– Ну що ж, нічого не вдієш, комусь треба лежати, щоб інший читав напис на могилі, епітафія правильно говорить, – подумав Фред, – життя мусить іти далі. (В. Владко)
В шліфовані плити лункої підлоги Він сам вкарбувати звелів Рядки епітафії, повні тривоги За прах невельможних мерців. (М. Бажан)
Кубанський поет Іван Степовий присвятив своїм землякам вірш, який міг би стати своєрідною епітафією .. десяткам тисяч кубанців, котрі загинули в ті роки [1938–1939]. (Д. Білий).

ст. фр. epitafe «т.с.» < лат. epitaphium «панегірик» < гр. ἐπιτάφιος «похоронний» < ἐπί- «на-, над-, по-» + τάφος «могила» < θάπτω «ховати» < пел. *tʰə́pťō <? піє. *dʰm̥bʰyéti (< *dʰembʰ-) або *dʰₔgʷʰtós.