ЕСУМ: бута́¹ "гордість, пиха; розбещеність; розкіш"; там же: бу́тни́й "гордий, пихатий", бута́ти "чванитись; брикати", бути́ти "бути пустотливим, пустувати", буті́ти "сердитися; буцати"; від псл. *bou-t- *"бухнути, розбухати", повязаного апофонією з *bo-t- в ботіти "товстіти, жирніти", ботва *"розросле", *bū- в бъіти "бути", первісно (на тлі і.-є.) *"рости, розростатися ← розбухати".
ЕСУМ ІІ, 38: дерени́ти "задирати голову".
У реченнях "апломб" може бути виражено дієсловом.
___
"...[він був напрочуд простою людиною -] без жодного апломбу [...]."
→ »... [...] ne dereni [...].«; dereni – форма ІІІ. ос. однини простого теперішнього часу.
У реченні з тягом "з апломбом" чи "без апломбу" + дієслово (дія/чин "з апломбом/без апломбу") dereniti може йти яко дієприслівник: derenya, derenẽci, dereniuxi (для минулого часу), або dereniti може бути лишено в тварі дієслова, а друге дієслово, що пише чин/дію може йти яко дієприслівник.
Від друс. пъвѣти "покладатися (на); заноситися, чваніти, бутіти, бути пихатим, надто впевненим у собі", паралельної форми з темою *-ē- до форми з темою *-а- в пъвати (з рядом подібних і деяких інших значень), від псл. *puw- "надія, впевненість". Творено від основи інфінітива дієслова пъвѣти – пъвѣ- доданням суфікса -ль, або, інакше тлумачачи етимологію морфологічної структури, з доданням парадигматичного суфікса *-ь д’основи перфективного дієприслівника пъвѣл-, від дієслова пъвѣти, з вихідним значенням *"який поклався (надто, надмірно) на себе". Слово є жіночого роду.
Написання є дано як морфофонематичне. Пъвѣль у руській мові може бути реалізовано в вимові як: {повї́ль} ~ {пувї́ль}, або {хвїль}. Форми фонетичні з {пов-, пув-}, дещо відхилені від закономірної +{пвїль} є зумовлено необхідністю дисиміляції скупчення *[пв-], яке би тут закономірно виникло; пор. форму <уповати> *у-пъвати. А фонетична форма з {хв-} є взорована на засвідчених прикладах рефлексації *пв ← *пъв- в руській мові, напр. у формі {дрохва́}
... з праформи *дропъва, через проміжну фонетичну стадію *{дропва}. До останньої рефлексації може ще бути додано форму {зухвалий}, хоча й запозичення польського zuchwaly – пізніший фонетичний варіант до zupwaly, яке також є морфологічно вскладненою формою *yz-ou-puwati до тої ж таки згаданої тут вище форми у-пъвати, та пъвати.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Духва́лий, -а, -е — Самонадеянный, самоуверенный. «Який ти дуже духвалий». Киев. г.
Це буквальний переклад московського "самоуверенность". "Уверенный в себе" незмосковщеною українською годиться перекладати як "певний себе", а не "упевнений у собі".
Істинна правда, Олексо.
Яка різниця, коли сама форма основи певн- є польського походження?
Прикро дуже, що адміністратори вилучили мною додане слово на пошук відповідників "певний" на словотворі, так ганебно позбавивши нас права шукати істинно українського відповідника цьому слову.
Таки правда ваша.
Чому вони його вилучили?
Люди здійняли галас, що на словотвір дають замість чужизмів "чудові українські слова" :(
+++