Фонетика, абетка та правопис

> > Пане Єлисію, як ви бачите, чи не бачите, графічно виокремлене використання приголосних /ч, ж, ш, дз, дж/ в українській латинці? Бо я бачив ви користали для звуку /ч/ літеру “c” натомість “č” чи іншої.
>
> Саме тому я рішуче стверджую, що прийнятна латинка Української неможлива. Для передачі шелесних (“шиплячих”) і Х треба або двописи(“Диграфи”), або дурниці. Дурницями я називаю діакритику, що значно змінюють, у т.ч. при створенні, звукове значення букви. 

Nou i cde e u moyeiy pravopisi diacritica za /t͡ʃ/?

У вашім письмі суть двописі, та то нічого страшного. Ваше латинсько поміщається в розширене ASCII, а отже сливе будь-які черенки його підтримують. Та й завдяки тим двописам менше розлучнів, що робить текст більш читимим. 

> У вашім письмі суть двописі, та то нічого страшного. Ваше латинсько поміщається в розширене ASCII, а отже сливе будь-які черенки його підтримують. Та й завдяки тим двописам менше розлучнів, що робить текст більш читимим. 

Dvo• ci tripisui u moyeiy pravopisi ne panouiõty.

Yna novina u tie pravopisi:

Yn sõgolósen + [ʲ] u pœdcépiex œd * -yb-, * -en- + *-yk-, *-un- + -yk-, ta u cisloviex na * -dysymty („11, 12 …“) e pisano iz ‹i› peréd ynomy danomy sõgolósnomy. 
Na pr.:

bezxytainco [bɛʃˈtanʲko, bɛʃˈtaj̃ko], cyvainco [t͡ʃβ̞anʲˈko, t͡ʃβ̞aj̃ˈko], cóubainca [kowˈbanʲkɑ, kowˈbaj̃kɑ];

lèghéinco [læˈɣ̞ɛnʲko, læˈɣ̞ɛj̃ko], tixhéinco [tɪˈxɛnʲko, tɪˈxɛj̃ko], blizéinco [blɪˈzɛnʲko, blɪˈzɛj̃ko], maléinco [maˈlɛnʲko ~ maˈlenʲko, maˈlɛj̃ko ~ maˈlej̃ko];

bielieseinco [biˈlʲisinʲko ~ biˈlʲisenʲko, biˈlʲisij̃ko ~ biˈlʲisej̃ko], xõtnieseinco [xʊtˈnʲisinʲko ~ xʊtˈnʲisenʲko, xʊtˈnʲisij̃ko ~ xʊtˈnʲisej̃ko];

baboinca [ˈbɑbonʲkɑ ~ ˈbɑboj̃kɑ], viestoinca [ˈʋistonʲkɑ ~ ˈʋistoj̃kɑ];

yablouinca [ˈjablunʲka, ˈjabluj̃ka], crasouinca [krɑˈsunʲkɑ, krɑˈsuj̃kɑ];

/-atʲb-/ [-adʲb-, -aɟb-, -aʝb-]: 
suvaitba [ˈsβ̞adʲbɑ, ˈsβ̞aɟbɑ, ˈsβ̞aʝbɑ];

/-dse̯͡atʲ/ [-d̻ɕatʲ, -d̻ɕe̝tʲ, -ʝt͡ɕatʲ, -ʝt͡ɕe̝tʲ ~ jt͡ɕatʲ, -jt͡ɕe̝tʲ]: 
odinnaidseaty [odɪˈnad̻ɕatʲ, odɪˈnad̻ɕe̝tʲ, odɪˈnaʝt͡ɕatʲ, odɪˈnaʝɕe̝tʲ ~ odɪˈnajt͡ɕatʲ, odɪˈnajɕe̝tʲ], tc.

Taca uzslœuna pravopisy bóugariçeiõ iz ‹-ойк-, -ейк-, -айк-, -айб-, -айц- / -айдц-› bie pitima ser.-rous. moúvie, a œdpoviedna vuimóuva e zastõplena u ciselniex govoriex i pd.-zx. a tacoge pd.-uzx. i nuinie, a tomou gadaiõ gœdno yõ e œdguibati u pravopisi.
Crœmy toho, ona yzocrema pluiné yz gospodareigna pravopisi u -e͡inʲk-, -e͡ij̃k- ta inde iz /e͡i/, yac ‹ei› ouge znacity i /e͡i/ a razomy iz tuimy i [ʲ] po sliednie sõgolósçie — inacche, pravopisy iz ‹y› dodatcovo za [ʲ] e zayva; otge, zamiesty: ‹ouciteily› e ‹ouciteil›, zamiesty ‹coreiny› e ‹corein›, a ‹y› za [ʲ] e zasterégeno pro, na pr.: [-ɛʎ, -ɛɳ], he u: ‹zemely› /zɛˈmɛʎ/, ‹poustély› /puˈstɛʎ/, cuixény /kɘ̞ˈʃɛɲ/, vixeny /ʋɪˈʃɛɲ/.

👍

Нагадайте, будь ласка, де ще ви позначаєте м’якість попереджально. 

И ще, caziõ, pisiõ, ròbiõ, cazié, pisié, чи cazjõ, pischõ, ròblõ, cazge, pische? Бо ви раніше писав iõ, ié чисто морфологично, а тепер я не до кінця тямлю. 

> 👍
>
> Нагадайте, будь ласка, де ще ви позначаєте м’якість попереджально. 

Œd nuinie i u iménax na /•tʲtʲɐ/, /•dʲdʲɐ/, /•sʲsʲɐ/, /•zʲzʲɐ/. Xtiex ròzpisati ceomou, ta gleanõuxi na pricladui dolou, gadaiõ, i Sami ròzoumieli bõdete: 

/ˈplatʲ.tʲɐ/, /ˈplatʲ• tʲɐ/ — plaittye, plait• tye
/ˈplatʲ.tʲa/, /ˈplatʲ• tʲa/ — plaittya, plait• tya
/ˈplatʲ.tʲu/, /ˈplatʲ• tʲu/ — plaittyou, plait• tyou
/ˈplatʲ.tʲi/, /ˈplatʲ• tʲi/ — plaittie, plait• tie
/ˈplatʲ.tʲɐm/, /ˈplatʲ• tʲɐm/ — plaittièmy, plait• tièmy
bœilne (ino rœznœi tvarui œd onuix u od.): 
/ˈplatʲ.tʲyw/, /ˈplatʲ• tʲyw/ — plaitteu, plait• teu
/ˈplatʲ.tʲam/, /ˈplatʲ• tʲam/ — plaittyam, plait• tyam
/ˈplatʲ.tʲamɪ/, /ˈplatʲ• tʲamɪ/ — plaittyami, plait• tyami
/ˈplatʲ.tʲax/, /ˈplatʲ• tʲax/ — plaittyax, plait• tyax

/pɔ.ˈlozʲ.zʲɐ/, /pɔˈlozʲ• zʲɐ/ — polóizzye, polóiz• zye
/pɔ.ˈlozʲ.zʲa/, /pɔˈlozʲ• zʲa/ — polóizzya, polóiz• zya
/pɔ.ˈlozʲ.zʲu/, /pɔˈlozʲ• zʲu/ — polóizzyou, polóiz• zyou
/pɔ.ˈlozʲ.zʲi/, /pɔˈlozʲ• zʲi/ — polóizzie, polóiz• zie
/pɔ.ˈlozʲ.zʲɐm/, /pɔˈlozʲ• zʲɐm/ — polóizzièmy, polóiz• zièmy
bœilne (ino rœznœi tvarui œd od.): 
/pɔ.ˈlozʲ.zʲyw/, /pɔˈlozʲ• zʲyw/ — polóizzeu, polóiz• zeu
/pɔ.ˈlozʲ.zʲam/, /pɔˈlozʲ• zʲam/ — polóizzyam, polóiz• zyam
/pɔ.ˈlozʲ.zʲamɪ/, /pɔˈlozʲ• zʲamɪ/ — polóizzyami, polóiz• zyami
/pɔ.ˈlozʲ.zʲax/, /pɔˈlozʲ• zʲax/ — polóizzyax, polóiz• zyax

/sʊdʲ.ˈdʲa/, /sʊdʲ• ˈdʲa/ — sõiddya, sõid• dya
/sʊdʲ.ˈdʲi/, /sʊdʲ• ˈdʲi/ — sõiddie, sõid• die
/sʊdʲ.ˈdʲʊ/, /sʊdʲ• ˈdʲʊ/ — sõiddyõ, sõid• dyõ
Ale: /sʊd.ˈdɛjʊ/, /sʊd• ˈdɛjʊ/ — sõddeiõ, sõd• deiõ
bœil.: 
/sʊdʲ.ˈdʲyw/, /sʊdʲ• ˈdʲyw/ — sõiddeu, sõid• deu
/sʊdʲ.ˈdʲam/, /sʊdʲ• ˈdʲam/ — sõiddyam, sõid• dyam
/sʊdʲ.ˈdʲamɪ/, /sʊdʲ• ˈdʲamɪ/ — sõiddyami, sõid• dyami
/sʊdʲ.ˈdʲax/, /sʊdʲ• ˈdʲax/ — sõiddyax, sõid• dyax

Чому plaittye, plaittya, а не, наприклад, plaittié, plaittia? Бо *ьje? 

Na /•ʒʲʒʲɐ/:

/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲɐ/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲɐ/ — pœdnœijgye¹, pœdnœij• gye
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲa/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲa/ — pœdnœijgya, pœdnœij• gya
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲu/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲu/ — pœdnœijgyou, pœdnœij• gyou
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲi/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲi/ — pœdnœijgie, pœdnœij• gie
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲɐm/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲɐm/ — pœdnœijgièmy, pœdnœij• gièmy
bœil.: 
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲyw/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲyw/ — pœdnœijgeu, pœdnœij• geu, abo /pyd.ˈnyʒ/ — pœdnœj
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲam/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲam/ — pœdnœijgyam, pœdnœij• gyam
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲamɪ/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲamɪ/ — pœdnœijgyami, pœdnœij• gyami
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲax/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲax/ — pœdnœijgyax, pœdnœij• gyax

/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲɐ/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲɐ/ — uzvuichxye, uzvuich• xye
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲa/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲa/ — uzvuichxya, uzvuich• xya
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲu/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲu/ — uzvuichxyou, uzvuich• xyou
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃi/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃi/ — uzvuichxie, uzvuich• xie
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲɐm/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲɐm/ — uzvuichxièmy, uzvuich• xièmy
bœil. (bez tacuixge tvarœu u od.): 
/uz.ˈʋɘ̞ʃ/ — uzvuich ci uzvuixy (?)
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲam/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲam/ — uzvuichxyam, uzvuich• xyam
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲamɪ/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲamɪ/ — uzvuichxyami, uzvuich• xyami
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲax/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲax/ — uzvuichxyax, uzvuich• xyax

Na /•t͡ʃʲt͡ʃʲɐ/:

/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲɐ/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲɐ/ — perédpleitchcye, perédpleitch• cye
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲa/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲa/ — perédpleitchcya, perédpleitch• cya
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲu/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲu/ — perédpleitchcyou, perédpleitch• cyou
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃi/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃi/ — perédpleitchcie, perédpleitch• cie
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲɐm/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲɐm/ — perédpleitchcièmy, perédpleitch• cièmy
bœil.: 
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃ/ — perédpleitch ci perédpleicy (?)
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲam/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲam/ — perédpleitchcyam, perédpleitch• cyam
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲamɪ/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲamɪ/ — perédpleitchcyami, perédpleitch• cyami
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲax/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲax/ — perédpleitchcyax, perédpleitch• cyax

____
¹ — Byrau eimy slova iz tvarui i u bœilnie, cruiti i vidieti cyto bœilche tvarœu tacoiõ pravopissyõ.

> Чому plaittye, plaittya, а не, наприклад, plaittié, plaittia? Бо *ьje?

Cestno, prosto zorovo bo e liepche tac. Ya tsciex mnieychiti ‹y› porõcy (vidgyte tvarui orõd. od. — tam ‹•ièmy›, a ne ‹•yemy›), ta uségy, i nadmier ‹i› reabity. Ba, pisymena he ‹b, d, f, g, h, j, k, l, p, q, t› lieuleaty ocima ne goubiti sea, a tac i odino ‹y› pone na dva izcladui.

> И ще, caziõ, pisiõ, ròbiõ, cazié, pisié, чи cazjõ, pischõ, ròblõ, cazge, pische? Бо ви раніше писав iõ, ié чисто морфологично, а тепер я не до кінця тямлю. 

Ne bie ouge cde tou móuva na ysõ samõ riecy? Dobrie bui perécèsti cyto tocdie pisax. Ale cde e tó, pameataiéte?

Під ймавий. Відповіддю на моє непоправне ‹robliõ›. 

ysõ

*jьsǫ? Це є що?

А ще poperédjati чи poperédiati? 

> ysõ

> *jьsǫ? Це є що?

Tó e [sʲʊ], s-zaiméno, i ‹y› tou dieié he i ‹i› u pricladiex vuisje. 
Ceomou ne ‹syõ› ci ‹siõ›? Œd dauneoï dobui agy po nuinie e u rousscœy móuvie xuitagne [sʲ ~ s] (a tacoge [ ~ ɕ]) u slovax œd ysoho corene, a tacoge u nizçie inchix slœu, he otó, na pr. ‹camein› — iz [nʲ] ta [n], ‹deny› — te same, ‹uesy, usia, use› — iz [sʲ] ta [s], ‹cœin› — i [kynʲ] i [kyn], ‹gœist› — i [ɣ̞ystʲ] i [ɣ̞yst] tc. Pro bœilche vidgyte Xeveleva Phonologiõ §11.3, yzocrema stor. 239 (ale i vuisje). Tout ‹y› ne e istoslœuno, ale e pravopisna xuitrœsty uzeata ci poxirena yz slœu iz istoslœunuimy ‹y-› cde œn daunxi /∅/ ale [ʲ] po sõgolósnie za yimy, he otó ‹yscati› /ˈsʲkatɪ/, a tacoge yz toho yac ‹y› meacci dauniœi * g, * k, * x, stoieuxi peréd yimi, he otó u ‹trœyça› ( * troy-yk-a), st.-sl. ‹польза› ( * po-lyg-a), ‹uesy› ( * wyxu).

Prauda, u slovax he [u̯æs[ʲ] ~ uwæs[ʲ] nie yaco utieliti tacõ xuitrœsty, atge tout e sõdno pisati iz ‹u-› pro [u̯-] : [uw-], a tacoge u ‹deny› — ne tó, ‹dein› bui znacilo [dinʲ, dʲɪnʲ] (xay iz ci bez [ʲ]), a ‹dèin› bui znacilo izberegeigne /ə/ u inchix padejiex.

> Під [ймавий](https://slovotvir\.org\.ua/words/tsikavyi\)\. Відповіддю на моє непоправне ‹robliõ›.

Mieniõ Vam za Vache tsciegne gleadati, ta tó e ne ono. O tœmy pisax ocremo na Tolóçie. Pricro tou na Slovotvorie, crœmy dieyie gleadati slova na peréclad, neyma dieyie gleadati izmiencui za slovami.

Obace, xay cyto pisax tocdie, pèunui postorógui caziõty oge tacui, mrity, ne mogemo coristati yz ‹sch›, iz ‹s› istoslœunuimy, za /ʃ/, cde ysé /ʃ/ e u izpreagybotvariex riecey iz corenemy na ‹•s› (pisati, viesieti tc.). He mogoste vidieti davie biex pisau porœunailna primeitna ci prislœuya iz ‹y› ci ‹j› peréd ‹ch›, he otó: ‹blizjche›, ‹corótjche›, ‹dóugyche› tc., incoli ‹i› za /ʲ/ peréd ynomy sõgolósnomy pne: ‹bœilche›, ‹mèinche / menyche› — use œd tvarœu he ‹blizje›, ‹corótje› tc., dieystvno viedomuix u rousscœy móuvie. Obace, popri tvarui ‹nizje›, ‹blizje›, ‹corótje›, ‹vuisje› tc., mrity he tvarui ‹blizjche›, ‹corótjche›, ‹dóugyche› tc. ne naxodeaty miesto u dieystvnosti u rousscœy móuvie, darma sõty istoslœuno pràvilnui. Natómiesty, dieystvnœi tvarui sõty: /ˈdow.ʃɛ/ (viedie, * /ˈdowɣ̞̻.ʃɛ/), /kɔ.ˈrot.ʃɛ/. 
U zvõcotvarie [mænʲᵗʃɛ], u dieystvnosti, e ne izberégeigne perviesnoho /nʲ ~ ɲ/, ale tacui /n/ iz perénosomy neibnoho tcholóncovagna /ʃ/ — znameinno, tacuy zvõcotvar znaiõty ino govorui iz dieystvo neibnuimy tcholóncovagnemy /ʃ/, /ʒ/, /t͡ʃ/, /d͡ʒ/ (zamiesty [ʂ, ʐ, t͡ʂ, d͡ʐ]). Otge mrity he tvar |inɑk.ʃɛ| iz /k/, zamiesty oceicouanoho pràvilnoho |iˈnat͡ʃ.ʃɛ| tacui ne e vuineatoc. Ocivisto, u rousscœy móuvie u tacuix tvariex bie pisymeinscotvoreno /ʃ/ he znac porœunailnosti a tomou neibneigne sõgolósnœu corene e stalo zayvo. Ic rieci, te same vidimo i u slovaçscœy móuvie.
Tacuimy cinomy, poprauno e pisati, na pr., ‹blizche› /ˈblɪz.ʃɛ/, a tó e ouge riecy tcholóncovagna oge móuvimo [ˈblɪʐ(ᵗ)ʂɛ], a ne zveagoslœunoho stanou.
Simy, zastereugxi pravopisy ‹s+ch› pro /•s.ʃ•/ (u vuimóuvie tacui [•ʃᵗʃɛ], he, na pr., u /ˈʋɘ̞s.ʃɛ/ [ˈʋɘ̞ʃᵗʃɛ] — otge ‹vuische› (‹vuis•che›), a samo ‹sch› ne mogé slougiti za /ʃ/.
Mrity ni bui i ‹tch› ne moglo znaciti /t͡ʃ/. Obace, ‹ch› za /ʃ/ e samo oumóuvleno ‹tch› za /t͡ʃ/. Nagadaiõ, ‹tch› za /t͡ʃ/ e yz * kty (inacche, * ktj) → /t͡ʃ/, st.-bóug. /ʃtʲ/, cde ‹ch› ← * ‹k› e za /ʃ/, a ‹t› za / ͡t, t/, a tomou postoiegne ‹tch› za /t͡ʃ/ e sõdno pro ysõ pravopisy pravotvoriti ‹ch› za /ʃ/ (pro mene e znacylivo pœdstœyniti moyõ pravopisy). Ysé teaghné zàmeut perédati /kɔ.ˈrot.ʃɛ/, coli, na pr., /ˈblɪz.ʃɛ/ [ˈblɪ͡ɘʒ̻ᵗʃɛ] ci /ˈʋɘ̞s.ʃɛ/ [ˈʋɘ̞ʃᵗʃɛ] e pravopisno ‹blizche›, ‹vuische›, uzgleadno, olni ‹corótche› bõdé /kɔ.ˈro.t͡ʃɛ/, zamiesty /kɔ.ˈrot.ʃɛ/, he xuibity. Ta yac ysey zàmeut bui tou boü ino iz primeitnami iz •t•› u coreni ci pnie — inde tacoho zàmetou neyma — ya prostiraiõ riexiti ysé dodauxi ‹h› meidj ‹t› ta ‹ch›: ‹coróthche›, ‹bogathche› (mrity he sima slovama e pricladui vuicerpano).

Cyto do riecey, ponevagy u izpreagybie e œdreceniti ci œdcroviti yn pervinosõgolósen lègco, lègco e i viesti cde pisati /ʃ/ iz ‹s› abo iz ‹x›, ci cde pisati /t͡ʃ/ iz ‹t› a cde iz ‹c›, ci /ʒ/ iz ‹g› abo iz ‹z›. He pràvilo, i znaceigne slova dasty znati.
Berõtchi use recene vuisje u cmeut, tóuc sloveisno e pisati tacui: ‹pisiõ› za /pɪˈʃʊ/, za ‹pisati›, ‹veaziõ› za /wjaˈʒʊ, wjeˈʒʊ/, za ‹veazati›, otge i ‹letiõ› za /lɛˈt͡ʃʊ/ œd ‹letieti›, ‹sidiõ› za /sɪˈd͡ʒʊ, ˈsɪd͡ʒʊ/ œd ‹sidieti›. I tó ne ino ceréz postoiegne (pœzdnix) uzxœdnuix zvõcotvarœu he [ˈsɪdʲʊ], [ˈnosʲʊ], [ˈβ̞ozʲʊ] — prosto, iesce raz, preamuy i ocivistuy zveazoc iz tvarui ‹veazati, xoditi, nositi, prositi, visieti, viesiti› tc. dasty lègco œdcroviti pervogolósen u ‹prosiõ, pisiõ, crõtiõ, letiõ, veaziõ, brexiõ, lixiõ, tõgiõ, mõciõ, mõtiõ, lieciõ, letiõ› tc.
Ale * /j/ → /ʎ/ po /b, p, m, w/ tacui pisiémo ‹l›, a tó i u riecex i u iménax: ‹grebla› /ˈɣ̞rɛbʎa/, ‹vablõ› /ˈβ̞abʎʊ/, ‹crapla› /ˈkrapla/, ‹quaplõ› /ˈkβ̞apʎʊ/, ‹zemla› /zɛmˈʎa/, ‹duimlõ› /dɘ̞mˈʎʊ/, ‹cróula› /ˈkrowʎa/, ‹criulõ› /krɪwˈʎʊ/ — ne ‹criuliõ› i ne ‹criuyõ›, ne ‹greblia› ci ‹greblya› i ne ‹grebya› ci ‹grebia› tc.

Cyto do puitagna ci ‹poperédjati› abo ‹poperédiati›, ya ne viemy pocui. Cyto gadaiéte Vui?

Замітки Богдана Юшка зі «Словотвору»

Чомусь “Як читати…” завалилося

Його поки нема. Я почну писати. А ще слід мені підправити сторінку Реконструкція простого минулого часу

> Його поки нема. Я почну писати. А ще слід мені підправити сторінку *Реконструкція простого минулого часу*

Prosiõ ne zabouti sunèmouati tó zo mnoiõ.

Звісно. Тільки дайте, будь ласка, ідповідь тут. 

> Звісно. Тільки дайте, будь ласка, ідповідь [тут](https://slovotvir\.org\.ua/toloka/zminy\-do\-movy/nova\-literaturna\-standartna\-vymova\)\. 

Ouge.