Шевельов у “Історичній фонології” згадує це слово, але крім того що діалектне окремо нічого не пише, деякі з такою ж зміною хоч трохи пояснює.
Ocremœi slova e tam (§52.9, str. 850) poyasnyeno ocremo tomou cyto u nix bea i dodatocyni (cõ zagalnomou) ocremi ciniteli ( “factors” ) pro */i/ → [i]. Zagalnuy ge cinitély pro */i/ → [i] i u [zima] i u [bratik] i u tuix cde dano e ocrema poiasnyéinnha, e vuicladeno tout:
» Однак головною причиною постання цих форм із і була взаємодія північних і південно-західних говірок під час заселення південно-східних теренів. Мовці з південно-західною артикуляторно-слуховою базою не відрізняли північноукраїнської реалізації у як [у] (tb. /i/ he [ɪ]) або навіть як [і] (без пом’якшення попереднього приголосного) від звичайного і (tb. œd [ʲi(ː) */i͡e/]) й трактували його відповідно. «
» З особливою ясністю це оприявнюється на прикладі топоніма Чернігів. За давньоукраїнських часів назву цього міста звичайно записували як Чьрниговъ (наприклад, Чьрниговѣ лок. — Усп. зб. XII ст., також Іп. літоп.). Форма з ѣ набула поширення в XVII ст. (Чєрнѣговъ — Полт. 1664; чєрнѣговский — Гр. Мазепи 1689; в Чернѣговѣ
— Літоп. Самов. 1702; до Чернѣгова — Сам. Вел. 1720 та ін.) й урешті набула статусу нормативної. Натомість форма топоніма Пѣратин (Літоп. Самов. 1702) не прижилася, й на сьогодні закріпилася назва Пирятин. «
Otge goloünuy cinitély e tam ‘pœulnœicyne’ œdguibainnhe */i/ he [i] (bez [ʲ] peredony).
Хоча там і підрозділ про поодинокі слова, якраз пише що в деяких словах перейшло й окремі з них стали літературними (хоча вже він “братіка” таким не вважає), це мабуть все що можна сказати. Але чому тільки воно зі схожих
Може тільки воно поширене, може ще через те, що, як пише Шевельов, воно вживане насамперед у звертанні, може є якесь змішання, як він наводить для вулика. Або просто суміш традицій, де один виняток лишався собі
Ya buimy zastereugl proti peretóucouainnha Xeveliovœu slœu “подекуди навіть у літературних творах” na “й окремі з них стали літературними”, ponevagy “lieteratourni tuori” ne e rœuno “lieteratouren standard”. Ne lixye bratic a ledve ci yaco inxe zagalno(!) slovo is ‘pœulnœicynuimy’ */i/ → [i] e stalo lieteratournomy standardomy, crœmy pitomuix imeun, a tó yzocrema imene Cernigœu iz vuimóuvoiõ */i/ he [i] — [t͡ʃərˈniɣ̞yw], zamiesty océcouanoyui ‘zagalnoyui’ (pœuldenno-zaxœidnoyui) vuimóuvui [t͡ʃərˈnɪɣ̞yw] — is */i/ [ɪ].
Cyto u pisemnax pameatcax yz pœuldennoho uzxodou sõty i tuari iz ‹и› (ci ‹ы›) i iz ‹i›, ‹ѣ› — na miestie *i ( *‹и› ) e tomou cyto tó sõty nova, naimolodxia narieccia — miechana.
