Крейда — осадова напівзв'язна мазка малозцементована гірська карбонатна порода, що на 90-99 % представлена кальцитом, який складається з кальцитових залишків морських планктонних водоростей та дрібних частинок черепашок найпростіших організмів. Утворюється на дні морів внаслідок нагромадження.
МІЛ - Походить від праслав. * měl' , від кот. утворилися: др. мѣл' , црк.сл. мѣл' (ἄσβεστος; СУПРЕМ.).
Це аж ніякий не росіянізм. І раджу Вам призвичаїтися дивитися на "російську" мову не як на мову. Фонетика і 80% її слів запозичено зі ст. болгарської мови, а саме з моравських діалектів 11 ст., які вже вважаються мертвими. Російської мови не існує, а є лише імперське есперанто, на основі суцільної церковнослов'янщини з давньоруської літератури.
Перепрошую, як це не було? А давньоруська мова? Слово "міл" - безпосередньо існувало в давньоруській мові, себто в українській? Хіба правильним вчинком буде відмовлятися від свого, руського?
"Давньоруська мова" це східнослов'янська писемно-літературна традиція болгарської (церковнослов'янської) мови! Це книжна писемна релігійна мова високого стилю, яку болгари принесли на Русь – як латинь, чи грецька мова, і немає гарантії, геть жодної, що до приходу болгарських священників середньовічні українці ті слова вживали у тих самих значеннях.
Знову перепрошую, але те, про що ви говорите, - це київський ізвод церковнослов'янської мови. Давньоруська мова - ( в розумінні більшості українських науковців) сукупності діалектів, якими розмовляло слов'янське населення Русі.
І так, безумовно, я з Вами погоджусь, проте частково. Втім, вплив церковної мови на руську (українську) вона мала величезний, фантастичний навіть.., особливо на її подальший розвиток.
Але, до речі, слово "міл" має стосунок скоріше праслов'янського першоджерела * měl' і адаптованого до українського мовного звичаю: давньоруська форма мѣл', яка читається через "і", а не "е", як це прийнято в церковнослов'янській, а також в її спадкоємиці "російській" мові.
На мій погляд, використання слов'янського, більш того - давньоруського слова "міл" є куди ліпшим варіантом, аніж послугуватись німецьким "крейда".
«Давньоруська мова - ( в розумінні більшості українських науковців) сукупності діалектів, якими розмовляло слов'янське населення Русі.»
Така ж абстракція, наче сказати "сукупність діялектів, якими розмовляли від Щецина до села Кочережки". Була протоукраїнська мова, була проторосійська, десь була й протопольська, а була писемна книжна, у яку діялекти проникали, але яка не вказувала на живу мову давніх українців.
Якщо Ви так волієте за збереження давньоруської спадщини, то чому не віддаєте Свої голоси за слова, які 100% були у живій давньоруській мові, але які не збереглися у мові російській (ох як це вже підозріло, що ви лишень за ті "давньоруські" слова, які ідентичні нинішнім російським, і нехтуєте десятками, сотнями слів, які є прямо від давньоруської, коли в російській мові тотожних нема)?
унікальний форма матеріал арахіс фрукт
אלישע פרוש
Бо церковнослов'янська в різних історичних документах зазвичай називалась як давньоболгарська, або староболгарська, рідко старомакедонська, а пізніше старослов'янська. Ця мова була вперше запроваджена в Болгарському царстві. А вигадана вона була Кирилом і Мефодієм (а точніше їхніми учнями) на основі моравських діалектів і македонської говірки.
Карл-Франц Ян Йосиф
Я би з радістю, втім не маю таку кількість вільного часу, щоби при нагоді ще й цікавитися такими словами, як арахіс, фрукт, унікальний тощо. Існують куди більш загрозливіші дієслівні запозичення, ніж ці. Та я це надолужу. Спасибі за зауваження.
«Ле́ксис Си́рѣчъ Рече́нїѧ, Въкра́т(ъ)цѣ събра́н(ъ)ны. И из слове́(н)скаго ѩзы́ка, на про́сты(й) Ру́скій Діѧле(к)тъ Истол(ъ)кова́ны»
(суч. укр. – Словник, тобто зібрана невелика кількість слів, витлумачених з церковнослов'янської мови про́стим руським говором):
церковн.-слов'ян. мѣлъ — руськ. (укр.) вапно
Це не на захист слова "вапно", а на доказ того, що самі русини ще в давні часи розуміли, що слово "міл" в тямі "вапно" є церковнослов'янським запозиченням, що свідчить й те, що первісно слово було пов'язане саме з піском: воно споріднене з лит. smė̃lis (“пісок”), smėlỹs (“sand”), латв. smēlis (“добрий пісок”), старонорвежським melr (“пісковий берег”).
Граматичний варіант до твару з основою на *-о з парадигматичним *-а (іменників граматичного жіночого роду), різнити від значення (значень?) твару на *-о в uapno/вапно. Твари з чепенем <-n-> (*-yn-, *-ьн-) суть за походженням субстантивовані прикметники; виходячи з значень "озеро; фарба" в безчепених (безпрефіксальних) тваріх (друс. вапь, вапа й под.), вихідне значення було, віді, "вода", то ж виходжий знак прикметника *uap-yn- (вап-ьн-) мав бути *"який є з води" => calcium и под.
Крейда — осадова напівзв'язна мазка малозцементована гірська карбонатна порода, що на 90-99 % представлена кальцитом, який складається з кальцитових залишків морських планктонних водоростей та дрібних частинок черепашок найпростіших організмів. Утворюється на дні морів внаслідок нагромадження.
Карпо.. став непорушно.., білий, як крейда.
н.-нім. Kréide
рос. мел
Перекладаємо слово крейда
Росіянізм.
МІЛ - Походить від праслав. * měl' , від кот. утворилися: др. мѣл' , црк.сл. мѣл' (ἄσβεστος; СУПРЕМ.).
Це аж ніякий не росіянізм. І раджу Вам призвичаїтися дивитися на "російську" мову не як на мову. Фонетика і 80% її слів запозичено зі ст. болгарської мови, а саме з моравських діалектів 11 ст., які вже вважаються мертвими. Російської мови не існує, а є лише імперське есперанто, на основі суцільної церковнослов'янщини з давньоруської літератури.
Немає значення, яке похождення цього слова в мові російській: у мові українській цього слова нема. Ніколи не було. І не буде.
Джерело:
r2u.org.ua: міл
Перепрошую, як це не було? А давньоруська мова? Слово "міл" - безпосередньо існувало в давньоруській мові, себто в українській? Хіба правильним вчинком буде відмовлятися від свого, руського?
"Давньоруська мова" це східнослов'янська писемно-літературна традиція болгарської (церковнослов'янської) мови! Це книжна писемна релігійна мова високого стилю, яку болгари принесли на Русь – як латинь, чи грецька мова, і немає гарантії, геть жодної, що до приходу болгарських священників середньовічні українці ті слова вживали у тих самих значеннях.
Знову перепрошую, але те, про що ви говорите, - це київський ізвод церковнослов'янської мови. Давньоруська мова - ( в розумінні більшості українських науковців) сукупності діалектів, якими розмовляло слов'янське населення Русі.
І так, безумовно, я з Вами погоджусь, проте частково. Втім, вплив церковної мови на руську (українську) вона мала величезний, фантастичний навіть.., особливо на її подальший розвиток.
Але, до речі, слово "міл" має стосунок скоріше праслов'янського першоджерела * měl' і адаптованого до українського мовного звичаю: давньоруська форма мѣл', яка читається через "і", а не "е", як це прийнято в церковнослов'янській, а також в її спадкоємиці "російській" мові.
На мій погляд, використання слов'янського, більш того - давньоруського слова "міл" є куди ліпшим варіантом, аніж послугуватись німецьким "крейда".
Антон Русин,
що суть то за чортки в Вас там при měl', мѣл'?
https://sjp.pwn.pl/sjp/mial;2482745.html
* měl - праслов’янська форма (дрібний, подрібнений, порхнявий)
блр. мел, давньоруська. мѣлъ (міл), церковнослов’янська. мѣлъ (мел) ἄσβεστος (Супр.), давньосербська мѣль, словен. mе̑l ж., діал. mȋl ч., ж. "землистий рихляк", польська miaɫ "пил, порошок; (стар.) мел
Особисто, не виджу підстав ігнорувати «міл», до того ж, ще й наше давньоруське.
Антон Русин,
"... болгарської мови, а саме з моравських діалектів ..." – ??
«Давньоруська мова - ( в розумінні більшості українських науковців) сукупності діалектів, якими розмовляло слов'янське населення Русі.»
Така ж абстракція, наче сказати "сукупність діялектів, якими розмовляли від Щецина до села Кочережки". Була протоукраїнська мова, була проторосійська, десь була й протопольська, а була писемна книжна, у яку діялекти проникали, але яка не вказувала на живу мову давніх українців.
Якщо Ви так волієте за збереження давньоруської спадщини, то чому не віддаєте Свої голоси за слова, які 100% були у живій давньоруській мові, але які не збереглися у мові російській (ох як це вже підозріло, що ви лишень за ті "давньоруські" слова, які ідентичні нинішнім російським, і нехтуєте десятками, сотнями слів, які є прямо від давньоруської, коли в російській мові тотожних нема)?
унікальний
форма
матеріал
арахіс
фрукт
אלישע פרוש
Бо церковнослов'янська в різних історичних документах зазвичай називалась як давньоболгарська, або староболгарська, рідко старомакедонська, а пізніше старослов'янська. Ця мова була вперше запроваджена в Болгарському царстві. А вигадана вона була Кирилом і Мефодієм (а точніше їхніми учнями) на основі моравських діалектів і македонської говірки.
Карл-Франц Ян Йосиф
Я би з радістю, втім не маю таку кількість вільного часу, щоби при нагоді ще й цікавитися такими словами, як арахіс, фрукт, унікальний тощо. Існують куди більш загрозливіші дієслівні запозичення, ніж ці. Та я це надолужу. Спасибі за зауваження.
«Ле́ксис Си́рѣчъ Рече́нїѧ, Въкра́т(ъ)цѣ събра́н(ъ)ны. И из слове́(н)скаго ѩзы́ка, на про́сты(й) Ру́скій Діѧле(к)тъ Истол(ъ)кова́ны»
(суч. укр. – Словник, тобто зібрана невелика кількість слів, витлумачених з церковнослов'янської мови про́стим руським говором):
церковн.-слов'ян. мѣлъ — руськ. (укр.) вапно
Це не на захист слова "вапно", а на доказ того, що самі русини ще в давні часи розуміли, що слово "міл" в тямі "вапно" є церковнослов'янським запозиченням, що свідчить й те, що первісно слово було пов'язане саме з піском: воно споріднене з лит. smė̃lis (“пісок”), smėlỹs (“sand”), латв. smēlis (“добрий пісок”), старонорвежським melr (“пісковий берег”).
Є чудове українське слово нащо перекладати з української на українську?
Від "вапно".
Вимова: {wɑ̝pˈnɑ}.
Граматичний варіант до твару з основою на *-о з парадигматичним *-а (іменників граматичного жіночого роду), різнити від значення (значень?) твару на *-о в uapno/вапно. Твари з чепенем <-n-> (*-yn-, *-ьн-) суть за походженням субстантивовані прикметники; виходячи з значень "озеро; фарба" в безчепених (безпрефіксальних) тваріх (друс. вапь, вапа й под.), вихідне значення було, віді, "вода", то ж виходжий знак прикметника *uap-yn- (вап-ьн-) мав бути *"який є з води" => calcium и под.
Наголос на перший склад?
Дав ем же вимову.
По робить речі білими.
Проти того же чуджого "крейда" є словоставом зайво складно.
Розумію.