Тут .. взимку можна було іноді погрітися біля гаряче напаленої груби. (З. Тулуб)
Стара пані цілу зиму топила в грубах полотном, що лишилось ще од панщини.... (М. Коцюбинський)
Маринка одповзла до лежанки й почала совати в грубу солому. (В. Винниченко)
Дивлюся я, .. в хаті тільки груба, а печі нема. – А де ж ви їсти варите? – питаю я в молодиці. (І. Нечуй-Левицький).

п. gruba «велика піч; копальня» походить від нвн. Grúbe (двн. gruoba) «яма» (у т. ч., очевидно, і як місце для вогнища в приміщенні), повʼязаного з graben «копати» і спорідненого з гот. grōba «яма, діра», псл. grebǫ, укр. гребу́;
припущення про запозичення з румунської мови (Vincenz 12) необґрунтоване.