Найшов се слово в статті О. Оменіцького "Мова Тернопільщини" (збірник "Шляхами золотого Поділля", том 2, ст. 191; ). Ще в "Матеріялах до словника подільского говору" І. Гороф'янюк на ст. 97 () є "вусла" за губну гармоніку, зазначено, що слово записано в Могилів-Подільськім районі Вінничини.
Проте в більшости знаних словників мені найти слово "вусла" не вдалося, можу тільки крихти відшукати. Так, англо-вкраїнський словник І. Верб'яного й В. Лева, виданий у 1947 р. () сим словом перекладає англ. "mouth organ" (ст. 91). І в "Калєндарі Гарасима Чорнохлїба" на 1922 рік на ст. 114 () згадано "вусла":
> Перед церковним парканом крамарі продають релїґійні річи і забавки на памятку дїтям: хрестики, образи, образки, статуйки (фіґурки), свистуни, деркачі, трубки, вусла (гармонїйки) і друге.
Є й сучасніші згадки сего слова. До прикладу, в статті "Весілля у селі Деревні Жовківського району Львівської області" 2009 р. ( ):
> Скрипка була, бубен, бас і гармошка, вусла такі ше були, як ті вусла, а! Ви знаєте, теперка..., ото виводило! То така губна гармошка, в нас [називалося] вусла (чи німецьке, чи то польське, в нас дуже багато є мішаних слів).
Подані в дужках думки за рід слова мені видаються дивними, не пригадую, аби так поляки казали... Проте про саме походження "вуслів" (якщо я правильно відмінюю) нема певних відомостей. Неявно на те, відки воно пішло, вказує перший том ЕСУМ, на ст. 440 подано таку низку слів:
> вуста, вусла, вустенок, вустє, вусті, вустя — див. уста.
Але в статті "уста" в томі 6 (ст. 47-48) нічого про слово "вусла" не згадано. Невже за десятиліття між появою на світ першого й останнього томів ЕСУМ переглянули етимологію слова? Чи вкладачі 6 тому просто забули додали се слово? Мара їх знає.
Найшов се слово в статті О. Оменіцького "Мова Тернопільщини" (збірник "Шляхами золотого Поділля", том 2, ст. 191; https://diasporiana.org.ua/ukrainica/5341-shlyahami-zolotogo-podillya-t-2/). Ще в "Матеріялах до словника подільского говору" І. Гороф'янюк на ст. 97 (https://www.academia.edu/46836624/Матеріали_до_словника_подільського_говору) є "вусла" за губну гармоніку, зазначено, що слово записано в Могилів-Подільськім районі Вінничини.
Проте в більшости знаних словників мені найти слово "вусла" не вдалося, можу тільки крихти відшукати. Так, англо-вкраїнський словник І. Верб'яного й В. Лева, виданий у 1947 р. (https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/14791/file.pdf) сим словом перекладає англ. "mouth organ" (ст. 91). І в "Калєндарі Гарасима Чорнохлїба" на 1922 рік на ст. 114 (https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7970/file.pdf) згадано "вусла":
> Перед церковним парканом крамарі продають релїґійні річи і забавки на памятку дїтям: хрестики, образи, образки, статуйки (фіґурки), свистуни, деркачі, трубки, вусла (гармонїйки) і друге.
Є й сучасніші згадки сего слова. До прикладу, в статті "Весілля у селі Деревні Жовківського району Львівської області" 2009 р. (https://www.pisni.org.ua/articles/242.html ):
> Скрипка була, бубен, бас і гармошка, вусла такі ше були, як ті вусла, а! Ви знаєте, теперка..., ото виводило! То така губна гармошка, в нас [називалося] вусла (чи німецьке, чи то польське, в нас дуже багато є мішаних слів).
Подані в дужках думки за рід слова мені видаються дивними, не пригадую, аби так поляки казали... Проте про саме походження "вуслів" (якщо я правильно відмінюю) нема певних відомостей. Неявно на те, відки воно пішло, вказує перший том ЕСУМ, на ст. 440 подано таку низку слів:
> вуста, вусла, вустенок, вустє, вусті, вустя — див. уста.
Але в статті "уста" в томі 6 (ст. 47-48) нічого про слово "вусла" не згадано. Невже за десятиліття між появою на світ першого й останнього томів ЕСУМ переглянули етимологію слова? Чи вкладачі 6 тому просто забули додали се слово? Мара їх знає.
Цікаве слово, однозначно +. Поки нема ніяких підстав гадати це слово за польське чи німецьке зичення, таке пояснення того слова схоже на "ми не знаємо походження, тому воно, мабуть, чуже". Ваші думки про спорідненість зі словом "(в)уста" мені також здаються доречними. Про мене (сприймайте це лише як мої здогади), слово могло виникнути через контамінацію слів "(в)уста" та "гусла". Або це те саме слово "гусла" зі зміненнм значенням, де початкове /г-/ зникло (через сприйняття того /г-/ як приставного, як то буває перед /у-/ говірково) й пізніше замінилося приставним /в-/. Чи якийсь вийнятковий перехід [ɣ] ("велярне г") у [w] через схоже положення язика й огубленість наступного [u] (можете порівняти такий перехід із московським закінченням -ого в родовому відмінку (он — его, добрый — доброго), де /г/ перейшло в /в/ перед огубленим /o/ (серед московських говірок є двогубна вимова /в/ )).
Якась логіка в тім, мабуть, є, бо й в англійській мові, приміром, деякі язичкові інструменти називають словосполуками зі словом "harp" (арфа, струнний інструмент): губна гармоніка — French harp (хоча й "harmonica" кажуть), дримба — Jew's harp.
Щойно в Онишкевича найшов "усьлі" на гуслі (том II, ст. 323), то, либонь, таки Ваша думка про спорідненість зі словом "гуслі" має підґрунтя.
Шевелів згадує про це (34.5 розділ, 574 сторінка): https://imgur.com/a/bD4365O
Тобто він це пояснює зміною г- на в- (через розуміння г- як протетичного? розділ про протези, до слова). Ваш приклад із "услі" дає думати, шо в певний час перший звук дійсно переосмислився, як приставний, і тому відпав. Але вже цікаво, чи зумовила/підсилила цей перехід, перш за все, контамінація "гусла" зі словом "вуста", чи вже пізніше слово "вуста" повпливало на значення нового слова "вусла"? І чи "услі" слід розуміти, як слово з занепалим /г-/, чи пізнішим занепалим /в-/, можливо, через фонетичне чергування протетичного /в-/ перед /у/ (після приголосної — [у-], після голосної — [в] + [у-])? Відповіді на ці притання, мабуть, не знайти. Та й не потрібно, про мене. Але цікаво.
Також подобається, бо схоже на "вуста" і тому просте у розумінні і підходить за змістом.