Позбудьмося правила дев'ятки!

Даруйте, я не дуже розумію, що хочете сказати.

Cyto tòcyno ne ròzoumieyete?

Ваш синтаксис і почасти ваше письмо. Синтаксис дуже заплутаний.

Я не зважав на так звану “правильність” правопису, просто подав як приклад. Чому ви до мене присікаєтесь?

Nicy osobista. Tse tou puitagne e i tac ouge izcladno, to radieye e ne izcladnieychiti’ho zayvo.

Окей, тоді все розумію.

2 ) Чужий звук /i/ слід передавати як “і”:

На мою думку, якби ми вимовляли чужі слова на український лад, то вимовляли б десь так, як я оце описав у своєму правилі. Ви хочете сказати, що природній українець би вимовив ці слова через /и/?

U rousscœy móuvie i u rœdnax slovax moge yzocrema po /r/ ci gõbniex po govoriex mogé |i͡e| /ʲiː/ bouti riecéuleno i he [ɪ̝] ci [ɪ̯͡i, ɪ͡i̯], tomou pravopisy bóulgariçeiõ iz ‹і›, mieneatchi [ʲi], u tsciagnie pritòciti eaghel. ‹ee›, ‹ea›, ci niem., nzm. ‹ie›, unosity zayvui zàmetui.

Але ж ми говоримо про зразкову мову, не про говірки.

Ya inacye ròzoumieiõ “izrazcovõ móuvõ”. 
Cmietyte, ya’smi tociu zvõcui: [ɪ̝] ci [ɪ̯͡i, ɪ͡i̯] he mœgyna riecéuleigna |i͡e| /ʲiː/ po /r/ (v. vuisje), siõduige mogemo dodati iesce [i(ː), i̞(ː)], bez [ʲ] poperedou — ne [ɪ]. I xotcha i |i͡e| /ʲiː/ tacui mogé bouti riecéuleno he [ɪ] incoli, ta se ne e cyto mienix tout, u razie /r/ poperedou. Tomou Vasche puitagne o ‘/и/’ nie yac ròzoumieti. 

Ic izrazcovie vuimóuvie. Ya voliõ vidieti rousscõ móuvõ he bœilcheboslovõ (pluricentric), a tó i tomou, pered usiemy cyto perveisno rousscà móuva, viedgiyscui, e “pd.-zx.” ta “pn.-boselna”, a iesce ocremo “voluinsca” sòstavity ocremõ odiniçõ, ta “carpatsca”, i tomou cyto nuinie imemo iesce rousscõ móuvõ za medjami Oucrayinui, he otó na Serbscinie, Slovaçscinie, Leadscinie, Roumounscinie, Bielorousi, Veatscinie. Inoboslove teajagne (treatment) givity yzocrema œddielniçscui vieiagna. I cinnà pravopisy bóulgariçeiõ vuinosity crayscui rœznovidui rousscoï móuvui za yeï medjui. Se e odin bœc zàmetou. Ale tou e isce tònycha riecy: prosto rœzna garnœsty ou móuvçœu rœznuix govorœu tcholoncouati vidovita zveagymena u pèunax otoceignax. Otge i lixiuchi ostorony puitagne bœilcheboslovosti ci rœznuix crayscuix stanardœu, i prosto ouceatchi dieti “popraunie vuimóuvie”, coli u yix tcholoncouagnie neyma, na pr., [rʲi(ː)], to yn ouciteil marno bõdé tsciati ouciti yea tacoï vuimóuvui — oni prosto ne imõty unimati yõ i na sloux. Coli ou ti móuvçi znaiõty tcholoncouagne /r/ ino he [r(ˠ)], to yim cazji [rʲi(ː)], oni i tac imõty móuviti [rɪ̝(ː) ~ rˠi(ː) ~ ri̞]. 

Проблема вимирання говірок - більше політична, ніж мовна проблема. Бо те, що забезпечує плюрицентичність мов на зразок німецької чи англійської, - це їх політична відділеність. До прикладу, США та Британія - це дві нації, які поділяють одну мову. Але різновиди української в Україні - це частини однієї нації, тому в тих різновидів самостійності менше. Однак це тільки один з багатьох чинників.

2.2 ) Чужий звук /і/ в українських іменах слід передавати через “и”:

Редрих
Ричард

Ne ròzoumieiõ ceomou ‘tchoudgiy zvõc /i/’ tout, coli u móuvax gerela e tó /ɪ/ . 

Дякую, що вказали на неточність. У правилі мав на увазі, що називаючи дитину перейнятим іменем, яке по моєму правилу передане через “і”, слід ці “і” міняти на “и”, отже уявного чужинця Редріха слід називати Редріхом, зате українця - Редрихом (без образ до Путятина). Мотувую це тим, що згадуючи імена чужинців, ми жадаємо передати їх вимову (деколи коротке германське “і” вимовляється як [i:], що ви Єлисію самі й написали), коли імена українців ми зукраїнщуємо. 

Ale u imenax na ‹•rich› e niemeçsca vuimóuva iz /ɪ/.

Як де. У німецькій стандартній німецькій коротке “і” вимовляється замалим не завжди як /ɪ/. В австрійській же стандартній німецькій воно вимовляється часто як /i:/. Відповідно, австрійський “Friedrich” може стати українським “Фрідріхом”.

Проблема вимирання говірок - більше політична, ніж мовна проблема. Бо те, що забезпечує плюрицентичність мов на зразок німецької чи англійської, - це їх політична відділеність. До прикладу, США та Британія - це дві нації, які поділяють одну мову. Але різновиди української в Україні - це частини однієї нації, тому в тих різновидів самостійності менше. Однак це тільки один з багатьох чинників.

Ya ne mnix brytanscõ eaghelscõ proti ameriçscoï. A yaca gorodjansca ròzmedgenœsty e u Niemeçscinie? U tœmy, i u medjax samoï lixye Velicobrytani sõty cyto naimnieye rœznovidui Pœudnia ta Pœunoci, i xotcha za standard pravity rœznovid Pœudnia, i Pœudeny a incoli i pitimosti vuimóuvui inchix rœznovidœu e tacoge znamenato. U Niemeçscinie i neyma standarda, e zagalna niemeçsca, i e yzcrazcova conova móuva, a tac scorieye crayscui standardui, a gorodjanscui e i Velicobrytany ci Niemeçscina odina derjava. 

Ale u imenax na ‹•rich› e niemeçsca vuimóuva iz /ɪ/.

Як де. У німецькій стандартній німецькій коротке “і” вимовляється замалим не завжди як /ɪ/. В австрійській же стандартній німецькій воно вимовляється часто як /i:/. Відповідно, австрійський “Friedrich” може стати українським “Фрідріхом”.

Nesõttiévo yac tam e cde vidovito na Ousterscinie ci iesce cde. Ya, cazauchi na /ɪ/ u niemeçscie Niemeçscinui, mienix ne cyto “ponevagy ‹i› u niem. znacity /ɪ/, a tomou i rousscoiõ imé bouti /ɪ/”, xotcha i se tacoge, ale scorieye sèse: pitime i pitome znaceigne pisymene ‹i› u rousscœy móuvie e, za proxuiboiõ, /ɪ/. Tb. móuveç rousscoï móuvui imé vidieti pisano ‹i› mniti zvõc /ɪ/ bõdy tó u ynie rœdnie slovie ci tó u ynie storonscie, bez rœzniçui yaca tòcyno vuimóuva e seoho pisymene ‹i› e u inchie móuvie. Pravopisy davie cerpanuix slœu ci pitomuix imén imé bouti zaxovano móuvui gerela: ‹streetfood› → ‹streetfood› — ne ‹strietphoud› ci ‹stritphoud›, ‹stream› → ‹stream› — ‹striem› ci ‹strim›, ‹George Bush› → ‹George Bush› — ne ‹Georgy/Georj Bouxy/Bouch/Bousch›. A vuimóuva xay bõdé abo taca yac dan móuveç oumieié cyto blizje móuvie gerela, abo na “rousscuy” cin. A na rousscuy cin e ‹i› /ɪ/, ne sõttiévo ci phraneçscà vuimóuva ‹Timothé› e /ti.mɔ.te/ iz /i/. Phrançianœm bay dougye, oni i eaghelscoe imea ‹Timothy› vuimóuveaty iz /ti/, u receignie phraneçscoiõ, darma eaghelsca vuimóuva e /ˈtɪməθi/, iz /tɪ/. Aino, ini móuvçi odinui móuvui tsciaiõty i mojõty oumieti podati tòcynõ ci dougye blizycõ vuimóuvõ yna storonsca slova ci pitoma imene he u móuvie gerela, se mogé bouti i propisano, ta u dieystvnosti e lixeno oumiegne yna nedielegui (individual). Ya’smi i œdriexyno proti vuimóuvui i veatscuix imén iz ‹и› veatscoï pravopisi he [ʲɪ] móuveatchi rousscoiõ, ci slovaçscuix abo ceixscuix pitomuix imén iz pravopisnuimy ‹i› he [ʲɪ], ci rœuno i leadscuix. Oguidno e vidieti i roussca imena iz ‹и› ( *i ) podana u veatscoiõ u perepisi iz ‹ы›, he otó u ‹Свитыч›, ‹Билык›. Jadnou dobrou dielou ne slougity i podagne /ɪ/ cerez ‹y› u rousscax imenax latiniçeiõ: ne ino e tó yno sciro rogoulstvo, to ono iesce ne znacity nicy abo ne znacity te cyto oucrayinçi ucladaiõty vony, tac pischõtchi, u inchax móuvax, p.n., u eagl. pravopisi neyma zveagymenoslœunui rœzniçui meidj pravopisnomy ‹i› ci pravopisnomy ‹y›, pri mèinchie ne u prapovisnœmy sõtcou rousscoï passportnui perepisi latiniçeiõ, ne pro ispanscõ, ni portogalscõ, ni italscõ, ni phraneçscõ — usiõdui tam i tam, bez rœzniçui na ‹i› ci ‹y›, i use vuimóuveaty bõdy he [ɪ ~ ɪ̝ ~ i ~ i̞] (yzocrema italçi, portogalçi), ci he [i], u sieverogermanscuix móuvax ta soumscie ‹y› i het’ znacity zvõc /ʏ(ː), y(ː)/, i u niemeçscie. A Cexœm ta Slovacœm, cyto ou yix e znaceigne ‹y› isto he ‹ы› u veatscie, vidieti ‹Myroslav›, ‹Danylo›, ‹Maksym›, ‹Denys›, ‹Mykola› e iesce ta lixota, coli vidco e oge tó sõty yimge blizycœi imena ‹Miroslav›, ‹Daniel›, ‹ Maximilián›, ‹Denis›, ‹Mikuláš›. Cògen Slovac ci Céx viecomy oucilistcha za Seaberniçstva ea godinui veatscui móuvui, i viesty oge veat. ‹ы› (‘jery’ — yac oni cliciõty ye) e yix ‹y›, a viedeatchi cyto oucrayinçi pischõty ‘azboucoiõ’, yac oni tó cazjõty, i vidieatchi roussca iména pisana iz ‹y› zamiesty cde ou yix bui boulo ‹i›, tvority gadati he bui u rousscœy móuvie u usix six imenax boulo ‹ы›. Tacoe podagne u inchax móuvax — /ɪ/ cerez ‹y›, a u veatscœy cerez ‹ы›, ci podagne ‹i› inchix móuv cerez ‹i› bóulgariçui — oboiõdui — prosouvaié prosto tacui ròbscõ stieny oucrayinscoï móuvui, stieny debelui, groubui móuvui. 
I ya tac vidjõ se ne, bõdy simy, cerez peredsõd do oucrayinscoï móuvui : ya rœunoge vidjõ i nourveigscõ iz yeï zayvo zvõcóulenoiõ pravopissyõ, proti pravopisiy sviedscoï ci dœnscoï móuvou, he miestchanscõ, seliouçscõ i drœbeazcovõ. Otui usi yix ‹poeng› he tsciagne utorouati phraneçscœy vuimóuvie /pwɛ̃/ slova ‹point›, ‹balkong› pro phran. vuimóuvõ /bal.kɔ̃/ u slovie ‹balcon›, ‹betong› pro phran. vuimóuvõ /be.tɔ̃/ slova ‹béton›, ‹engasjement› pro vuimóuvõ, i tó ne tacõge he u phran. /ɑ̃.ɡaʒ.mɑ̃/ ou slova ‹engagement› (Velicuy Sl:ic Nourveigscoï Móuvui e i tac, cazati na vuimóuvõ seoho slova, perepisau ye he: Uttale (“vuimóuva”): ‹anggasjemang›), to ne teamlõ, ceoho dielya e lixiti ‹en•› he u gerelie, ta */ʒ/ perepisati he ‹sje› ; ono bui i tac boulo ocovirno pisati ye he ‹anggasjemang›, ta ceomou ouge ne tac, coli pischõty ge ota ‹betong›, ‹poeng› ?). A œdpoviedy tomou e lixy taca cyto Nourveigçi xotea xay yac ta œdocremiti sea œd, pered usiemy, dœnscoï móuvui, ceastcovo sviedscoï. I Dœny i Sviedy taca slova pischõty za pravopissiõ gerela. Niem. ‹Strudel› tam pischõty ‹strudel›, a móuveaty cto mogé he /ʃtruː•, ʃtʁuː•/ a cto /strʉ•, stʁʉ•/, i ne pischõty ‹sjtrodel›, ci iesce yacomy svoyaçscomy cinomy. U dœnscœy móuvie e pro phran. slovo ‹parfum› u ‹eau de parfum› vidovito peredbaceno ocreme zveagymea /ɶ͂/ (tòcyna vuimóuva: [ɶ̝͂]), tó e propisana vuimóuva, i sèsy zvõc e zasteregeno ino pro phran. slova iz ‹um, un›, rœdna dœnsca zveagymenoslœuna sõstava siacoho zvõca ne znaié, ale ne pischõty ‘‹odepparføng›’ ci iesce yacõ mõdotõ (a co bui i pisali tac, to u dœn. ‹d› u tacœmy otoceignie znacity zvõc /ð/, tòcyno: [ð̞̠ˠ], ne lievilo bui i dvoyeigne ‹dd› — tó use bui boulo /ð/ [ð̞̠ˠ], ino ‹o› bui stalo /ʌ/, iesce dalieye œd vuimóuvui gerela). 
Ini móuvçi eaghelscoiõ i imea ‹Putin› vuimóuveaty i he /ˈpjʉtən/ [ˈpʰjʉ̼ʷtˢən, ˈpʰjʉ̼ʷɾən, ˈpʰjʉ̼ʷˀən], ni bui inacye i bouti ne moglo, a oucrayinçi ròbscui: [ˈpʷo̝tʲɪn̪]. 

Dœny, cerpauchi grèco-lat. slovo ‹comoedia›, ne dba cyto zvonœusca vuimóuva’ho bie /komedija/ u lat., abo ci vuimóuva’ho u panœunœy tocdie niemeçscœy móuvie bie /koˈmøːdi̯ə/, [-di.ə], [-djə], abo yaca phraneçsca vuimóuva’ho bie, oni, prosto vidieuchi pravopisy: ‹komedie›, tóucouaxõ yõ izgœdno do pràvil ta pitimostiy cytiegna dœnscoï móuvui, œdtac: [koˈmeðˀjə]. Rousy, Oucrayinçi bõ, vieieuchi pravopisy ‹comoedia›, za pèuno ne cytaxõ ye he /ko.ˈmɛ.dʲɪ.ja/. Ne boulo bui ceomou, yac rousscà vuimóuva ‹i› e /ɪ/.Ono bui boulo bõdy iz /•ɪja/ ci iz /•dʲːa/: [ko̝(ʷ)ˈmɪ͡ɘ(ʲ)dɪja] acéi [ku.ˈmɪ͡ɘ(ʲ)dɪja], ci [ko̝ˈmɪ͡ɘʲdʲːa, kuˈmɪ͡ɘʲdʲːa, ko̝ˈmɪ͡ɘʲɟːa, kuˈmɪ͡ɘʲɟːa]. Tó e ino ygra nagodui cyto slovo ‹matematica› e iz /ɪ/, he pràvilno bui i boulo rousscoiõ, ta e tó ino radno (grâce à) leadscomou ‹ty› u ‹matematyka›, xotcha rousscoiõ i tac pràvilno bui boulo: /matɪmatɪka/, a ne iz /•tɛ•/, por. gr. ‹μαθηματικη›. 

 Відповідно, австрійський “Friedrich” може стати українським “Фрідріхом”.

Ta mogé stati cimy lioubo. Se ne mienity toho cyto usieliaca tsciagna œdreatati bõdy yacõ vuimóuvõ yna cerpana slova ci yna storonsca pitoma imene na pisymie e yna zla doumca. Xay cògen si móivity yac xotché, i moscalscui ci leadscui ci louganscui, ta ya ne bajaiõ cyto taca vuimóuva veazala bui mea pravopissiõ, ni ya ne xotchõ nicoho veazati, xotcha cazjõ oge pitima i pitoma vuimóuva, vuimóuva par excellence pisymene ‹i› e /ɪ/ u rousscie. 

Puitagne ne ino yacui œdpoviednosti ci sõuzteagou zveagymén meidj móuvami e tac izcladno, ba i unõtrie odinui móuvui, imenouati i uzteagui meidj unèmomy na sloux ta tcholoncouagnémy, i rœzno rieceuleigne i tuixge zveagymén u rœznax móuvax, rœzna zveagymeinna protistauleigna u rœznax móuvax (he otó, zvõcova dóugota ne e neznana rousscœy móuvie, ba, ci ne ⅓ zveagymén golosnœu u rous. e riecéuleno iz dóugotoiõ, uclioucyno dvogoucovo tcholoncouagne pœd nagolosomy ta u tcholoncouagnœmy móuvleignie, ta u rousscie e ta dóugota nezveagymeinna, ne he u germanscax, ba, i germanscœi sõty rœznui meidj soboiõ), nagœdno niyaceigne protistauleigna u pèunax otoceignax, i iesce torony ceoho. 

Cyto do ousterscoï niemeçscui, to i ta znaié zveagymeinnõ rœzniçõ meidj /i/ ta /ɪ/. A u imeni ‹Friedrich› coli e xuitagne [i ~ ɪ], to ne u drougœmy izcladie a u pervœmy, otge [ˈfʁiː.dʁɪç, ˈfʁiː.də.ʁɪç ~ ˈfʁɪ.dʁɪç, ˈfʁɪ.də.ʁɪç]. I bõdy niyaceigne i u drougœmy izcladie tou cde u niem., se e malo eamo (coli i tó) pro rousscõ móuvõ. Móuveç rousscoiõ imé teajati ‹i› za proxuiboiõ he zvõc /ɪ/, he móuveç veatscoiõ teajaié /o/ u beznagolosie he [ɐ, ə], ci móuveç eaghelscoiõ izvodity golosnui u beznagolosie, bez rœzniçui ci yno slovo rœdno e abo cerpano. 

I cœneç cœnçemy, vina otseoho bezconecyna tóuceigna seï rieci — zvocovoho pritòceigna cerpagn — e jadna incha neigy pisymo bóulgariçeiõ. Ne bõdy yeï, tse puitagne bui lédve ci coli stalo. 

Mimoxœdy, puitagne cerpagna ta zvõcopritòceigna tuicé ne ino meidj ynoiõ inchoiõ móuvoiõ ta rousscoiõ, a e eamo i pro samõ rousscõ unõtrie, i e tiesno eamo do pisyma ta puitagna Vami yzgadanoho œdmiragna govorœu, nariecy, œdtac ròzmayittia rousscoï móuvui. Ose, cœilco nastœy: 
vuimóuva, ci zvõcoriecéuleigne imene miesta ‹Cernigœu› he /t͡ʃərˈniɣ̞ʷɵw/ iz /i/ e cerpana yz rœznovidou rousscoï móuvui Pœunoci, iz ceastcovuimy pritòceignémy do (scorieye pœdstauleignémy) pd.-zx. (œdtac zagalnoho) /•yw/, zamiesty perveisno pœunœcynoho [•ʷɵw] (/•u̯͡ɵw/ u beznagolosie). Ba, viedomo e oge ranieye, crœmy na Pœunoci, vuimóuva seoho miesta inde bie iz /ɪ/ — /t͡ʃərˈnɪɣ̞yw, t͡ʃərˈnɪɣ̞ʉw/. Zvõcoriecéuleigne imene miesta ‹Pœultava› he /pʷɵɫˈtɑ̝β̞ɑ, pʷɵlˈtɑ̝β̞ɑ/ e cerpano yz toho tacui rœznovidou Pœunoci, iz pitimuimy’mou œdcreatomy *o-peregolosou he /u͡ɵ, ʉ͡ɶ, ʉ͡o̝/, cyto u beznagolosie e’ho pitimo riecéuleno yzocrema he [ʷɵ] (inde na Pœunoci i inacye: [wɛ, we (zx. Poliessié), wɪ; ʷʉ, ʷʏ (Berestiyscina)]. Porõcy iz tuimy, vuimóuva imene miesta Pœunoci ‹Pireatin› he /pɪˈrʲatɪn/ ne e “pœunœcyna” — truala pœunœcyna vuimóuva e viedoma u pameatcax he /piˈratin, pɪ̝ˈratɪ̝n/, œdcreataiõtchi dva pitimœi “pœunœcynui” prõgui: niyaceigne */r/ : */rʲ/ → /r/, ta |i| he /ɪ̝ ~ i ~ i̞/ (proti /ɪ/ Pœudne-Zaxodou). He cerpanui “pœunœcynui” vuimóuvui u zagalnõ rousscõ sõty i imena miest ‹Ostrœg (Ostruœg)› ta ‹Corostieny› (perveisno, ‹Yzcorostieny› ci ‹Yzcorosteiny›), perve iz tuimyge “PN” /u̯͡o̝/ (imovierno, i ne bez pœdporou /o/ u uzcœsniex padiex), u drougoe iz “xableignémy / slableignémy” /i͡e/ (‹ie›) ci /e͡i/ (‹ei›) u [(ʲ)e] u beznagolosie. Cyto do ‹•stieny› ci ‹•steiny›, tó imea miesta e vidie œd germ. *Karlstein, i xotcha u pameatcax e pisano bóulgariçeiõ iz ‹ѣ›: ‹Изъкоростѣнь›, tó mogé bouti i *ē → |i͡e|, i *e-y-peregolos (he u slovax: ‹peicy›, ‹seimy›, ‹xeisty›, ‹zeille›), *e-y-peregolos e yaumea daunye yz dopisemnui dobui, i zvõcovo bie boulo vuirazno riecéuleno ranieye neigy *o-peregolos, ale yna ocrema pisymene u bóulgariçie ne bie providgeno, tomou i *ē i *e-y-peregolos bie œdcreatano e ‹ѣ› u pravopisi. 

Porõcy iz “pœunœcynuimy” œdcreatomy *i |i| he /ɪ̝ ~ i̞/, viedomo e i pitime inœmy govorœmy Pœudne-Zaxodou “ladgeigne” (harmonization) /ɪ/ — golóunoho “PD-ZX” odcreata |i| — u [i] pered izcladomy (he pràvilo, nagoloschenomy) iz |i͡e| /ʲi(ː)/. Se e œdcreatano u pravopisi u pd-zx pameatcax, he, p.n., u: ‹зѣмѣ́› pri ‹зима́›. Pri ceimy rodjay pœunœcynoho [ɪ̝ ~ i̞] u œdcreatagnie |i| ta pœudenno-zaxœdnoho [ɪ̝ ~ i̞] ← /ɪ/ = |i| e rœzen — u pervœmy e tó zagalnuy “pœunœcynuy” œdcreat |i| za proxuiboiõ, a u drougœmy e tó yn vidotvœren inchozvõc zagalnoho pd-zx /ɪ/ = |i| u otoceignie pered |i͡e|, he vidotvoren louciay meidjizcladovoho œdstõpnoho ladgeigna u rousscœy móuvie. 

Puitagne “popraunosti” meidj zvõcotvaroma imene miesta — /broβ̞aˈrɪ/ ta /broβ̞aˈrʲɪ/ — ne e jadno puitagne “popraunosti”, ale vadnosti pisyma bóulgariçeiõ, ponevagy odina vuimóuva e prodóugeigne nariecy iz plauçemy */r/ : */rʲ/ → /r/, pitimuimy yzocrema rœznovidou Pœunoci (viedgiyscui, Cuyeüscina teagné do “pœunœcynoho” rœznovidou rousscoï móuvui), a drougà do govorœu ci nariecy iz zaxovagnémy protistauleigna /r/ : /rʲ/, pitimuimy nizcie govorœu PD-ZX., i nicotra yz siyou vuimóuvou ne e “popraunieycha”. U tœmy, sõperecycui colo seoho truaiõty i do nuinie, a vinoiõ tomou e lixye pisymo. I mogemo priclasti tou “yasoualno ramene” (argument of authority), silyma naveazauchi odin zvõcotvar, ta jadno dieystvno móuniçsco yasoualno tó nicda ne bõdé, a obie storonui móuvçœu toï ci drougoï rœznovuimóuvui cògyna i dalieye bõdé u pravie, ino cyto odinie storonie bõdé oustõpiti tuimy cyto pitimo yei e, a viedgiyscui rœuno pravomierno he i vuimóuva drougoï storonui. Otge riexiti sèsy zàmeut mogé lixye yno pisymo gœdno peredati nadzveagymena. 

Проблема вимирання говірок - більше політична, ніж мовна проблема. Бо те, що забезпечує плюрицентичність мов на зразок німецької чи англійської, - це їх політична відділеність. До прикладу, США та Британія - це дві нації, які поділяють одну мову. Але різновиди української в Україні - це частини однієї нації, тому в тих різновидів самостійності менше. Однак це тільки один з багатьох чинників.

Ya ne mnix brytanscõ eaghelscõ proti ameriçscoï. A yaca gorodjansca ròzmedgenœsty e u Niemeçscinie? U tœmy, i u medjax samoï lixye Velicobrytani sõty cyto naimnieye rœznovidui Pœudnia ta Pœunoci, i xotcha za standard pravity rœznovid Pœudnia, i Pœudeny a incoli i pitimosti vuimóuvui inchix rœznovidœu e tacoge znamenato. U Niemeçscinie i neyma standarda, e zagalna niemeçsca, i e yzcrazcova conova móuva, a tac scorieye crayscui standardui, a gorodjanscui e i Velicobrytany ci Niemeçscina odina derjava. 

Ale u imenax na ‹•rich› e niemeçsca vuimóuva iz /ɪ/.

Як де. У німецькій стандартній німецькій коротке “і” вимовляється замалим не завжди як /ɪ/. В австрійській же стандартній німецькій воно вимовляється часто як /i:/. Відповідно, австрійський “Friedrich” може стати українським “Фрідріхом”.

Nesõttiévo yac tam e cde vidovito na Ousterscinie ci iesce cde. Ya, cazauchi na /ɪ/ u niemeçscie Niemeçscinui, mienix ne cyto “ponevagy ‹i› u niem. znacity /ɪ/, a tomou i rousscoiõ imé bouti /ɪ/”, xotcha i se tacoge, ale scorieye sèse: pitime i pitome znaceigne pisymene ‹i› u rousscœy móuvie e, za proxuiboiõ, /ɪ/. Tb. móuveç rousscoï móuvui imé vidieti pisano ‹i› mniti zvõc /ɪ/ bõdy tó u ynie rœdnie slovie ci tó u ynie storonscie, bez rœzniçui yaca tòcyno vuimóuva e seoho pisymene ‹i› e u inchie móuvie. Pravopisy davie cerpanuix slœu ci pitomuix imén imé bouti zaxovano móuvui gerela: ‹streetfood› → ‹streetfood› — ne ‹strietphoud› ci ‹stritphoud›, ‹stream› → ‹stream› — ‹striem› ci ‹strim›, ‹George Bush› → ‹George Bush› — ne ‹Georgy/Georj Bouxy/Bouch/Bousch›. A vuimóuva xay bõdé abo taca yac dan móuveç oumieié cyto blizje móuvie gerela, abo na “rousscuy” cin. A na rousscuy cin e ‹i› /ɪ/, ne sõttiévo ci phraneçscà vuimóuva ‹Timothé› e /ti.mɔ.te/ iz /i/. Phrançianœm bay dougye, oni i eaghelscoe imea ‹Timothy› vuimóuveaty iz /ti/, u receignie phraneçscoiõ, darma eaghelsca vuimóuva e /ˈtɪməθi/, iz /tɪ/. Aino, ini móuvçi odinui móuvui tsciaiõty i mojõty oumieti podati tòcynõ ci dougye blizycõ vuimóuvõ yna storonsca slova ci pitoma imene he u móuvie gerela, se mogé bouti i propisano, ta u dieystvnosti e lixeno oumiegne yna nedielegui (individual). Ya’smi i œdriexyno proti vuimóuvui i veatscuix imén iz ‹и› veatscoï pravopisi he [ʲɪ] móuveatchi rousscoiõ, ci slovaçscuix abo ceixscuix pitomuix imén iz pravopisnuimy ‹i› he [ʲɪ], ci rœuno i leadscuix. Oguidno e vidieti i roussca imena iz ‹и› ( *i ) podana u veatscoiõ u perepisi iz ‹ы›, he otó u ‹Свитыч›, ‹Билык›. Jadnou dobrou dielou ne slougity i podagne /ɪ/ cerez ‹y› u rousscax imenax latiniçeiõ: ne ino e tó yno sciro rogoulstvo, to ono iesce ne znacity nicy abo ne znacity te cyto oucrayinçi ucladaiõty vony, tac pischõtchi, u inchax móuvax, p.n., u eagl. pravopisi neyma zveagymenoslœunui rœzniçui meidj pravopisnomy ‹i› ci pravopisnomy ‹y›, pri mèinchie ne u prapovisnœmy sõtcou rousscoï passportnui perepisi latiniçeiõ, ne pro ispanscõ, ni portogalscõ, ni italscõ, ni phraneçscõ — usiõdui tam i tam, bez rœzniçui na ‹i› ci ‹y›, i use vuimóuveaty bõdy he [ɪ ~ ɪ̝ ~ i ~ i̞] (yzocrema italçi, portogalçi), ci he [i], u sieverogermanscuix móuvax ta soumscie ‹y› i het’ znacity zvõc /ʏ(ː), y(ː)/, i u niemeçscie. A Cexœm ta Slovacœm, cyto ou yix e znaceigne ‹y› isto he ‹ы› u veatscie, vidieti ‹Myroslav›, ‹Danylo›, ‹Maksym›, ‹Denys›, ‹Mykola› e iesce ta lixota, coli vidco e oge tó sõty yimge blizycœi imena ‹Miroslav›, ‹Daniel›, ‹ Maximilián›, ‹Denis›, ‹Mikuláš›. Cògen Slovac ci Céx viecomy oucilistcha za Seaberniçstva ea godinui veatscui móuvui, i viesty oge veat. ‹ы› (‘jery’ — yac oni cliciõty ye) e yix ‹y›, a viedeatchi cyto oucrayinçi pischõty ‘azboucoiõ’, yac oni tó cazjõty, i vidieatchi roussca iména pisana iz ‹y› zamiesty cde ou yix bui boulo ‹i›, tvority gadati he bui u rousscœy móuvie u usix six imenax boulo ‹ы›. Tacoe podagne u inchax móuvax — /ɪ/ cerez ‹y›, a u veatscœy cerez ‹ы›, ci podagne ‹i› inchix móuv cerez ‹i› bóulgariçui — oboiõdui — prosouvaié prosto tacui ròbscõ stieny oucrayinscoï móuvui, stieny debelui, groubui móuvui. 
I ya tac vidjõ se ne, bõdy simy, cerez peredsõd do oucrayinscoï móuvui : ya rœunoge vidjõ i nourveigscõ iz yeï zayvo zvõcóulenoiõ pravopissyõ, proti pravopisiy sviedscoï ci dœnscoï móuvou, he miestchanscõ, seliouçscõ i drœbeazcovõ. Otui usi yix ‹poeng› he tsciagne utorouati phraneçscœy vuimóuvie /pwɛ̃/ slova ‹point›, ‹balkong› pro phran. vuimóuvõ /bal.kɔ̃/ u slovie ‹balcon›, ‹betong› pro phran. vuimóuvõ /be.tɔ̃/ slova ‹béton›, ‹engasjement› pro vuimóuvõ, i tó ne tacõge he u phran. /ɑ̃.ɡaʒ.mɑ̃/ ou slova ‹engagement› (Velicuy Sl:ic Nourveigscoï Móuvui e i tac, cazati na vuimóuvõ seoho slova, perepisau ye he: Uttale (“vuimóuva”): ‹anggasjemang›), to ne teamlõ, ceoho dielya e lixiti ‹en•› he u gerelie, ta */ʒ/ perepisati he ‹sje› ; ono bui i tac boulo ocovirno pisati ye he ‹anggasjemang›, ta ceomou ouge ne tac, coli pischõty ge ota ‹betong›, ‹poeng› ?). A œdpoviedy tomou e lixy taca cyto Nourveigçi xotea xay yac ta œdocremiti sea œd, pered usiemy, dœnscoï móuvui, ceastcovo sviedscoï. I Dœny i Sviedy taca slova pischõty za pravopissiõ gerela. Niem. ‹Strudel› tam pischõty ‹strudel›, a móuveaty cto mogé he /ʃtruː•, ʃtʁuː•/ a cto /strʉ•, stʁʉ•/, i ne pischõty ‹sjtrodel›, ci iesce yacomy svoyaçscomy cinomy. U dœnscœy móuvie e pro phran. slovo ‹parfum› u ‹eau de parfum› vidovito peredbaceno ocreme zveagymea /ɶ͂/ (tòcyna vuimóuva: [ɶ̝͂]), tó e propisana vuimóuva, i sèsy zvõc e zasteregeno ino pro phran. slova iz ‹um, un›, rœdna dœnsca zveagymenoslœuna sõstava siacoho zvõca ne znaié, ale ne pischõty ‘‹odepparføng›’ ci iesce yacõ mõdotõ (a co bui i pisali tac, to u dœn. ‹d› u tacœmy otoceignie znacity zvõc /ð/, tòcyno: [ð̞̠ˠ], ne lievilo bui i dvoyeigne ‹dd› — tó use bui boulo /ð/ [ð̞̠ˠ], ino ‹o› bui stalo /ʌ/, iesce dalieye œd vuimóuvui gerela). 
Ini móuvçi eaghelscoiõ i imea ‹Putin› vuimóuveaty i he /ˈpjʉtən/ [ˈpʰjʉ̼ʷtˢən, ˈpʰjʉ̼ʷɾən, ˈpʰjʉ̼ʷˀən], ni bui inacye i bouti ne moglo, a oucrayinçi ròbscui: [ˈpʷo̝tʲɪn̪]. 

Dœny, cerpauchi grèco-lat. slovo ‹comoedia›, ne dba cyto zvonœusca vuimóuva’ho bie /komedija/ u lat., abo ci vuimóuva’ho u panœunœy tocdie niemeçscœy móuvie bie /koˈmøːdi̯ə/, [-di.ə], [-djə], abo yaca phraneçsca vuimóuva’ho bie, oni, prosto vidieuchi pravopisy: ‹komedie›, tóucouaxõ yõ izgœdno do pràvil ta pitimostiy cytiegna dœnscoï móuvui, œdtac: [koˈmeðˀjə]. Rousy, Oucrayinçi bõ, vieieuchi pravopisy ‹comoedia›, za pèuno ne cytaxõ ye he /ko.ˈmɛ.dʲɪ.ja/. Ne boulo bui ceomou, yac rousscà vuimóuva ‹i› e /ɪ/.Ono bui boulo bõdy iz /•ɪja/ ci iz /•dʲːa/: [ko̝(ʷ)ˈmɪ͡ɘ(ʲ)dɪja] acéi [ku.ˈmɪ͡ɘ(ʲ)dɪja], ci [ko̝ˈmɪ͡ɘʲdʲːa, kuˈmɪ͡ɘʲdʲːa, ko̝ˈmɪ͡ɘʲɟːa, kuˈmɪ͡ɘʲɟːa]. Tó e ino ygra nagodui cyto slovo ‹matematica› e iz /ɪ/, he pràvilno bui i boulo rousscoiõ, ta e tó ino radno (grâce à) leadscomou ‹ty› u ‹matematyka›, xotcha rousscoiõ i tac pràvilno bui boulo: /matɪmatɪka/, a ne iz /•tɛ•/, por. gr. ‹μαθηματικη›. 

Даруйте, та я не зможу відповісти на ці коментарі в такому виді. Важкий синтаксис, важке письмо для мене, хоч я й стараюсь як можу це прочитати.

Письмо неважке для читання. Хіба лексика незвична. Розберетеся, я у вас вірю.