Я про різні перфекти, контініуси та инші часи, що їх українська мова одкинула ще за середньовіччя. А ще за відмінювання на взір “у мечіх” та таке всяке. Наскільки доречно повертати і для яких стилів мовлення?
Я про різні перфекти, контініуси та инші часи, що їх українська мова одкинула ще за середньовіччя. А ще за відмінювання на взір “у мечіх” та таке всяке. Наскільки доречно повертати і для яких стилів мовлення?
Моя думка, що треба розрізняти те, що міцно прижилося в говорах, а занепало в останні роки, і те, що зникло за тяжкістю як зайвий баласт ще за середньовіччя. Двоїна і нині збереглася по Україні, тому її повертати необхідно. А різне “буду спав”, “робитиму бісьмо”, ну може для поезії, літератури, чом би й ні. А яка Ваша думка?
Давньоминулий час, що зберігся й по нині:
http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/davnomynulyj-chas-opysova-forma-z-slovamy-bulo-buvalo
На відміну від всяких неоковерних “будеш робили”, дійсно широко розповсюджений по Україні, зручний і легкий для сприйняття. А Ви помічали за собою та своїми рідними говірками вживання давньоминулого часу?
Давньоминулий час, що зберігся й по нині:
http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/davnomynulyj-chas-opysova-forma-z-slovamy-bulo-buvaloНа відміну від всяких неоковерних “будеш робили”, дійсно широко розповсюджений по Україні, зручний і легкий для сприйняття. А Ви помічали за собою та своїми рідними говірками вживання давньоминулого часу?
“Будеш робили” руська мова не знає; є “будеш робив”, “будеш робила” та “будеш робити”. А те, що “давньоминулий час” зовуть яко “був робив” жаден давньоминулий час не є. То є просто крива конструкція. Правий давньоминулий час є дієслово “бути” в минулім часі: béxbémyбѣхбѣмь, bésibésybés’бѣс’, béбѣсибѣсьбѣ, bésmoбѣсмо, bésteбѣсмо, bẽбѧ + *l-овий дієприкметник (робив, робила; ходив, ходила тощо).
«Буду спав», «’смо, ’сте…» так само збереглися. Що значить повертати (куди, звідки)?
Ну все ж погодьмося, що буду любив, була пила є широко вживаним по більшій частини України, коли різне -смо локальніше, а “біх ходив”, “бім робив” схоже, що залишилося хіба в стародавніх грамотах ще в руські часи. Не знаю чи хоч в одному селі скажуть “бісьмо колядували (колись раніше)” замість “були колядували”.
Єлисіє, буде од мене до Вас прохання. Можете порадити якійсь джерела українською чи російською мовою, де описано про різні “нетипові” часи? Давньоминулий, оцей на буду знав, це смо та инші? А то схоже, що я раз за разом неправильно описую оцей “буду знав”, до кінця його не розуміючи. Од того буду дуже вдячний Вам.
Я переконаний, що це саме те, що повертати не треба. Це як силоміць повертати надкороткі голосні: звісно, це, мабуть, можливо, але навіщо? Я прихильник думки, що мова — не зберіжня (музей), не слід пхати, перепрошую, мертвичину. Якщо ж деякі прояви й збереглися в опрічних, скажімо, говірках, не треба тягнути це в загальноправильну Мову
Я про різні перфекти, контініуси та инші часи, що їх українська мова одкинула ще за середньовіччя. А ще за відмінювання на взір “у мечіх” та таке всяке. Наскільки доречно повертати і для яких стилів мовлення?
Про 5 хвилин (умовно) про двоїну на уроці Мови можна подумати (до речі, не порадите про двоїну ще джерел?), але те, що було 500 років тому, ні до чого
Я про різні перфекти, контініуси та инші часи, що їх українська мова одкинула ще за середньовіччя. А ще за відмінювання на взір “у мечіх” та таке всяке. Наскільки доречно повертати і для яких стилів мовлення?
Про 5 хвилин (умовно) про двоїну на уроці Мови можна подумати (до речі, не порадите про двоїну ще джерел?), але те, що було 500 років тому, ні до чого
Хотілося б щонайбільш вичерпних джерел, якщо можна
Щодо “буду робив”, то можна в загальнодержавний підручник уставити рівно одне речення про це, а так на спеціальній, скажімо, мережесторінці створити розмісницю(карту) й перелік мовних особливостей для всіх місцевостей і виділити години, щоб кожен вивчав хоча б оглядово питоме для краю. Наприклад, “буду робив” на Львівщині, розрізнення “твердого”/“м’якого І” там, де є, 7 голосних звучин(фонем) у Галичині й 8 на Закарпатті, але 5 на повінчному сході Сіверщини, двозвуки на Поліссі. І діалектизми
Почнімо просто зараз!