Командування — 1. Дія за значенням командувати. 2. Особи, які стоять на чолі військ, військових підрозділів і т. ін.; командири.
Приклад вживання
Полковник одержав дозвіл командування і негайно вилетів до Києва (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 228)
Артем залишився в заставі, перебравши на себе командування цією групою (Андрій Головко, II, 1957, 568).
Походження
іт. comando «команда, наказ; командування», як і ісп. comando «тс.», зводиться до нар.-лат. commando «доручаю, наказую», пов’язаного з лат. commendo «доручаю, передаю, рекомендую», утвореним за допомогою префікса com- «з-» від дієслова mando «вручаю, передаю; довіряю; замовляю», до якого зводиться й укр. манда́т.
sum.in.ua: urjaduvannja
r2u.org.ua: управа