Татко згодився їхати зо мною, і я сам напакую йому куфер. (І. Франко)

Орядин виходить з дому, то все забирає з собою ключ від своєї кімнати, .. а його куфер подорожній запертий завсігди обережно. (О. Кобилянська)

– У мене в кофрі є шмат буженини, – сказав Йосиф, – однак немає жодного шматка хліба. А яка ж то їжа – буженина без хліба? (В. Малик).

н. Kóffer «чемодан, скриня» (ст. і діал. Kuffer) запозичене через французьке посередництво (фр. coffre) з латинської мови;

лат. cophinus «великий плетений кошик, дорожня сумка» походить від гр. κόφινος «кошик, короб; кофін (міра рідини і сипучих тіл)», точно не з’ясованого, очевидно, середземноморського походження.