Вимова: {woˈlɪtɪ ~ wo͡u̯ˈlɪ͡ɘtɪ ~ woˈle̝te̝ ~ wo͡u̯ˈlɪ͡ɘte̝}.
Творено субстантивацією йнфинитива uoliti "to chose; wählen; choisir". У такім ужитку йнфинитив має йти після йменника: cnigui uoliti "асортимент книг". Таку йнтерпретацію йнфинитива вможливлює вжиток инфинитива в функції мети (lopata copati zemyõ = "лопата для копання землі; лопата, якою можна копати землю"). Відмінювано таким чином є слово в сполученні "асортимент + чого", uoliti "асортимент" є немінно: "асортиментом книг" → cnigami uoliti, "асортименту книг" → cnig uoliti.
Я чиню що право є. А розумієте Ви, чи хто йинший, або ни, є на Вас. И годі є Вам на мене тисти. Ви за собою глядіте.
Я добре розумію, що ви про мене думаєте – старий недолугий дід причепився, хай живе в своєму домі для пристарілих, пенсію рахує, що він може знати.
Й я за дурної молодости і юнацького максималізму мав глупе захоплення латинкою, з далекого заходу здавалася вони тоді чимось цінним, високим. Передумав не просто так.
Просто на мить уявіть собі – ну прийшов до влади президент, який робить перехід на латинку. Українська мова тепер латинкою. Ви радієте, наливаєте собі дорогого віскі, радієте. Але ми живемо не в вакуумі, біля плеча чатує Москва, і ось уже в кожній передачі, в кожній газеті чуть про те, як українці покинули своє коріння, як ополячилися, що вони вже й не слов'яни і не русичі. Нам то байдуже, але є ціла купа шахтарів, воєнних, роботяг, які приходять і дивляться російські шоу, російські передачі, читають російські газети, ось вони вже чують про нестарожитність, нецінність української мови і зайвий доказ, що саме Москва зберегла мову й письмо давнього Києва.
І вже завтра люди стають зі стягами за мітинг на Рускій Мір, бо він зберіг начебто прадавнє коріння, а новоз'явлена Україна все давнє відкидає.
Ви думаєте я утрирую?! Гляньте на український нарід, гляньте на верховод, яких вони обирають, Ви дійсно гадаєте, десятки тисяч українців не сприймуть відмову від кирилиці як зраду й зайвий доказ, що Росії – тисячу літ, а Україні – пару років?
А ще пригадайте, коли ви писали давніми ятями, юсами, коли всі злилися, я піддержав, став на захист, один з небагатьох. Міг кинути вас на посміх як инші, але радів, що повернувши давні букви абетки, ми боремося за давньоруську спадщину перед Москвою. Не знаю, чому Ви вирішили відмовитись від того вашого заміру :(
Добір - r2u.org.ua: добір
Так!