Від давньоруського мьзда. Хоча словники дають форму мзда, вона є явно книжна, нежива; в живій укр.м. приголосні [l m n r] на початку слова перед іншим приголосним набувають додаткового голосного для розкупчення приголосних (друс. лъжа → укр. олжа, друс. мьстити → укр. имстити, друс. Ръпень → укр. Ирпінь, друс. Львов → укр. Ильвів, друс. ръжа → укр. иржа, тощо). Або, як інше рішення для розкупчення приголосних: мезда. Після голосного <i> в <imzda> відпаде.