Новий правопис слів

Метою цієї нитки є скласти перелік поступових змін до правопису 2019 (з прикладами), щоб він ліпше відбивав розвиток руської мови, менше був прив’язаний до літературної вимови і щоб з нього легше було поступово перейти до Олисієвого письма. Так, на словотворі ліпше писати літературною для загального розуміння, але…

Наприклад, “і” розділити на а̂ (прикм. мн.), о̂, у̂, е̂, и та ѣ; вернути ъ, ы, ь (не лише як знак м’якшення), ѫ та ѧ; позбутися в написанні епетентичних; де треба замість “ж” писати “дж”; замінити букву “й” на “ј”; вернути корені, префікси й суфікси до їх початкових форм (наприклад ськ -> ьск, з -> из, съ).

Зауважте, що тут я описав свої пропозиції в хаотичному порядку й без прикладів.

Нащо я створив цю нитку? Ну я знаю, що є на Словотворі люди окрім мене, які експерементували з правописом. Тому, кого цікавить ця тема, долучайтеся. Разом складемо цю нову орфографію, а потім можна буде сюди писати за цим новим правописом, щоб його запам’ятати.

0. Нічого не треба міняти. Бо нащо?
!! Дуже суттєва, на мою думку, річ. “вернути ъ, ы, ь”
Повернення на письмі ЬІ/його відповідників вимагатиме розрізнення. Більшість говірок (Південь, Схід, Середина, значна частина Півночі) не розрізняє И з І й И з ЬІ. А як на письмі розрізняти? Завчати?
Ні! Є простіший спосіб: через москвинську! Там, де в них И, у нас И з І, пишемо И, а там, де в них ЬІ, і ми пишемо ЬІ(спрощено). Усе легко й просто! 
Спроби повернення на письмі ЬІ призвели б до записування крізь криву призму московської, зростання її популярності “в головах”. Тобто це буквально спричинить “озирання на маскву”. Знаєте, до чого це призводить?

Взагалі я теж думаю про одну ідею, може колись побачите. А по суті гілки — я уявляю наближення до письма Олисія так:
— розділити голосні: і > ѣ, ô, е̂…; и > ы, і (давнє), ь, ъ…, е > е, ь…, о > о, ъ, о з е…; носові ǫ, ę?
— з’єднати приголосні: ч із к + к, ж із давнього ґ + г, ш із х + х — перша палаталізація, далі так з другою-третьою і йотацією? Крім того, перехідним етапом може бути написання ч̆ або к̆ (точніше не так, нижче дописав), залежно від того, за що більше тримаємось. І тут справді латинські c й g цікаво дуже підхожі, бо читаються по-різному
— редуковані ь, ъ
— так, повертати багато чого до праслов’янських форм

Онов. — сучасні м’який знак і апостроф не пишеться; перше то ясно, а от друге не впевнений, звідки взялося й чи має якийсь слід у його правописі. Здається ми НЕ пишемо апостроф не часто, можна уявляти що він завжди є; а, ну ми ще й розділимо я, ю, є, ї
— щ, я, ю, є, ї розділити й відповідно змінювати
— це вже ніби згадано, але явніше напишу: всілякі уподібнення тощо тощо скасувати й розписати

так, повертати багато чого до праслов’янських форм

А навіщо? Для чого?

так, повертати багато чого до праслов’янських форм

А навіщо? Для чого?

Щоб передати правопис Олисія, сказав ж
Я не знаю що думає Олисій, якщо він пише нам так, може він й справді бачить це загальним правописом. Я сприймаю це як проект надетимологічного письма, або може, як я почав казати, запис головно “по-праслов’янському”, може по-давньоруському. І справді те, що це латиниця, єдине, що заважає такому сприйманню на повну. З іншого боку, праслов’янську нею й записують, найгірше дійсно розрив з сучасною українською, а ще давньоруською

 написання ч̆

Голосні так саме до речі. Я от не розумію, чому жодне етимологічне письмо не почало брати, скажімо, І й ставити над ним діакритику залежно від походження. Або ще всілякі схожі букви шукати. Оце буде перший крок переходу від сучасного правопису до чогось що враховує звукорід. Хм, чи так складніше пояснювати…

Точніше, навіть не ч̆ (і це такий собі приклад чи що, наприклад, Ж точно з різного веде рід), а треба якусь суміш ч і к. Деякі лігатури існують, а деякі мабуть тільки просто обидві букви. Або ще можна маленьку ч над рядком, правда, такі штуки мало де підтримуються 

Я всі повідомлення трохи доповнив, якщо хтось читає зараз, перечитайте 13:49 (дещо дрібне зараз)

Романе, мені бай-ду-же хто що розрізняє на вимові, письмо це не транскрипція! Те, що ми тут, на Словотворі перекладаємо і так майже ніхто не буде вживати, розумні в СРСР були непотрібні, тому сьогодні багато українців мають дуже посередній рівень розумового розвитку і чхали вони на чистоту української, а сьогодні, передбачувано, масово повертаються до російської. Отже чого ви прагнете? Ми змінюємо нашу мову просто тому що це нам подобається, ніхто не знає, що й де приживеться, хоча я і сподіваюся на диво.

Володимире, Олисій бачить своє письмо саме як основне письмо для української мови. Він, так би мовити, хоче Make Ukrainian (Language) Great Again. 

Ну оце again це ж про давньоруську (ну й пізнішу) хіба, отже, про кирилицю. А запис праслов’янської латинкою це умовність. А хоча цікаво, чому й хто та де починав це

Ще може бо МФА і її попередники звуки латинкою записують
Або ще зв’язок з праіндоєвропейською, яку само собою нею 
І в багатьох слов’ян латинка, але в багатьох і ні. Хоча можна надихатися польською чи якою, там с всілякі

А чого праслов’янською? Олисієве письмо лише частково етимологічне

te cyto taca pravopisy dasty vidieti liepche i istoslœuye, e dobre, ta ne e mœy golóunuy namier.
Ocrema znacyliva riecy e t.zv. crœzyzveagymeinna (diaphonemic) œddatcha zvõcœu u pravopisi.

Poread iz tuimy, prag utieliti u svoyei pravopisi i prõgui pitimui sõto rousscœy móuvie a dati yei na pisymie nedielgeigynosti (individuality) œd inchuix slovianscuix móuv, a tó yzocrema dvoyeigna he u ‹ccy› za /t͡ʃʲt͡ʃʲ ~ t͡ʃʲː/, ‹ddy› za /dʲdʲ ~ dʲː/, ‹ssy› za /sʲsʲ ~ sʲː/, ‹u› za /w ~ u̯/ po golosniex hi tó bie pisano u seredniorousscuix pameatcax (por. ‹прауда, праоуда, праꙋда›, otge ‹prauda›).

Ну от, дивиться на кирилицю, а записує латинкою, ніби не так саме “прауда” написав

Чи ў. Якраз для цього буква, якщо тільки це
Чи цю ꙋ

Володимире, Олисій вважає, що т. зв. “бовгариця” загалом не годиться для передачі української мови. Сучасний правопис надто близить руську з вятською, це факт. Взагалі коли ми вже так радикально змінюємо правопис, то можна й на латинський альфабет перейти, бо він має значно кращу підтримку, ніж кирилиця. Але завдання цієї нитки не перескочити, а перепливти, отже ми починаємо з правопису 2019 і вносимо зміни, поки що залишаємося з “бовгарицею”.

В чому близить? 

У вимові, наприклад. Не розрізняє руських фонем, яких не має вятська.

• https://slovotvir.org.ua/toloka/zminy-do-movy/ukrainska-latynka
• https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/opytuvannia-shchodo-pravopysu/page-2

Яких

Ну от є різні І. До чого тут російська? І чи вони ще фонеми?

Вас боїться соціофобія. Дуже прошу перечитати оті нитки, як там Олисій просвітляв нас, нетямущих

Добре

У письмі добродія Єлисія розрізняються, наприклад, знову ж, “різні У”, які розрізняються в “кількох селах” на Заході. Але передати “різні відміни” (наприклад, р.в. мн. багатьох трискладових слів, наприклад, “погода” – “погОд” і “погІд”) неможливо, тому добродій Єлисій щось оголошує “неправильним”, а такі відміни – різними словоформами, здається. 
Я кажу більше про недоцільність, непрактичність

Романе, мені бай-ду-же хто що розрізняє на вимові, письмо це не транскрипція

У тому й біда. 

1. Сучасне письмо ближче, значно ближче до вимови, ніж те, про яке йдеться, і тим більше ближче, ніж те, якого хоче добродій Єлисій. Близьке до вимови письмо – це просто зручно.
2. Навіщо переходити з простішого письма до складнішого? Це незручно й нелогічно. 
3. Те, що намагається зробити добродій Єлисій, це мрія про нав’язування переважній більшості явища явної меншості. Як я кажу, присилувати кількадесят мільйонів розрізняти на письмі різні за походженням У заради кількох сіл.

Якщо письмо віддалене від вимови, єдиний спосіб писати “правильно” – просто завчати написання всіх слів. А для чого це треба? Яка в цьому користь?
Ті ж И й ЬІ: по-перше, розрізняє їх явно меншість. По-друге, писати тим, хто розрізняє, дві звучини однією буквою значно простіше, ніж тим, хто не розрізняє, одну звучину 2 буквами.

Мені байдуже на думку “більшості” мовців, бо “більшість” узагалі по-вятськи говорить і бреше, що українська мова для них рідна. Я хочу, щоб українська була величною, нехай лише на цім сайті. Я створю цей правопис і буду користуватися ним, нікому його нав’язувати не буду. Я ж кажу, кому цікаво, долучайтеся і ми створимо цей новий правопис разом. Кому ні, до зустрічі в іншій нитці.

У письмі добродія Єлисія розрізняються, наприклад, знову ж, “різні У”, які розрізняються в “кількох селах” на Заході.

Оце руська мова, а те, чим я зараз вам пишу, це взагалі якась креольська. Олисій на письмі не для вимови розрізняє “різні у”, як ви не втямите🤦

> > У письмі добродія Єлисія розрізняються, наприклад, знову ж, “різні У”, які розрізняються в “кількох селах” на Заході.
>
> Оце руська мова, а те, чим я зараз вам пишу, це взагалі якась креольська. Олисій на письмі не для вимови розрізняє “різні у”, як ви не втямите🤦
>
>

Роману напевне байдуже, що походження звука визначає його поведінку в мові