Доводити те, що щось зберегло давньоруську спадщину краще, поки . Сильно.
Посилається на горох, хоча горох вказує це слово питомим…. З гороху: « ШЕ́РЕХ «шерехтіння»
зіставлення з гр. ϰρήνη, дор. ϰράνᾱ «джерело» (Petersson Vgl. sl. Wortst. 36–37) безпідставне;
звуконаслідувальне утворення;
р. шо́рох, бр. шо́рах;
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ
шере́хну́ти
шерехті́ти
ше́рхіт
шерхота́ти
шерхоті́ти
шо́рох «шерех»»
ДАР
псл. darъ, пов’язане з dati, як žirъ з žiti, ріrъ з piti;
56. подару́нок
ЦІЛУВА́ТИ
походить від давнішого cělovati «вітати, здоровити» (пор. стсл. цѣловати «тс.»), похідного від сělъ «здоровий»;
3. поцілу́нок
ЛАД «порядок; розташування, розміщення; спосіб, зразок, манера; система суспільного, державного укладу; поперечні поділки на грифі щипкових інструментів; клавіші; [розпорядження]»
псл. (пн.) [ladъ, lada] «порядок; згода ; заручини»;
32. обладу́нок «спорядження»
ГРА́БАТИ «обробляти землю граблями Ж; гребти; розгрібати»
псл. grabiti (*grabjǫ), первісний ітератив до grebǫ (greti) «гребти»;
23. грабу́нок
дар-ув-а-ти
дар-у-н-ок
граб-ув-а-ти
граб-у-нок
ціл-ув-а-ти
ціл-у-н-ок
Жодних інших тверджень наукових я не знайшов. що не маячня - це наступні припущення, що в науковій спільноті цілком прийнятні:
« Історик А.Г. Кузьмін стверджує, що назви руги, роги, рузи, руси, русини, руяни (rujanen, rani) відносяться до одного й того ж народу, що пояснюється варіативністью позиційних аллофонів g / j, j/z і прочитанням букв j/i (зрівн. ruth, ruz, rud (кельт. «червоний»), roux, rousse — (суч.франц. «рудий, руда»), rouge — (суч.франц."червоний"), серб. «руйан» — «темно-червоний»), також чергування звуків «г», «ж», «з» може відбуватися при відмінюванні, як, наприклад, у словах «друг, дружба, друзі», Наприклад руг (число однини), Ружана (острів) і рузи (число множини) або руг, ружанин, і рузи.» Проте про ругів у Німеччині, записаних чи то в західних словʼян, чи то взагалі в германців (попри наголошення ряду істориків про їх приналежність до русів, включно з німецькими істориками). Не згадаєш ти й про Острогард чи Гунігард, німецьку назву з Русі, чия столиця була розміщена в «Хуе» або-ж «Кієнуборзі», тобто Києві, й ці землі відразу ж починались біля околиць Данії, теж саме повідомляли Гельмонд, Олай Варелій, Лудольф Стефані, тощо. Так ти й не згадаєш про лісовчиків, набраних з України козаків, що неодноразово ходили на Німеччину, та захоплювали багаторазово німецькі міста та городища. Як і те, що чимало вчених людей в Німеччині були з України, як от русин Святополк Фіоль.
«Від дієслова *знава́ти* — розширеної форми дієслова *зна́ти* — з додаванням суфікса *-ство*; ПОР. (не черпане, а порівняння) пол. *znawstwo*» Також у польській це слово могло бути підтримане дією української (а можливо й є калькою з української), бо в польській використовується воно рідко, порівняй: Суспільствознавство - nauki społeczne.