н. Flor «флер, креп» через гол. ст. floers «т.с.» і фр. ст. velous «т.с.» зводиться до лат. villōsus «волохатий, кучерявий», похідного від villus «вовна, руно, ворса» ‹ vellus «руно, вовняна пряжа», спорідненого з псл. *vъl̥na, укр. во́вна;
зіставляється також з лат. flōs (род. в. flōris) «квітка» як первісно «тканина в квітах» (Holub–Kop. 115).
