– Розбестив вас ваш хлопський пан! Розлінилися! Та я вас підтягну! (З. Тулуб)
– До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять. (А. Шиян)
– Ми страшенно розбестили нашу сучасну молодь. Вона зовсім не знає, що таке труднощі. (В. Козаченко)
– Ви проповідували крамолу! Ви розбещували нашу молодь! Хто вам дав на це право? (П. Колесник).

п. rozbestwić «розлютити; викликати найгірші інстинкти» < п. roz- «роз-» + лат. bestia «тварина» споріднене з лтс. dvesele «дихання, душа, життя», лит. dvesti «задихатися», dvasià «дух», псл. duxъ (‹*dous-), duša ( ‹*dousja), укр. дух, душа́