—
Це дещо інше.
ВИ́ТОРГ, у, чол. Гроші, одержані від продажу чого-небудь. На картоплі добре заробили, славний виторг. І так щобазару (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 433); І в сільмазі на неї не жаліються. Ще й разу не опізнилася на роботу, недостачі у виторгу не мала (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 9).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 515.
назви дії треба творити за українською моделлю, але не за москальською