Ne’ma. Uaxe <своїти> e pisano crifo, ne dasty bo rwzniti /ji/ wd /jɪ/.

Так є ж певні правила, за якими або /йи/ або /йі/, а буква одна "ї" хіба ні?

Yacœ prafila? I yaco e znati, coli <ï> /ji/, a coli /jɪ/ e?

Ну це був мій здогад, не може ж бути, щоб не якихось закономірностів, а явище в мові було.

<не може ж бути, щоб не якихось закономірностів, а явище в мові було.>

Ne rozouméiõ.

Мій добрий товариш пише "дойити", "войин", "койити", давав книжку, де ясниться, що така вимова була ще в 1900 роки :) Давно товариша того не бачив.

<йи>
To e negarno.

<ще в 1900 роки>
I?

"<йи>
To e negarno."
Тоді чому б не писати "ї" й знати, що там може бути як /йи/ так и /йі/?

Дивний Ви чоловік, Єлисіє. Вам очевидні речі, а ви не розумієте, до чого вони сказані. Уже не вперше помічаю.

<чому б не писати "ї" й знати, що там може бути як /йи/ так и /йі/?>

I yaco buiste rwznili <émy> : <yim> : <yeimy>, <crayé> : <crayui>, <ésty> : <isty>, <xuoyé> : <xuoyui>, <royé> : <royui>, <boyé> : <boyui>?

<Вам очевидні речі, а ви не розумієте, до чого вони сказані.>

A Ui?

Та Вашими ієрогліфами я б і Наталку Полтавку не зміг прочитати!

Do cogynoho pisma cogynoyui mowfui e treba znati prafila citannia. Ne znaiõci prafil citannia Ui gédnõ mowfõ ne mogete citati.

Правила читання творять в офіційних державних установах, пояснюючи всі ньюанси, всі правила, навчаючи цього. Тому, прошу Вас, ідіть в державні органи, ставайте українським політичним діячем, просвітником, пропонуйте свої мовні норми. Сидячи (лише) на інтернет-сайтах мову не зміниш.

Не відаю :(

Бо для цього треба думати, "Карле-Франце", а не просто додавати що бачите й кидати всюди голу демагогію.

Я завжди даю ланки на словники, звідки взяв. Маєте ремст – шліть листи прямо добродіям Ніковському та Єфремову.

Так Ви ж боретесь проти запозичень. Розповідаєте тут, що словники Верхратського не такі, Желехівського – теж не такий, Уманця й Спілки – з купою запозичень. А коли свої хиби виправдати – то от словник, де це є. Ви справжній маніпулятор, "Карле-Франце". І Ніковський з Єфремовим тут ні до чого. Ви, як майже завжди, додаєте аби додати – не думаючи, що саме пишете.

Повелося мені на старості літ натрапити на такого чоловіка як Ви. За що мені таке лихо. Лучче б удруге перечитав Москаля-Чарівника.