ›, iz * ‹ъ›, iz vuimóuvoiõ ‹ц› he |t͡ɕ| za ouxuibomy, a ‹ь› zamiesty ‹ъ› bie pisano za pràvilomy ròzpodielou “meaccui” sõgolósnui + “meaccuix” golosnui, a “tverdui” sõgolósnui + “tverdui” golósnui, ta ‹ц› e “meacco” za ouxuibomy golósovo (phonetically), ale “tverdo” golósmeinno/golósoslœuno (phonemically, phonologically). Moya ge pravopisy e golósmeinna, a tomou ne pisiémo ‹•y› po ‹•eç›: ‹giveç› a ne ‹giveçy›, ‹stœleç› a ne ‹stœleçy› tc.
> Ну оце again це ж про давньоруську (ну й пізнішу) хіба, отже, про кирилицю. А запис праслов’янської латинкою це умовність.
Pravopisy rousscoï móuvui u dauniõ (drous.) dobõ nicda ne bie pitimo roussca, ale starobóulgarsca. Ni u serédniorousscõ, popri pèunui novotui u pisymie, he ‹дж›, ‹ьо, іо›, ‹o› po ‹ч, ж, ш› tc.. Xuibie i yno sõsliedno pisymea za |ʉ͡ɶ|, pisauchi tó ‹во›, tó ‹оу, ꙋ, у›, tó ‹ѡ›, tó ‹ѫ›, tó ‹и›, tó ‹ѣ› — use za |ʉ͡ɶ|.
A iesce raz, moya pravopisy ne e “prasloviansca”.
Викинути букву ґ, зміни в написанні чужів слів
Викинути правило девятки
Викинути апостроф
Прибрати спрощіння групи приголоснів
Поправити знак мякчіння (не писати там, де мякість є вторинна, писати його попри твердіння: господарь, володарь, дверь, червь, …)
Поправити хиби з ль, мь, нь, рь, вь, лъ, мъ, нъ, ръ, въ в безнаголосі (блиха, слиза, звиніти, мині, бристи)
Писати ц < с, ш < с як с (свидкість)
Писати дз < з як з
Писати дж < ж як ж
Писати ж < дж як ж
Поправити гіперкорекцію (блох, сльоз, деготь) Поправити церковнословянщину (Дажбіг, вовх, вскресати, повк, Бовгарщина)
Поправити фонеми там, де бі несправно чуто складачами слівників (міжливо, бабачіння)
Там, де ‹і› є насправді ‹и›, писати и (синий, йих, украйина, мужности, соли, крови)
В н. в. та зн. в. с. р. писати я < іє як ‹є› (бажаннє, навчаннє, теля < телѧ, племя < племѧ)
? Викинути чергування у/в, о/в на писмі
? Не передати на писмі епентетичнів (ін, она, оно, оріх, уха́, ухо, угіллє)
Переличив єм тут изміни в правописі, яких бисмо цілком могли досягти, ще не заходячи надто вглиб.
> В чому близить?
Ceasto nepreamo. Na pr.:
— znaceignemy [j] na pisymie ceréz ‹’›
— znaceignemy [ʲ] na pisymie ceréz ‹ь› po ‹ц›
— coristagnemy ino yz ‹и› ta ‹і› oge, xotcha ne teacné istoslœuno veatscuim ‹и› ta ‹ы›, ta tacoiõge dvoyeisttiõ ‹и-і› he ‹и-ы› u veat. tvority xuibno uzslœuïe (analogy) meidj yima u unimie (perception) móuvçœu (por. i veatscõ œddatchõ rousscuix prœzviscy he ‹Свитлык›, ‹Билык›), otge stauleatchi usiõdnõ rœunœsty meidj rous. ‹и› ta veat. ‹ы› i xireatchi tuimy bridcõ nuinie groubõ debelõ oucrayinscõ vuimóuvõ ‹и› he [ɨ];
— pravopissiõ iz ‹е› u /l, m, n, r, w/ + * u, * y u beznagolósie, he u: ‹мені́›, ‹двери́ма, двере́й›, ‹дзвені́ти›, ‹брести́› tc. (cyto prauda, pràvilno e pone (at least): ‹гримі́ти›, ‹брині́ти›). Sé ne e znacylivo ino prosto istoslœuïa radi — sia, ni bui “mala”, rœzniça meidj rousscoiõ ta veatscoiõ e riecy iesce izpœlnoslovianscoï dobui, i e odina yz tuix cyto dielity obie móuvie. Crœmy toho, pravopisy latiniçeiõ ‹lu, ly, mu, my, nu, ny, ru, ry, vy› œddaié ne odinõ ino vuimóuvõ, he cinity pravopisy bóulgariçeiõ u razie ‹ли, ми, ни, ри, ви›, na pr.: ‹grymieti› e ne ino [ɣ̞rɪˈmi͡etɪ], ale i [ɣ̞ɘrˈmi͡etɪ];
— rœznui œdguibui ‹я› u beznagolósie u ‹п’яти́, дев’яти́, десяти́, ляка́ти, тякти́›, ‹м’яки́й› proti ‹п’янки́й›, ‹сяки́й›, ci proti ‹голі́в’я›, yzocrema u pœunœcynœy rœznomóuvie (ta i u pœudennozaxœdnœy), i mnogo iesce.
lu, ly, mu, my, nu, ny, ru, ry, vy
О, міню вам, пане Олисію. Бо якраз питав єм вас о тім инде. Щиро кажучи, творих сю нить, ждучи мінок од люду. Але вси суть зосереджени на ськанні відповіднів слів, що є закономірно. Сайт бо є “Словотвір”.
Коли два різних звуки цілком злилися, який глузд писати їх по-різному?
Не розрізнить Олисіївка фонем, що зіллю ся цілком. Ино ті, що хоча би десь іще суть не злилися.
> > lu, ly, mu, my, nu, ny, ru, ry, vy
>
> Але вси суть зусереджени на ськанні відповіднів слів.
Cto? Ya touriau eimy ci malo pricladœu ouge:
blyscieti, blystieti, brusati, brynieti, brysti, clynõti, cryniça, cruau, çvylieti, çvyliti, dvyrima, dvyrmi, dvyriy, glutati, grybati, Grycuinya, Grygœr, grymieti, lynõti, Ilvœu, mynie, Mystislau, mystiti, pluta, plutomy (plot), quylieti, quyliti, Irliava (†Ryliava), Irpeiny (†Rupeiny), Irchava (†Ruxiava), scrygotieti, sluxati, slyza, truati, trustina, tryvoga, xrybet, Xrystina, xrystiti, zvynieti, tc.
Болого. Тут є, ачей, все ясно.
Викинути букву ґ, зміни в написанні чужів слів
Викинути правило девятки
Викинути апостроф
Прибрати спрощіння групи приголоснів
Поправити знак мякчіння (не писати там, де мякість є вторинна, писати його попри твердіння: господарь, володарь, дверь, червь, …)
Додасте щось, добродію?
> Переличив єм тут изміни в правописі, яких бисмо цілком могли досягти, ще не заходячи надто вглиб.
Yac tó mogé bouti “nadtó u gluib” coli ‹iz› e pœzdnieye za ‹su›?
Геть граблята од букви Ґ!
Yac tó mogé bouti “nadtó u gluib” coli ‹iz› e pœzdnieye za ‹su›?
Ni, otacœi yzmienui:
Викинути букву ґ, зміни в написанні чужів слів
Викинути правило девятки
Викинути апостроф
Прибрати спрощіння групи приголоснів
Поправити знак мякчіння (не писати там, де мякість є вторинна, писати його попри твердіння: господарь, володарь, дверь, червь, …)
Геть граблята од букви Ґ!
Низащо
»Ni sese ne e u izgodie iz viedomœstymi ròzvitcou siyou perédcepou«
U tœmy ne’maty provlimate, coli pravopisy e istoslœuna