Wd <boulau-> u <boulaua> "scepter" (ЕСУМ І, 289: була́ва́; http://oldrusdict.ru/dict.html#: булава "деревянный или металлический жезл с шаром или яблоком на конце") tuoryeno cepenem <-at> zo znacom »cto/cyto ime/dergity/trymaie/neseity cyto, o ceimy«; rwfni z (http://oldrusdict.ru/dict.html#): borodat »ima ("який має") borodõ«, breuxat »ima breuxo, in o breuxé«, finouat »ima finõ«, guorat »o guoré, z guorom, ima gfwr«, gorbat »ima gorb, o gorbé, z gorbom«, gœnat »z gœnoiõ, ima gœnõ«, cwlciat »z cwlçami, o cwlçax, ima cwlça«, cosmat »ima cosma, o cosmax, z cosmami«, crilat »ima crila, o crilax, z crilami«, perstat »ima (ueliki ci dòugi) perstui ci bogato perstwf, o perstéx, z perstui«, rogat »ima rogui, in z rogui, in o rogéx«, sténat »o sténax, zo sténami, ima sténui → xuiscenuy sténami«, sõcoüat »ima sõcui, zo sõcui, o sõcéx«, trõdoüat »ima trõd, sa ("який є/знаходиться/перебуває") u trõdé, in z trõdom, trõdgenuy«, oustat »ima (ueliki) ousta → récist, gofwrlif, balacõcy, plescat, ẽzuicat«, xuostat »ima xfwst, o xuosté, z xuostom« t.c.
___
Singularis:
То суть т.зв. давні питимі твари активних дієприкметників-дієприслівників т.зв. "руського" та "моравського" типу. Десь ім уже про се писав, може й кілька разів.
Такі форми є в руській збережено нині зокрема в: <хоча>, в складних словах, напр. <-йда> – <галайда> *"ідучий у кінець", <мога> в <якомога> *"як могучи/можучи", <луча> в <куди-луча> *"куди попалаючи(й), попадаючий кудись/куди-там" тощо; може й ще які, зараз не згадаю. У д.-рус. пам'ятках є їх іще більше, пам'ятаю бачив: пиша, неса, веда.
А йще дозвольте Вас попросити пояснення, бо я не все розумію. Ви пропонуєте абсолютно геть усі слова чоловічої статі у множині давального відмінку закінчувати на "-ім", а в множині місцевого закінчувати на "-іх"? Чи це тільки для деяких слів?
Тобто давальний для множини буде конім, кабанім, парубкім, чоловікім, яструбім, а місцевий буде на коніх, на кабаніх, на парубкіх, на чоловікіх, на яструбіх? І так до всіх слів?
Заради цього перечитав про відмінки давньоруської мови. То Ви либонь і селім, колесім, яблукім, полім, жорнім, яслім, ягнім, очім, словім пропонуєте, тобто для всіх слів середнього роду?
Тоді і на селіх, на колесіх, на яблукіх, на поліх, на жорніх, на ясліх, на ягніх, на очіх, на словіх? Чи лиш для чоловічого роду? Бо скільки переглянув, деякі діялекти української мвои мають щось на взір "коніх", але ніде не бачу, щоб подібне було до слів середнього роду.
Скипетродержец — той, хто тримає скіпетр; правитель.
Достойно шанований скіпетродержец великий князь Андрій.
моск. Скипетродержец
Перекладаємо слово скипетродержец
Берловладця - скипетродержец. Словарь живого народного, письменного и актового языка. 1882 р.
Uimòufa: {bulɑ̝ˈwɑt}.
Wd <boulau-> u <boulaua> "scepter" (ЕСУМ І, 289: була́ва́; http://oldrusdict.ru/dict.html#: булава "деревянный или металлический жезл с шаром или яблоком на конце") tuoryeno cepenem <-at> zo znacom »cto/cyto ime/dergity/trymaie/neseity cyto, o ceimy«; rwfni z (http://oldrusdict.ru/dict.html#): borodat »ima ("який має") borodõ«, breuxat »ima breuxo, in o breuxé«, finouat »ima finõ«, guorat »o guoré, z guorom, ima gfwr«, gorbat »ima gorb, o gorbé, z gorbom«, gœnat »z gœnoiõ, ima gœnõ«, cwlciat »z cwlçami, o cwlçax, ima cwlça«, cosmat »ima cosma, o cosmax, z cosmami«, crilat »ima crila, o crilax, z crilami«, perstat »ima (ueliki ci dòugi) perstui ci bogato perstwf, o perstéx, z perstui«, rogat »ima rogui, in z rogui, in o rogéx«, sténat »o sténax, zo sténami, ima sténui → xuiscenuy sténami«, sõcoüat »ima sõcui, zo sõcui, o sõcéx«, trõdoüat »ima trõd, sa ("який є/знаходиться/перебуває") u trõdé, in z trõdom, trõdgenuy«, oustat »ima (ueliki) ousta → récist, gofwrlif, balacõcy, plescat, ẽzuicat«, xuostat »ima xfwst, o xuosté, z xuostom« t.c.
___
Singularis:
Nom.: boulauat
Gen.: boulauata
Dat.: boulauatou / boulauatoüi
Acc.: boulauata
Loc.: boulauaté / boulauatoüi
Instr.: boulauatom
Voc.: boulauate
Pluralis:
Nom.: boulauati
Gen.: boulauat / boulauatwf
Dat.: boulauatwm
Acc.: boulauatui / boulauatwf
Loc.: boulauatéx
Instr.: boulauatui / boulauatmi
Dualis:
Nom.: boulauata
Gen.: boulauatou
Dat.: boulauatoma / boulauatma
Acc.: boulauata
Loc.: boulauatou
Instr.: boulauatoma / boulauatma
Цікаво звідки ви такі рупі форми взяли на "ima". Тобто маючий дівчину – йма дівчину? А парубок маючий телевізор – парубок йма телевізор?
То суть т.зв. давні питимі твари активних дієприкметників-дієприслівників т.зв. "руського" та "моравського" типу. Десь ім уже про се писав, може й кілька разів.
Такі форми є в руській збережено нині зокрема в: <хоча>, в складних словах, напр. <-йда> – <галайда> *"ідучий у кінець", <мога> в <якомога> *"як могучи/можучи", <луча> в <куди-луча> *"куди попалаючи(й), попадаючий кудись/куди-там" тощо; може й ще які, зараз не згадаю. У д.-рус. пам'ятках є їх іще більше, пам'ятаю бачив: пиша, неса, веда.
А йще дозвольте Вас попросити пояснення, бо я не все розумію. Ви пропонуєте абсолютно геть усі слова чоловічої статі у множині давального відмінку закінчувати на "-ім", а в множині місцевого закінчувати на "-іх"? Чи це тільки для деяких слів?
Тобто давальний для множини буде конім, кабанім, парубкім, чоловікім, яструбім, а місцевий буде на коніх, на кабаніх, на парубкіх, на чоловікіх, на яструбіх? І так до всіх слів?
Так. Але попри однакове написання з <і> за чинним правописом, у тих закінченнях суть дві різні голосні фонеми.
Заради цього перечитав про відмінки давньоруської мови. То Ви либонь і селім, колесім, яблукім, полім, жорнім, яслім, ягнім, очім, словім пропонуєте, тобто для всіх слів середнього роду?
Тоді і на селіх, на колесіх, на яблукіх, на поліх, на жорніх, на ясліх, на ягніх, на очіх, на словіх? Чи лиш для чоловічого роду? Бо скільки переглянув, деякі діялекти української мвои мають щось на взір "коніх", але ніде не бачу, щоб подібне було до слів середнього роду.
Чи король чи скипетродержець чи гетьман то всі «володарі»