Acei ‹ле́двЕ› i e cerpano œd leadscoho ‹ledwie›, ta tô tacui mogeity bouti i pitœum tuar iz pœulnœucynuix narécy — u polésscuix govoréx e *ē ci *oy bez nagòlôsou ceasto œdguibano ("reflected") he [e(ʲ)], porœunaite: ‹déd› [d(ʲ)i͡ed ~ d(ʲ)i͡ɛ(ʲ)d ~ d(ʲ)i͡ɛ̝d], ale ‹dédi› [deˈdɪ(ɘ̯) ~ dɛ̝ˈdɪ(ɘ̯)].
Xeveliœu (Історична фонологія української мови):
§1.1 (stòr. 43):
» — звук і, посталий із ё, не фігурує в північних говірках, де найчастіше
під наголосом виступає дифтонг типу {i͡e}, а в ненаголошених складах — звук [e] « ;
§7.2 (stòr. 144):
» Наголос у грамоті не позначено, але ѣ з'являється лише під наголосом. Отже, написання ‹по леву› вказує на ненаголошену вимову кореня. « ;
§8.4 (stòr. 184):
» 6 У північноукраїнських говірках ненаголошений ё також перетворився на є, а отже
букви є та ѣ читалися в цьому слові однаково.
7 У ненаголошених складах (яків попередньому прикладі) північноукраїнські звуки
в і є не розрізнялися. «
§13.7 (stòr. 263):
» На багатьох слов'янських теренах рефлекси ё та £ були однакові: в ненаголошеній позиції (північноукраїнські, південнобілоруські говірки), у складах із коротким голосним (східнословацькі говірки), перед складом, що містить голосний переднього ряду (східноболгарські говірки), — причому в деяких
зонах відбулося їх цілковите злиття (наприклад, у західноболгарських
говірках, в екавських говірках сербсько-хорватської мови та ін.). « ;
§20.2 (stòr. 391):
» Принагідні північноукраїнські написання XV ст. типу приимѣть (Кам. Прол. 1489) є наслідком загального поплутання є та є в ненаголошених складах. « ;
§20.3 (stòr. 396):
» З-поміж поодиноких іменників чол. роду слово меч у середньо-українській мові виступало звичайно як мѣч: мєча (наприклад, Чет.
1489; Кл. Остр. 1598; Дума 1651 [miczswoy]; Ґал. 1663,1669; Сафон.
1672; Вірші Кл. Зин. 1690; Няґ. 1758; nop. мѣчъ ~ мєчъ — Памва Бер. 1627). Це слово вийшло з ужитку в XVIII ст. і пізніше знову повернулося, вже з російської мови, зі звуком є. Форму міч, як здається, утримано в надсянських говірках. Причина появи є в слові дівер неясна. «
<ле́двЕ : ле́двЇ›
Acei ‹ле́двЕ› i e cerpano œd leadscoho ‹ledwie›, ta tô tacui mogeity bouti i pitœum tuar iz pœulnœucynuix narécy — u polésscuix govoréx e *ē ci *oy bez nagòlôsou ceasto œdguibano ("reflected") he [e(ʲ)], porœunaite: ‹déd› [d(ʲ)i͡ed ~ d(ʲ)i͡ɛ(ʲ)d ~ d(ʲ)i͡ɛ̝d], ale ‹dédi› [deˈdɪ(ɘ̯) ~ dɛ̝ˈdɪ(ɘ̯)].
Xeveliœu (Історична фонологія української мови):
§1.1 (stòr. 43):
» — звук і, посталий із ё, не фігурує в північних говірках, де найчастіше
під наголосом виступає дифтонг типу {i͡e}, а в ненаголошених складах — звук [e] « ;
§7.2 (stòr. 144):
» Наголос у грамоті не позначено, але ѣ з'являється лише під наголосом. Отже, написання ‹по леву› вказує на ненаголошену вимову кореня. « ;
§8.4 (stòr. 184):
» 6 У північноукраїнських говірках ненаголошений ё також перетворився на є, а отже
букви є та ѣ читалися в цьому слові однаково.
7 У ненаголошених складах (яків попередньому прикладі) північноукраїнські звуки
в і є не розрізнялися. «
§13.7 (stòr. 263):
» На багатьох слов'янських теренах рефлекси ё та £ були однакові: в ненаголошеній позиції (північноукраїнські, південнобілоруські говірки), у складах із коротким голосним (східнословацькі говірки), перед складом, що містить голосний переднього ряду (східноболгарські говірки), — причому в деяких
зонах відбулося їх цілковите злиття (наприклад, у західноболгарських
говірках, в екавських говірках сербсько-хорватської мови та ін.). « ;
§20.2 (stòr. 391):
» Принагідні північноукраїнські написання XV ст. типу приимѣть (Кам. Прол. 1489) є наслідком загального поплутання є та є в ненаголошених складах. « ;
§20.3 (stòr. 396):
» З-поміж поодиноких іменників чол. роду слово меч у середньо-українській мові виступало звичайно як мѣч: мєча (наприклад, Чет.
1489; Кл. Остр. 1598; Дума 1651 [miczswoy]; Ґал. 1663,1669; Сафон.
1672; Вірші Кл. Зин. 1690; Няґ. 1758; nop. мѣчъ ~ мєчъ — Памва Бер. 1627). Це слово вийшло з ужитку в XVIII ст. і пізніше знову повернулося, вже з російської мови, зі звуком є. Форму міч, як здається, утримано в надсянських говірках. Причина появи є в слові дівер неясна. «