Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
Нечуй-Левицький це слово вживав, не був проти нього, цього досить 🤷♂️
Звідки ви взяли, що Нечуй сам його вживав, а не редактор йому "поміг"?
Ось що пише про це слово сам письменник: "Публіка не втяме й галицького слова «підручники» (школьні книжки, учебники). Чи не краще пак було б просто зоставить слово – учебники, взяте на північ з давньоі украінсько-киівськоі мови?" ("Сьогочасна часописна мова на Украіні").
Тут таки ваша правда:
"Ватя познаходила свої шкільні книжки, засіла за книжки, часто їздила до Антосі. Вони вчились вкупі, переглядали вивчене. Але швидко ті давно вивчені книжки остогидли їм обом. Вони їх покинули. Антося раяла Ваті їхать до Києва і вчиться в консерваторії, щоб вивчитись на артистку або вчительку музики."
Хоча саме слово гарне.
А учебники вже не сприймаються українським ні мовниками, ні мовцями. Тому не думаю, що підручник замінять учебником.
Чому? Хіба мета користання підручника не є довідуванням?
Ну, ви ж розумієте, що довідник не завжди буває підручником. Це дещо різні тями.
ДОВІ́ДНИК, а, чол. Книжка, що містить короткі відомості з певних питань. Щоб полегшити водіння морських суден і літаків, в СРСР видаються спеціальні довідники, які містять на даний рік різні потрібні відомості про небесні світила (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 41); В руках дівчина тримала довідник «По Кавказу» (Микола Трублаїні, II, 1955, 113).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 334.
ПІДРУ́ЧНИК, а, чол.
1. Книга, за якою вивчають учбовий предмет; посібник. Батя познаходила свої шкільні підручники (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 185); Батько складав алгебраїчний підручник (Юрій Смолич, II, 1958, 34); Читав він запоєм, ..читав усе, що потрапляло до рук: ..обгортки від цукерок, політекономію, циркуляр, казку, роман, підручник геометрії... (Олесь Донченко, II, 1956, 81).
2. техн. Підставка, опора для різального інструмента на токарному станку. На .. верстатах є підручники, що служать опорою для заточувального інструмента (Фрезерна справа.., 1957, 36).
3. зневажл., рідко. Пособник у зрадницькій, підступній і т. ін. справах. Не стало ватажка, — зажурились підручники... (Панас Мирний, II, 1954, 260).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 495.
Що це повинно мені дати, окрім того, що це слово вживають у його польській тямі?
САМОВЧИ́ТЕЛЬ, САМОУЧИ́ТЕЛЬ, я, чол. Підручник, посібник для самостійного навчання чого-небудь без керівника. Мріяв [Захар] заробити на баян і по-справжньому навчитися музики. Купував самовчителі з нотами, намагався в них розібратись (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 171).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 32.
У такому значенні це слово - ПОЛОНІЗМ!
Словник Грінченка:
Підручник, -ка, м. 1) Помощникъ, подчиненный. Проходив він із своїми підручниками мимо козацької купи. К. ЧР. 314.
2) мн. Перила. В оттаких великих хатах добре ходити, скрізь підрушники, шоб часом не впасти. Черк. у.
Підручний, -а, -е. 1) Подвластный, подчиненный. 2) О конѣ, волѣ: запряженный съ лѣвой стороны. Kolb. I. 65. КС. 1898. VII. 44. Борозного бий, а підручний і так почує. Фр. Пр. 109. 3) Одинъ изъ играющихъ въ карточную игру хвиль. КС. 1887. VI. 468.
Геть з Чистилища!
Судячи з ваших прикладів, таки там йому місце
Яких прикладів? Чи ви про злядщені приклади вживання в описі слова?
Це слово є в інших слов'янських мовах.
Я б це слово пристроїв би до іншої тями. Напр., до хрестоматія