Ну, й "картопля" є з-за моря, та суть у слов'ян питомі ймена за то. А чей жола могло бути давній/перво за що йинше, а пак, знавши арахис, могли русь имя жола нести на нову рослину. Ще за приклад може йти "єнот", передже Ївропї незнаний, а пак, відколи й у Ївропї живе, й у ївропийських мовах йому ймена питомі дано, й у слов'янських.

Ївропа? Є за всю історію України хоч одне письмо, яке підтверджує, що хоч один українець до Вас це слово вживав з "ї"?

Передже? Бо слова "раніше" Вам замало, треба церковнослов'янську та москальську мови мавпувати.

Лексикон Памва Беринди з церковнослов'янської на руську створений між 1603—1607 роками:
прєждє, свышшє — спервотку, звышъ
прєждє даже – перша ажъ

Поцікавтеся обставами, за яких було укладено словник Беринди, й що то була за "жива" мова, словами якої він пояснював "церковнослов'янські" слова.

<Ївропа? Є за всю історію України хоч одне письмо, яке підтверджує, що хоч один українець до Вас це слово вживав з "ї"?>

Не смішіть мої черевики. Имете сами думати?

І якою була? Надіюся, ви не будете вмикати стару російську пластинку про зіпсуття спільноруської мови поганими націоналістами? Бо від неї вже нудно.
Була мова українців. Була книжна мова болгар. Чоловіку остогидла мішанина, переклав з другого на перше. Якби не такі люди, як він, українці з комплексом меншовартости би й надалі калькували церковнослов'янську мову, як це зробила Москва, де рідних слів уже кіт наплакав.

Пожалівся на Вашу Ївропу товаришу, висловивши думку, що ікавізм є лиш перед складом з йором. Тому добрий, а не дібрий. А після "в" у "Європі" не було "ъ" чи "ь".
Так мене виправили, що на початку слова перехід є завжди, як у слові Ївга (а не Євга), хоч після "в" там теж йору не було. Тому на цьому полі битви боротьбу облишаю. І хоч мені таки дивне на слух, та може й дійсно "Ївропа", якщо маємо ім'я "Ївга". Треба буде ще розпитати приклади мови.

<І якою була?>

Якою була що/хто?

<Надіюся, ви не будете вмикати стару російську пластинку про зіпсуття спільноруської мови поганими націоналістами? Бо від неї вже нудно.>

Свої інсинуації держіте при собі. Яким чином то тягне до мене??

<Треба буде ще розпитати приклади мови.>

Які такі "приклади мови" кого Ви хочете питати? Для того перше за все було би треба аби розвиток руської мови був хоча самостійніший й вільніший від потужних впливів зовні. І поготів щодо адаптації назви Europa, зважаючи на те, що взаємодія з нею в Руси була цілі століття опосередкована через інші держави, яким Русь була в різні часи підвладна.
Первісно, в давніші часи будь яке слово чудже з невластивими скупченнями приголосних було адаптовано з інфігуванням редукованих *ъ, *ь автоматично. Так маємо, напр. <Єгипет> ← Єгъіпьтъ, хоча тих голосних там первісно й не було.

Ну тут я погоджуюся. Бачите, я дечим з Вами незгідний, але я не збираюся марно сваритися всюди. Ваша заввага цілком слушна, я ж мав на увазі, що пораджуся зі знайомими мовознавцями просто, щоби довідатися про їхні думки щодо "Ївразій", "Ївклідів", "Ївпаторіїв". Мені цікаво, що вони на це можуть сказати.

Я про те, що якщо словники XXI XXII століть показують церковнослов'янські слова, то смішно апелювати, що вони показують якусь неправильну мову. Це справжня мова українців, і за сто літ вони б не встигли забути свою мову. Якщо вже тоді їм нерідні слова "чиновник", "сан", то швидш за все ці слова з самого початку були їм чужими.
А твердити, що слова були їм рідні, а потім вони їх забули, і тогочасні словники засвідчили якусь "попсуту" мову, даруйте, але відверто й щиро – це достеменно та ж теза, яку продукує Росія.

Для Вас може буть инакше, але особисто для мене різні слова на взір "лицедій", що прийшли з Болгар, є не ріднішими за польські "колєґи" та німецькі "штики".

Ви мабуть не уявляєте собі, що може статися за сто років. Варто глянути на останні сто років, очевидцем чого Ви’сте сам. Означення "справжня" про мову українців потребує вточнення. Так, реально то могла бути актуальна мова в ужитку українців, але то був суржик.

Таки не уявляю. Он комуністи 75 літ учили нас казати "інший" з використанням школи, радіо, дикторів, а в селах і досі чути "инший", "индик". У поляків не було радіо, дикторів. Були вкраїнські села, де люди так і говорили, як їхні пращури сто літ тому. Чому взагалі маємо припускати тезу, що словник Беринди кодифікує якийсь мітичний "суржик"? Суржик чого? Та в ті часи простому люду була до дупи офіційна мова Польщі, а говорили по-своєму. Якщо й був суржик, то суржик з болгарською сильно умних людей.
І бігме я більше довірюся мові селянина з околиць Полтави, Чернігіва, Львова тих років, аніж вельми освіченого мужа з якоїсь бібліотеки, який перечитався всіх болгарських релігійних книжок і готовий нести притчу во язецах нерозумному люду.

І що з того, що по селах кажуть? Офіційний стандарт держить курс інший.

"Чому ми маємо припускати"? То не є припущення. "Простому люду" була "до дупи" мова "Польщі" так само як нині є "простому люду" мова російська. Розумієте натяк чи розтовмачити? Товмачу: повністю є єю поглинута. Чудово що де-не-де ще маємо різні питомі елементи, але проти офіційного стандарту та ситуації більшості вони не становлять жадної конкуренції. Достатньо є глянути на пропорцію суспільних думок тих, хто підтримують форми <индик> і її противників – то суть представники Вашого "простого люду". Тому таки так, форми типу "інший" (чи то вже з подачі "комуністів" чи якого іншого фактора) взяли гору. Тут Ви жонглюєте тезою про збереження по селах питомих форм типу "индик", а вже той же самий Ви не здатен єсте оцінити питомість так само питомих форм відмінювання дієслова "бути" й їх ролі в формуванні часів.

Ви переоцінюєте мовний потенціал "селянина" (я не кажу, що він не має жадної ціни), й недооцінюєте т.зв. "освічених мужів". І з тими таки Вашими "релігійними книжками", той же Беринда був єромонах...

Turok NeKozak, ЕСУМ не Біблія, русичі не відкрили Америку: uk.wikipedia.org: Арахіс культурний
uk.wikipedia.org: Землеробство інків
А "жола" не арахіс: r2u.org.ua: жола
uk.wikipedia.org: Чина бульбиста

І тримати і держати є українськими словами. І чекати і ждати є українськими словами. Українська мова узагалі багата.