Бо його намощують, вимощують.
Проблеми з читанням?
проблеми з "намостним мостом". І саме слово "намостний" ніяк не натякає на плавкість.
Яким чином слово "понтонний" натякає на плавкість?
Якщо перекласти морфеми слова, то буде "місточковий". Ніякої плавкості.
<Бо його намощують, вимощують.>
I mœust "na-mostiouiõty", i use tacui e tô mœust, a ne +namœust.
Я не розбираюся у вашому покручі.
А я Ваш покорч розберу, й усе покорч то є.
У мене не покруч. Те, що ви могли розібратися в тому, що я пишу — є ціллю використання мов, на відміну від вашого бридкого покручу. Ваша чемність підробна.
Ви або не знаєте української мови, або навмисно пишете так, щоби було мало кому зрозуміло. В будь-якому випадку, це все непорядно.
Знати вкрайинську в Вашім єйи розумїннї значить знати таку, якою я писати ни мовити не хочу. Та знаю я й таку. А пишу такою якою пишу не би "мало хто розумїв", а лїпша бо є.
Творити яку чермність над мїру, писавши до Вас, я не мїнив їм. Пишу "Вас, Ви, Вам" з великом письмям ино би не було плутання з "ви" в множинї, то є все.
У змїнцї латиницею замїтив їм Вам оже знак кладіння/лежання верх чого (передчеп "на") є вже в самім словї "міст", то би "на-мостити міст" є те саме що "мостити міст", то би класти міст верх чого, над чим, на що. "На-" є ту зайво. Слово є "міст", не +"наміст", хоча його й кладуть "на" щось, верх чого. То для чого є "на-" в ‹на-мостний›? Замїтка чепає ни більше ни менше питання мови, не торкає всобистости. То що є Вам "непорядно" там? Неприємна критика? Не Вашу ж'особистість їм критикував.
Ви же'сьте тут же напали моє письмо, ино не хвалив бо'м Вас. То кому є про чермність та порядність мовити?
И чому ‹о› в ‹намостний›, коли ‹міст› не +‹мост›. Чи мало бї мови ту про ладжіннє *о, то Вам нич не каже?
Намостна переправа. *о, бо "мостити" (складати, настилати), а не "містити" (мати у собі, бути у складі). Я думаю так.
Коли з вами навмисно розмовляють незрозуміло — це можна сприймати за образу, бо це є грубість. Як вам не зрозуміло...
Що, якщо з вами почнуть спілкуватися незрозумілою мовою? Це не виховано!
Не хочете писати сучасною українською – гаразд. А я — не зобовʼязаний розбиратися у вашому покручі. І можу вважати таке звернення образливим, яким воно і є.
Це діло виховання — звертатися до співрозмовника, по можливості, зрозуміло.
<А я — не зобовʼязаний>
Ни вчити ся новому'сьте не зобовязани. У ‹мостити› є ‹о› далї бо йде склад не з *u чи *y, але склад з *i (mostiti). А в "міст" є ‹і› через *u в *mostu (← *mostos), и в *most-yn- є *y, що вимагає ладжіння *о. Не по твару "мостити" є глядїти, а по тім, чи є там *u чи *y в пратварї. Ни сього знати'сьте не зобовязани...
"Ни вчити ся новому'сьте не зобовязани"
Чуєте, Професоре, якщо такий розумний, то напишіть про свою мову докторську дисертацію або наукову роботу, чи хоча б реферат і поділіться з людьми! А не вивалюйте свій покруч на усіх підряд і не доказуйте мені, що треба його вчити, і що інакше я ледачий дурень. Бо не можна вивчити взагалі все — ви б про це знали, якщо щось своїми силами вчили. А дещо я, повірте, вчу. А ви поводитеся невиховано й жалюгідно. Як ви смієте натякати на те, що я не хочу вчитися? Ваш покруч не все, що можна в світі вчити. Скажу більше — ваш покруч навіть не на пʼятисотому місці серед таких речей. Особливо, коли ви такий неприязний і зарозумілий. Вас би ганьбити за те... І за те, що ви теж не вмієте робити, не розумієте багатьох речей і маєте потребу в допомозі!
Де підручник з вивчення вашого покручу, Професоре? Як називається ваша найкраща книга?
— Іди вчись робити цукерки та тістечка! Я кондитер, а ти ніхто! То ходи без солодкого.
— А ти віддавай сотовий, бо я роблю додатки та програмне забезпечення, а мій друг проєктує дизайн. Не вмієш цього робити, то треба вчитись, як я.
Це вам розмова зі світу зарозумілих Ялисіїв.
Є багато областей у яких люди знаються краще за вас і при цьому вас поважають. Спробуйте.
Ви не пишете сучасною українською мовою, бо вийде, що вас можна буде ткнути носом у ваші помилки. То ж ви ховаєтесь за своїм покручем та брешете, що досконало знаєте українську. Так, ага. А я вмію літати, але просто не хочу цього всім показувати, тому й ходжу тільки на своїх двох — це мій особистий вибір.
Мабуть, у вас, Професоре, понад сім тисяч уподобань не тому, що ви такий весь роботящий та кмітливий, а тому, що багато хто звідси втік після того, як ви почали їх особисто принижувати. Так залишились тільки ваші переклади.
Во, кілько полотен змїнок и все з чуття кривджености свойи всоби. Замїтка бї суто й лише коло мовного питання. На то мїсть, Олександро там и "приниження", й "неприязень", и "зарозумїлість", и "невихованість" и ще є невїдь що зрїв. Де є Вас там, бїдолаху, "ткнуто носом" у помилки? Де'сьте там, у тій моїй замїтцї з суто й лише мовного питання, "неповагу" видїли? Я ту, крім кілька всіб, не знаю никого й руплять мене ту суто мовна питання та слова в руськї мовї, то чути "повагу" чи "неповагу" я ту до кого не можу. Кожен є ту рівен, и никого я ту не виджу. "Неповага" чи "повага" стає вже по тяклї змїнцї: кого руплять мовна питання й прагнеть поглибити свойи вїдомости в них, тому й повага є, а кого рупить своє чутливе я, той можеть и неповагу чекати. Ото по сих Ваших змїнках тримайте від мене неповагу. Рїч є не в знаннї "всього на свїтї", а в прагненнї знати що день більше. Коли Вам є неясно ще, то ся заснова ту є не про змаганнє хто хутчїй дасть більше слів (гадаю), и Вас би за то хвалили, а рїшати питання мови та, вужче, слів, не своє я рїшати ту. А рїшати мовна питання мїнить и вїсти що з питань мови. Хай не все вїсти, та таки щось. Вїдомости про ладжіння *о та *е в руськї мовї суть азбукивїди, Ви не вїсте й сього. Годї скиглити через своє ранене я, а руш читати.
Ище про "повагу", то бає той хто дає слова без жадни змїнки ни в чин словотвору, ни в семантичнї мотивації, ни джерела на слово та його значення. Просто "нате", бо то Влександро дає.
Професор Невторопайко
Ви про плату у клієнтів, партнерів чи роботодавців теж так виховано питаєте: "Гроші?" ? Даєте їм незручно подані довідки? Розмовляєте так, щоб вони не могли відповідати?
Якби ви були обачними до людей, то я б нічого вам про неповагу не писав. Де підручник з вашої особистої мови, Професоре? Ну, щоб можливо було вчити.
Про неповагу бисьте не писали, коли не були бисьте так упят на свою раниму всобистість.
Та лишіте вже "мою всобисту мову", що за литературу від инших авторів з украйинськойи мови вже'сьте читали?
Як називається підручник з вивчення вашого варіанту мови, Професоре?
Я не писав про те чи ранима моя особа, чи ні. Я писав про вашу невихованість і нахабність. Те, що я можу незважати на образи, не означає, що я повинен, Професоре.
Ви продовжуєте своє нахабство і пишете, що я ранимий, бо реагую на нього не так, як вам зручно.
