Як гадаєте, відки се слово пішло? А то мені на думку, на жаль, нічого поки не спадає...
Ne vémy, ta pripoustiõ suveazoc su *poug- u ‹pougiti› "to inflate, blow up, puff out" (SIRM IV, 628: ‹пужи́ти›; tamge: ‹пужи́на́› "gnézdo zerna xlébou; pòlôva; pòrôzdnye zerno; nezréla zerna conopely; posléd sémên conopely; gòlôuca conopely", ‹pouginovat› "pòrôgynist (o zerné)"; tamge dololougicyscê ‹pużyś› "inflate, blow up", slovénscê ‹pužina› "gnézdo sémene grouxyui ci yabloca", ‹pužica› *méxecyoc"), abo su ‹pouzdro› (SIRM IV, 628: ‹пуздро́›) "sècyoméxour; mœuxyna ou samçœu tuarin", tamge ‹pouzdrya› "pouxuiry", ‹pouzuiry› (SIRM, tamge: ‹пузир›), ‹pouzo› (SIRM IV, 629: ‹пузо›) — use œd ie. *peu-s- "douti, dõti".
Дякую.
Найшов се слово в статті О. Оменіцького "Мова Тернопільщини" (збірник "Шляхами золотого Поділля", том 2, ст. 191; https://diasporiana.org.u…
Цікаве слово, однозначно +. Поки нема ніяких підстав гадати це слово за польське чи німецьке зичення, таке пояснення того слова схоже на "ми не знаємо походження, тому воно, мабуть, чуже". Ваші думки про спорідненість зі словом "(в)уста" мені також здаються доречними. Про мене (сприймайте це лише як мої здогади), слово могло виникнути через контамінацію слів "(в)уста" та "гусла". Або це те саме слово "гусла" зі зміненнм значенням, де початкове /г-/ зникло (через сприйняття того /г-/ як приставного, як то буває перед /у-/ говірково) й пізніше замінилося приставним /в-/. Чи якийсь вийнятковий перехід [ɣ] ("велярне г") у [w] через схоже положення язика й огубленість наступного [u] (можете порівняти такий перехід із московським закінченням -ого в родовому відмінку (он — его, добрый — доброго), де /г/ перейшло в /в/ перед огубленим /o/ (серед московських говірок є двогубна вимова /в/ )).
Якась логіка в тім, мабуть, є, бо й в англійській мові, приміром, деякі язичкові інструменти називають словосполуками зі словом "harp" (арфа, струнний інструмент): губна гармоніка — French harp (хоча й "harmonica" кажуть), дримба — Jew's harp.
Щойно в Онишкевича найшов "усьлі" на гуслі (том II, ст. 323), то, либонь, таки Ваша думка про спорідненість зі словом "гуслі" має підґрунтя.
Шевелів згадує про це (34.5 розділ, 574 сторінка): https://imgur.com/a/bD4365O
Тобто він це пояснює зміною г- на в- (через розуміння г- як протетичного? розділ про протези, до слова). Ваш приклад із "услі" дає думати, шо в певний час перший звук дійсно переосмислився, як приставний, і тому відпав. Але вже цікаво, чи зумовила/підсилила цей перехід, перш за все, контамінація "гусла" зі словом "вуста", чи вже пізніше слово "вуста" повпливало на значення нового слова "вусла"? І чи "услі" слід розуміти, як слово з занепалим /г-/, чи пізнішим занепалим /в-/, можливо, через фонетичне чергування протетичного /в-/ перед /у/ (після приголосної — [у-], після голосної — [в] + [у-])? Відповіді на ці притання, мабуть, не знайти. Та й не потрібно, про мене. Але цікаво.
Також подобається, бо схоже на "вуста" і тому просте у розумінні і підходить за змістом.