Злегка надавив він клямку, щоб не стукнула, одчинив двері. (Панас Мирний)
Ворота були зачинені, і хвіртка на клямці. (Т. Осьмачка).

свн. klamm «спазм; пута; клямка; держак», нвн. klemmen «стискати», споріднене з дангл. clam(m) «міцна хватка; кіготь; пута», лит. glomóti «обіймати»;