Стала мова: Чергування і-о

Pisiete dõge strastno, i mogete pisati o “classicéx” ta o ròzoumnetyé na Uzxodé ta Cozacystué ta Œdròdyeinïé, ta tô ne ménity déystvnosti oge zueagyna uzxœudnuix govorœu — a na yix zueagyné e stauleno cinnuy stanard — e bédna proti zueagyné zaxœudnuix ta pœulnœucyno-bœulnuix (“central”) govorœu, i oge zueagyna uzxœudnuix govorœu a su nimi i cinnoho standarda e veatsca.

1. Чи не могли б Ви таки дати мені список правил, як оце читати, або писати по-людськи?
2. На диво, більшість слів я зрозумів, на відміну від суті зауваження.
   На мою думку, Ви допускаєте у судженнях деяку неточність, що силує Вас робити дещо неправильні висновки. Я б сказав, що письммову не “становлено”, а “вона постала”, тобто не “її утворили”, а “вона утворилася”. Чому це важливо: прямі творчо-мовні зв’язки І. Котляревського, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка, П. Куліша та М. Вілінської (на творах яких і постала письммова) були надто слабкими, аби стверджувати про відчутний взаємовплив. Якби в кожному діялекті, а то й у кожній говірці була людина, що досконало б її знала з погляду мовознавства, і ці люди зібралися б та затвердили спільну письммову, тоді можна було б казати, що її “утворили”, про справедливість або несправедливість вибору місцевості, на основі вимови якої й “зробили” би письммову.
   Але цього не було. Велети письменства писали так, як чули, як звикли вимовляти.
3. Щодо козацтва: заперечувати більшу жвавість державотворчих перебігів на Сході+у Середині марно, чи не так?
4. https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-1/page/n101/mode/1up?view=theater
   https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n107/mode/1up
   https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-1/page/n99/mode/2up
   Подивіться на ці розмісниці(карти), які Ви вже безліч разів бачили, будь ласка. Так, “на око” оцініть”, кого значно більше:
   — людей, у чиїй вимові є [i], чи тих, у кого його немає(ідеться саме про [i], не про /и/, наближене до нього, не про двозвуки, а саме про “чистий”)?
   — людей, що мають /е/ (“чистий”), чи тих, що не мають?
   — людей, що вимовляють /ы/, чи тих, що не вимовляють?
   — тих, хто мають у мовлення двозвуки, чи тих, що не мають?
   На основі цього скажіть, прошу, кого простіше “навчити”, переважну більшість чи меншість?

A cyto tuimy xotiete recti? E tô dobro abo zlo oge Uzxœud odinoròden a Pœulnœucy ta Zaxœud rœuznoròdéy e?

Я не кажу, що різноманіття Заходу — “зло”. Як це взагалі може бути “злом”?
Це так, як склалося, як є. Я думаю, що “добре” чи “зле” тут узагалі ні до чого.
За моєю приблизною й дуже грубою оцінкою говірки (отже, й звуцтво) Сходу охоплює чи не половину України, якщо не більше.
Знову подивившись осюди
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n107/mode/1up?view=theater ,
Ви легко помітите, що звуцтво голосних під наголосом чи не на половині “мовного Заходу” (далі — м.Зх.), охопюючи, мабуть, із половину його населення, збігається із відповідним звуцтвом м.Сх. (про Північ поки що не йдеться0.
Ближче до суті: чому я згадав про значно більшу неоднорідність м.Зх. порівняно зі Сх.?
Тому що може скластися хибне враження, ніби є “східний можливець”, і є “західний”, і другий за звуцтвом зневажили. Але якщо можна досить упевнено казати про існування “східного звуцтва”, то яке ж “західне”?
У тому й річ, що такого немає. І для м.Зх. було б дуже тяжко виробити якийсь один взірець, не кажучи вже про загальноукраїнський на основі звуцтва м.Зх. Наприклад, я не раз зустрічав закиди про те, що в писмовзірці знехтувано /ъі/. Та за розмісницею легко зрозуміти, що цей звук поширений тільки на Закарпатті та прилеглих землях. То чи включати його до взірцевої вимови, щоб потім його вчили щонайменше 34 леводри людей? Як на мене, це звучить надто сміховинно.
Продовження нижче.

Pisiete dõge strastno, i mogete pisati o “classicéx” ta o ròzoumnetyé na Uzxodé ta Cozacystué ta Œdròdyeinïé, ta tô ne ménity déystvnosti oge zueagyna uzxœudnuix govorœu — a na yix zueagyné e stauleno cinnuy stanard — e bédna proti zueagyné zaxœudnuix ta pœulnœucyno-bœulnuix (“central”) govorœu, i oge zueagyna uzxœudnuix govorœu a su nimi i cinnoho standarda e veatsca.

“zueagyné” — оце слово я не зрозумів. Дайте, будь ласка, якогось перекладача, список правил абощо, або пишіть, прошу, так,щоб я розумів точніше й хутчіше.
Припустімо, це “звуцтво”(якщо ні — напишіть, будь ласка це слово по-людськи). Тоді візьмімо “найбагатшу” говірку — ту на Закарпатті, де є на додачу до звичних звуків ще й [y] й [ɤ] (спасибі Мигалеві за відомості). То що, всю Вкраїну силувати вчити його тільки через те, що ця говірка є найбагатшою?
Так само й про двозвуки /і^е/, /y^i/, /y^o/, /y^и/: вони зустрічаються на м.Пн.(до речі, жоден — на всій цій місцевості), найменшій за к-тю носіїв говірок. Причому відчутна частина має /y^o/, а інша — /y^и/ на його місці. Уже для самого Полісся взірцеву вимову виробити тяжко, не кажучи вже про загальновкраїнський рівень. У мене дивне відчуття, ніби я щось подібне писав у попередньому повідомленні. Чого б це враз…
Переважна більшість мовців МАЄ /і/. Переважна більшість мовців НЕ МАЮТЬ [y], /ы/ та двозвуків. На цьому й засновано взірцеву вимову голосних, наприклад.
Припустімо, ми з Вами намагаємося створити взірець вимови Заходу. Коли я розглядаю 2 том АУМу, у мене, коли перед очима постає нова розмісниця, виникає 2 думки. Це або “Та воно ж сливе збігається зі східними говірками, взірцевою мовою”, або, коли бачу, наприклад, ці:
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n233/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n184/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n182/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n168/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n140/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n140/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n138/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n134/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n129/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n119/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n118/mode/1up?view=theater
https://archive.org/details/atlasmovy/AUM-2/page/n110/mode/1up?view=theater ,
думка: “І що з цього ми візьмемо за основу, за правильне?”

A cyto tuimy xotiete recti? E tô dobro abo zlo oge Uzxœud odinoròden a Pœulnœucy ta Zaxœud rœuznoròdéy e?

Це не зло геть, але утворити щось одне, взірець вимови для Полісся або Західної Вкраїни непросто. Та для самого лише Закарпаття, наскільки знаю, теж одну вимову ніяк, бо є на місці давнього [*o] й [i], й [y], й [u], й [ɤ]. А на Поліссі який двозвук обрати, /уо/, /уе/ чи /уи/ за взірцевий?
Це, знаєте, як на виборах: за одного — 50% голосів, за іншого — 20%, за третього — 10%, а за лишок — іще менше за кожного. Саме тому найдоцільніше було б обрати як основу для створення взірцевимови однорідні говірки Сходу. І це ще без додачі минувшинного чинника

Підсумовуючи, у відповідь на “До взірцевої вимови не включено звуцтво Заходу та Півночі” я скажу: “А що ж таке “звуцтво Заходу” та “звуцтво Півночі”, якщо вимова в цих місцевостях є досить неоднорідною?”

I coli ouge Ui sam baiete o “минувшинї” (mimoxœudy, tô e opaco slovo, ponevagy “istoria” ne znacity “cyto bé i ceoho ouge ne ima; not something what was and is not any longer”, a “cyto visto/vidano/vésto/vidocyeno; something known/attested/witnessed”), to pravé zueagyna zaxœudnuix ta pœulnœucyno-bœulnuix govorœu, cyto zueagynõ rousscoyui móuvui cineaty rousscoiõ i œdménnoiõ œd zueagynui procou sloveanscuix móuv, i e ota istroria, yacoiõ cinnuy stanard i Ui sam grybaiete.

От тут дуже смішно: Ви перекладаєте написане англійською замість того, щоб просто написати це по-нашому звично

I coli ouge Ui sam baiete o “минувшинї” (mimoxœudy, tô e opaco slovo, ponevagy “istoria” ne znacity “cyto bé i ceoho ouge ne ima; not something what was and is not any longer”, a “cyto visto/vidano/vésto/vidocyeno; something known/attested/witnessed”), to pravé zueagyna zaxœudnuix ta pœulnœucyno-bœulnuix govorœu, cyto zueagynõ rousscoyui móuvui cineaty rousscoiõ i œdménnoiõ œd zueagynui procou sloveanscuix móuv, i e ota istroria, yacoiõ cinnuy stanard i Ui sam grybaiete.

Ви, добродію, не зовсім правильно витлумачили мої слова, бо я не уточнив. Ішлося не про минуле Мови, а про суспільні події, становище, що спричинили перевагу говірок Сходу

Переважна більшість мовців МАЄ /і/.

AOuM pisieity zuõcui dõge netocyno. Cyto ceasto e tóucouano he [i] e na délé [iʷ], [ʷi], [y̜], [i͡β̞]. Taca uimóuva pèregòlosyena *o e i na Uzxodé — Xarkœuscina, Donecyscina.

Ta pro pravopisy e znacyna ne cœulkœusty móuvçœu, Na pr., u nizozeimscé nuiné u cinnœy uimóuvé ne ima rœuznicui meidyu ‹ei› ta ‹ij›, ino malo govorœu rœuznity meidyu ‹ei› ta ‹ij› u uimóuvé, ta na pisymé e rœznicõ œdbito. Na pr., u portougalscé na pisymé e rœznica meidyu ‹ch› ta ‹x›, xotya lixe malo craynyuix govorœu rœznity yix u uimóuvé na ‹ch› = [t͡ʃ] a ‹x› = [ʃ], a ou bœulxeosti móuvçœu e nuiné i ‹ch› i ‹x› odin zuõc [ʃ]. Na pr., u slovacyscé nuiné ouge dõge malo cto rœznity u uimóuvé meidyu ‹e› ta ‹ä›, i use u pravopisi e rœznica meidyu yima.

Pisal eimy ouge Vam oge u MZA (IPA) ne znaieity znacœu [ъі], [ы], [ж], [п] ipr., i prosil eimy pisati cinnui znacui MZA. Tomou ya ne rôzouméiõ, cyto Vasyi [ъі], [ы] znaceaty.
I tou yavite neròzouménïe cyto zueagymea a cyto zuõc e. Móuva e ne o zuõcé, a u rœznicé meidyu zueagymeami *i ta *ū. Na Zacarpatïé e *i = /ɪ/ a *ū = /ɤ/, a inde e *i = /ɪ/, a *ū = /ɘ̞/. Tô bui rœznica meidyu *i ta *ū e ne lixe na Zacarpatïé; prosto /ɪ/ ta /ɤ/ stoyeaty daléy œd sebe, tomou tõ rœznicõ ceuiõty legco, a /ɪ/ ta /ɘ̞/ stoyeaty blizko do sebe, tomou meidyu yima rœznicõ ceuiõty slabo. Crœumy toho, nextouati rœzniçeiõ meidyu /ɪ/ *i ta /ɘ̞/ *ū daieity i samo pisymo, de obé zueagymené e pisano ‹и›.
Crœumy toho, znacyno e tourati i na nagòlôs ta na ròzpodél zueagymên. Pœd nagòlôsomy e /ɪ/ (*i) ceasto móuvleno he duogouc [ɪ͡ɘ], a bez nagòlôsou mogeity stati [ɪ̯͡ɘ] ci prosto [ɘ], a [ɘ̞] (*ū) nicda ne bouaieity duogouc.

якщо вимова в цих місцевостях є досить неоднорідною

Dosi ne znaiete rœznicõ meidyu zueagymeamy ta zuõcomy. Pravopisy e stauleno na zueagymeax, ne na zuõcéx. Na pr., zuõcui: [y, ʏ, y̜, ʏ̜, i͡β̞, iʷ, ʷi, ʷiʷ, ɥ͡i, ʏ͡ɪ, ʉ, ʉ͡œ̜, ʉ͡ɵ, u͡o, ʷo, ʉ͡ɞ] sõty odino zueagymea, cyto mogeity bouti znacyeno he /ʏ/ dlya pœuldenno-zaxœudnuix govorœu ta /ʉ͡œ/ dlya bœulsco-pœulnœucynuix. Na pisymé usé ti zuõci e ou mene znacyeno: ‹œu› ci ‹œ›.

кого простіше “навчити”, переважну більшість чи меншість?
То що, всю Вкраїну силувати вчити його тільки через те, що ця говірка є найбагатшою?

кого простіше “навчити”, переважну більшість чи меншість?
То що, всю Вкраїну силувати вчити його тільки через те, що ця говірка є найбагатшою?

Ceasty móuvçœu mogeity ne rœzniti pèuna zueagymena, a ceasty móuvçœu mogeity rœuzniti yix, ta na pisymé e gœudno œdbiti rœznicõ, xayi tõ rœznicõ znaieity i menxya ceasty móuvçœu — taco cineaty u inxyax móuvax, vidyite pricladui iz inxyuix móuv uisye.

Я б сказав, що письммову не “становлено”, а “вона постала”, тобто не “її утворили”, а “вона утворилася”.

Pravopisy sama ne staieity, yõ tuoreaty.

“zueagyné” — оце слово я не зрозумів.

‹zueagyna› e “phonetics”, tuoryeno œd ‹zueag› “φωνή” , œd ‹zueagti› = dgr. “φωνειν”, + ‹-yn-› = “-ικ-” + ‹-a› = “-ή” — ‹zueag-yn-a› = ‹φωνητ-ικ-ή›.

‹zueagyna› e “phonetics”, tuoryeno œd ‹zueag› “φωνή” , œd ‹zueagti› = dgr. “φωνειν”, + ‹-yn-› = “-ικ-” + ‹-a› = “-ή” — ‹zueag-yn-a› = ‹φωνητ-ικ-ή›.

Чесно кажучи, якби Ви написали це слово звично по-вкраїнськи, було би значно хутчіше, простіше та зрозуміліше