Позбудьмося правила дев'ятки!

Ну скажіть, як правильно тоді

[к] і [м] в нас тільки тверді (чи пом’якшені), а [д], [т], [з], [с] є тверді й м’які.
Отже ви самі спростили свої слова.

В чужих словах приголосні перед [і] не м’які, а в нас мали би бути;
А [н] мабуть бо взагалі мало би бути “нї”, точно не треба [и]
Чому?

Ну скажіть, як правильно тоді

T.zv. ‘pràvilo 9’ vuipluivaié ta yz pitimostiy leadscoyui ta veatscoyui móuvou, i e trieb Smaly-Iztoçscoho ta Th. Gartnera praudati val cerpagn yz tuix móuvou u rousscœy móuvie. 

VIEDGIYSCA IZMIENCA. 
U leadscœy móuvie sõty izpœilnoslovianscui zõbnui sõgolosnui + *i, sb.: *di, *ti, *zi, *si dali: /d͡ʑi/, /t͡ɕi/, /ʑi/, /ɕi/ — *i dauchi [i], a zõbnui stauchi pritertui ; porœunaite inacchiy zvõcoròzvitoc u razie daunix *gi, *ki, *ksi, ta *ri, dauchi: → /ʒi/, /t͡ʃi/, /ʃi/ ta /r̝i/ u daunioleadsie, a pac: [ʐɨ], [t͡ʂɨ], [ʂɨ], ta [ʐɨ ← /r̝i/] (po nariecciax e i inacye, ta se ne e riecy tou). Œdcoli sõgolosnui œd *di, *ti, *zi, *si stanõ zvõciati ouge dosuity daleco œd zvõcœu [d, t, z, s], ta [r] — porœunayte, natómiesty: [d͡ʑ, t͡ɕ, ʑ, ɕ], ta [ʐ], pro novocerpana slova iz *di, *ti, *zi, *si, *ri inchix móuv ne bie zvõcovuix rœunoznacyneu u leadscie — inchami slovami, leadscoe [d͡ʑi] ← *di bie na sloux dosta œdmienno œd [di] inchix móuv. Sõciasno iz tuimy, dauni *dū, *tū, *zū, *sū ta *rū sõty stali zvõciati he /dɨ/, /tɨ/, /zɨ/, /sɨ/, /rɨ/ (zvõcovo: [dɘ, tɘ, zɘ, sɘ, rɘ]) u leadscie, a oni sõty stali zvõcovo naiblizjchi do /di ~ dɪ, ti ~ tɪ, zi ~ zɪ, si ~ sɪ, ri ~ rɪ/ inchix móuv. Œdtac /di, ti, zi, si, ri/ u cerpanax slovax bie pritòceno cerez /dɨ/, /tɨ/, /zɨ/, /sɨ/, /rɨ/, zvõcovo: [dɘ, tɘ, zɘ, sɘ, rɘ] (yz daunix *dū, *tū, *zū, *sū ta *rū — a ne yz daunix *di, *ti, *zi, *si, *ri) u leadscie. Zvõcui *l, *m, *n pered *i sõty ostali yacœstno tui samui u leadscie, por.: *li → /li/, *mi → /mi/, *ni → /ni/, a tomou pœdstaviti yix inchimi zvõcui ne bie treba u leadscie. A tac, *politika e stalo /po.li.tɨkɑ/ [po.li.tɘ.kɑ] — iz *li → [li] ale *ti → [tɘ] — pravopisno: ‹polityka›, inacye bui boulo ⁺/po.li.t͡ɕi.kɑ/ leadscoiõ, cde [t͡ɕi] e dosta daleco œd [ti] na sloux. 

U veatscœy móuvie e usi sõgolosnui, bez *g, *ks, pered *i ceoloncovano iz [ʲ], a samo *i e zvõcovo [ɪ ~ ɨ̝], imeinno: *bi → [bʲɪ], *ti → [tʲɪ], *li → [lʲɪ], *mi → [mʲɪ], *ki → [t͡ɕɪ ( = t͡ʃʲɪ)] ; ino *gi ta *ksi stanõ: [ʐɨ] ta [ʂɨ], xotcha pravopisno: ‹жи›, ‹ши›, a ne ‹жы, шы›. Otge u veatscie, na œdmienõ œd leadscui, dauni zõbnui sõgolosnui sõty ostali yacœstno tui samui — por. *ti → [tʲɪ] — te same /t/ (u lead. /t͡ɕi/), *di → [dʲɪ] — te same /d/ (u lead. /d͡ʑi/ itd., a tomou, na pr., /ti ~ tɪ/, /di ~ dɪ/ u cerpanax slovax bie veatscoiõ pritòceno iz [tʲɪ], [dʲɪ] — pravopisno: ‹ти, ди› itd., a ne he /tɨ/ (zvõcovo [t̪ˠɨ]), dɨ/ (zvõcovo [d̪ˠɨ]) — pravopisno ‹ты, ды›. Ba i tam cde zõbnui /d/, /t/, /z/, /s/ e ceoloncovano ‘tverdo’ pered /i/ u inchie móuvie, abo i u razie /dɪ/, /tɪ/, /zɪ/, /sɪ/, /bɪ/, /lɪ/, /mɪ/, /nɪ/ u inchie móuvie, i tocdie veatsca yea pritòcity ne he ⁺/dɨ, tɨ, zɨ, bɨ, lɨ/, pravopisno ‹ды, ты, зы, бы, лы› itd., ale he /dʲɪ, tʲɪ, zʲɪ, bʲɪ, lʲɪ/, pravopisno: ‹ди, ти, зи, би, ли›. Por., na pr., niem. ‹Winkel› /ˈvɪŋkəl/, [ˈvɪŋ.kl̩] — iz [vɪ] u niem., e u veatscie pritòceno he [ˈvʲinkʲɪlʲ], pravopisno: ‹винкель› — iz [vʲi] (‹ви›), a ne he ⁺[vɨnkʲɪlʲ], pravopisno: ⁺‹вынкель›, cyto zvõcovo bui boulo blizje niemeçscomou [vɪ] u seimy slovie, neigy [vʲi]. 

U rousscie ge ide ròzvitoc sõgolosnœu pered *i het’ inacye, i neigy u leadscie, i neigy u veatscie. A tó, za perve, *i po bõdy yacomy sõgolosnomy sta /ɪ/ — por. lead., cde *i po zõbniex ta gõbniex e /i/, ale po daunix *g, *k, *ks e tó /ɨ/ ( = [ɘ] ; /ʐɨ, t͡ʂɨ, ʂɨ/ = [ʐɘ, t͡ʂɘ, ʂɘ]), inchami slovami, u rousscie ci tó *di e stalo /dɪ/, ci tó *bi e stalo /bɪ/, ci tó *gi e stalo /ʒɪ/ — usiõdui /ɪ/ ; a za drougoe, yacœsty perveisnuix zõbnœu e ostala ta sama: u *ti → /tɪ/ e te same /t/ itd. 

__

Œdtac u rousscœy móuvie neyma tla rœznou teajagnou (treatment) zõbnœu pered *i ta gõbnœu pered *i u cerpanax slovax, he tó e nuinie za ‘pràvilomy 9’. Na pricladie slova *politika: iesce raz, vertaiõtchi do leadscoyui móuvui, tam e *li ta *ti, iz odinacovuimy *i u móuvie gerela, teajano rœzno — inacye pri *l, inacye pri *t, tomou cyto perveisne *ti da /t͡ɕi/ u lead., i tomou zamiesty toho bie uzeato /tɨ/ [tɘ] (yz *tū, a ne *ti), yz zvõcovo naiblizjchoho mogebnoho u leadscie cde e zvõc /t/ pered cimysi blizycomy do /i/ ci /ɪ/ ; a yac u rousscœy móuvie, natómiesty, i /l/ i /t/ pered *i zaxovouiõty tõ samõ zvõcovõ yacœsty, a *i i tam i tam dauchi odinacovo /ɪ/, i tomou u rousscœy móuvie neyma tóucou teajati *li u cerpanie slovie inacye neigy *ti u cerpanie slovie, he tó e za ‘pràvilomy 9’. Œdtac, pitomo rousscoiõ, *politika imé bouti /po.lɪ.tɪ.kɑ/ — odinacovo i *li → /lɪ/, i *ti → /tɪ/, a ne, he za ‘pràvilomy 9’, *li → [lʲɪ ~ li], a *ti → /tɪ/. 

__

ZVÕCOVA BLIZYCŒSTY U PRITÒCEIGNIE (ci PRILADGEIGNIE) CERPANCŒU IZ *i U ROUSSCIE

I xotcha sèsy pœdxœd, sb. triebui priladjati ci pritòciati cerpana slova u rousscie zvõciagnou yix u móuvie gerela, e slied vuiznati he marnuy, ouge prosto ponevagy zveagymenoslœunui sõstavui sõty u cògynie móuvie rœznui, o iztocy, roussca móuva ne znaié dieleigna golosnœu na “dóugui-tõgui” ta “corotcui-slabui”, he u razie germanscuix móuv, abo, u razie romanscuix móuv, cde zvõcui [i] ta [ɪ] ta [ɨ] sõty inchozvõcui zveagymene |i| — u rousscie sõty tó tri rœzna zveagymena, use tacui, coli móuviti za zvõcovõ blizycœsty u pritòceignax, to rousscà móuva daié tacuix mogebnostiy bœilche neigy leadsca ci, pacye, veatsca. 

Leadscà móuva, use tacui, ne he veatsca, e, porõcy iz [i] po gõbniex ta plauniex ta /ɨ/ [ɘ] po zõbniex, pozdieye zavela i [i] po zõbniex u naipozdieychix cerpanciex, o iztocy, niem. ‹Diesel› e u leadscie pritòceno zvõcovo ne he ⁺/dɨzel/ [dɘzel], pravopisno ‹diesel›, za pravopissyõ móuvui gerela (por. daunieye cerpane niem. ‹Bandit› /banˈdɪt ~ banˈdiːt/ he /ban.ˈdɨ.ta/, zvõcovo [banˈdɘ.ta] — pravopisno ‹bandyta› — u lead.). Œdtac, nuinie leadsca mogé orõdouati trèmi zvõcui: [ʲi], sb. [i] iz neblenuimy (palatalized) ci, ròzmóuno, ‘meaccomy’ ceoloncouagnémy [ʲ], /ɨ/ = [ɘ] cyto zvõcovo blizyco e do /i/-“lax” u germanscuix móuvax (zvõcovo ceasto: [ɪ]), ta, u razie zõbnœu pered *i, [i] bez nebleigna, ci, ròzmóuvno, ‘meaccosti’ — [ʲ], he pràvilo, u pozdieye cerpanax slovax. 

Veatsca móuva znaié lixye dvie ‘roveni’: bõdy [ʲɪ], iz nebleignémy — [ʲ], ròzmóuvno, ‘meaccœsttyõ’, abo [ɨ] — ‘tverdo’. Ni [i] bez [ʲ] poperedou, ni [ɪ] — meidj [i] ta [ɨ] — tam neyma. 

Rousscà ge móuva znaié: 
/ɪ/ (pœd nagolosomy zvõcovo pitomo: [ɪ͡ɘ ~ ɪ͡ɘ̯ ~ ɪ̯͡ɘ ~ ɪ͡e ~ ɪ͡e̯ ~ ɪ̯͡e], nenagoloscheno ceasto: [ɪ ~ e̝ ~ ɪ̞], bõdõtchi zvõcovo naiblizje do œdcreatœu germanscoho /i/-“short / lax”, a tacoge ceasto do inchozvõca [ɪ] zveagymena /i/ u inax romanscax móuvax; 

/ʲi/ he “pœudenno-zaxœdnuy” œdcreat |i͡e| (zvõcovo pœd nagolosomy yzocrema pered zvœncomy sõgolosnomy ceasto i pitimo: [ʲiː ~ ʲe̝ʲ] — tb. iz zvõcovoiõ dóugotoiõ, pered glouxomy sõgolosnomy [ʲi], po gõbniex ta /r/ incoli [i̞ ~ ɪ̝] i bez [ʲ] poperedou), bõdõtchi zvõcovo naiblizje do œdcreatœu germanscoho /i/-“long-tense”, ta do /i/ po /d, t/ u phraneçscie (rousscomou ouxou, phran. /di, ti/ ceasto zvyneaty he [dʲi, tʲi], xotcha i vuimóuva /di, ti/ he [di, ti] — bez sõceoloncouagna [ʲ] e tacoge pitima phraneçscie); 

ta [i] — bez [ʲ] poperedou, he “pœudenno-zaxœdnuy” œdcreat |e͡i|, viedgiyscui, yz *e-y-peregolosou (por. /sim/ ← *sedmy, pravopisno: ‹seimy›); inde, i po pd.-zx. nariecciax, mogé bouti [ʲɪ], tb. iz ‘meaccœsttyõ’ — [ʲ], ale iz [ɪ], a ne [i] (sb. *sedmy → ‹seimy› e u iniex govoriex [sim], a u inchix [sʲɪm] — ale ne [sʲim]), bõdõtchi, he i /ʲi/, zvõcovo blizyco germanscomou /i/-“long/tense”, zagalomy romanscomou /i/, ta yzocrema phraneçscomou /i/ ; 

/ɘ̞ ~ ɨ/ he “pd.-zx.” (bez govorui Carpat, Pocõttya ta Boucovinui, cde natómiesty e /ɤ ~ ɯ ~ ʌ/) ci “pn.” (ucliouciuchi Boslo) œdcreat daunioho *ū, bõdõtchi zvõcovo naiblizje do germanscoho /i/-“short/lax” yzocrema u beznagolosie (xotcha o tòcynie zvõcovie teaclosti e móuviti godie). 

 Tacuimy cinomy, roussca znaié tri ròveni za vuisotoiõ: nizjiy — /ɘ̞ ~ ɨ/, seredniy — /ɪ/, ta vuisjiy — /ʲi/ iz neibnuimy sõceoloncouagnémy, ta /i/ — bez neibnoho sõceoloncouagna (inde po nariecciax e’mou rœuno /ʲɪ/). 

Iz usiemy vuisje recenuimy, sb. pri dosta xirocuix mœgynostex dosta tòcyno peredati rœznoho rodou *i u cerpanax slovax rousscoiõ, ya use tacui gadaiõ oge ne slied e ‘sliepo’ ci ‘scripniçscui / scricolniçscui’ (mechanistically) tsciati stieniti (emulate, imitate, copy) zvõciagne rœzna rodou “i” inchix móuv u cerpagnax u rousscõ móuvõ. A tó yzocrema tomou cyto, pro nastoyõ, u niem. mogé u tie samie slovie /i/ bouti i [iː] i [ɪ], por. ‹Bandit› oge mogé bouti vuimóuvleno i he [ban.ˈdɪt] i he [ban.ˈdiːt] niemeçscoiõ, to puitagne e, za cotroiõ pac vuimóuvoiõ imemo pritòciti se slovo u rousscie — za [ban.ˈdɪt] → he /bɑn.ˈdɪt/, abo za [ban.ˈdiːt] → he [ban.ˈdʲit] ci [ban.ˈdit]? 

Tse puitane tou e puitagne ne ino zvõcovui teaclosti ci blizycosti meidj vuimóuvoiõ u móuvie gerela ta vuimóuvoiõ u rous. m., ba, lédve ci tse e i eamo. Natómiesty, ne vœlno e néxtouati viedomœsttyõ zveagymeinnui teaclosti meidj blizycorœdnami i œddalenieychami móuvami ta rousscoiõ. Simy xotchõ recti oge, yn móuveç rousscoyui móuvui ceastieye oumieié totogyniti teaclœsty meidj rœdnuimy /nɪ/ u ynie rœdnie slovie ta /ni/ u teaclie lead. ci sb.-xv. slovie, ci /nʲɪ/ u teaclie veat. ci ceix. slovie ci /nʲi/ u teaclie slovaçscie. I xay tó ne dieié na 100%, ta pro nastoyõ, móuveç rousscui bõdé oumieu znati rœdnoe rousscoe slovo ‹nitca› /ˈnɪt.kɑ/ u ceix. ‹nitka› iz ceixscoiõ vuimóuvoiõ /nʲɪt.ka/ ci lead. ‹nitka› iz leadscoiõ vuimóuvoiõ /nit.ka/. Se znacity oge móuveç rousscoyui móuvui, yz peredjcha (à priori) mnity |ni| he /nɪ/ — a ne he [ni] ci [nʲi] ci [nʲɪ]. A ouge, pœd ‘móuveç rousscoyui móuvui’ e tou muisliti yna móuvça iz rousscoiõ he pervoiõ rœdnoiõ, a se e nelègco dositi nuinie. Mèinche iz tuimy, simy xotchõ recti oge sliedouagne ‘pràvilou 9’, cyto za yimy e zõbnui ta gõbnui + /i/ u inchax móuvax pitimo (typically) ci, he pràvilo, usiõdui pritòceno iz [i], bez ogleadou ci tó e /i/-“lax/short” (pitimo = [ɪ]) abo e tó /i/-“tense/long”, u razie germanscuix slœu, vedé, cœneç cœnçemy do toho cyto velicezna cœilcœsty tacuix cerpanuix slœu u rousscie nesé leadscõ ci veatscõ vuimóuvõ, a ne rousscõ, i tuimy samuimy, roussca móuva zvynity he leadsco-veatsco-rousscuy sõrgic (‘oucrayinsca’ ci, na jaly, ‘xoxliaçsca’ móuva, balacyca). Uzymiemo, pro nastoyõ, niemeçscœi ci germanscœi imena iz /i/ he ‹Richard›, ‹Henrich, Heinrich, Henrik, Hendrik› — nuinie, rousscoiõ e yea, he pràvilo, peredano, bóulgariçeiõ, he: ‹Ріхард; Річард›, ‹Генріх, Гайнріх, Гендрік (Хендрік)› — uzcrœzy iz ‹i› = /i/, [i], i tó pri tœmy cyto u jadnie germanscie móuvie tout na na miestie ‹i› u drougœmy izcladie ne e vuimóuva [i], ale [ɪ], a ci [ɪ̞], [ɨ], [e], otge, u peredatchie bóulgariçeiõ, blizje do: ‹Ричард; Рихард›, ‹Генрих ~ Хенрих, Гайнрих ~ Хайнрих, Гендрик ~ Хендрик›. A peredatcha he ‹Ріхард; Річард›, ‹Генріх, Гайнріх, Гендрік (Хендрік)› e ne ino dalycha œd vuimóuvui móuvui gerela, a iesce i zayvo unosity u rousscõ móuvõ veatscõ ci leadscõ vuimóuvõ.

Ну скажіть, як правильно тоді

T.zv. ‘pràvilo 9’ vuipluivaié ta yz pitimostiy leadscoyui ta veatscoyui móuvou, i e trieb Smaly-Iztoçscoho ta Th. Gartnera praudati val cerpagn yz tuix móuvou u rousscœy móuvie. 

VIEDGIYSCA IZMIENCA. 
U leadscœy móuvie sõty izpœilnoslovianscui zõbnui sõgolosnui + *i, sb.: *di, *ti, *zi, *si dali: /d͡ʑi/, /t͡ɕi/, /ʑi/, /ɕi/ — *i dauchi [i], a zõbnui stauchi pritertui ; porœunaite inacchiy zvõcoròzvitoc u razie daunix *gi, *ki, *ksi, ta *ri, dauchi: → /ʒi/, /t͡ʃi/, /ʃi/ ta /r̝i/ u daunioleadsie, a pac: [ʐɨ], [t͡ʂɨ], [ʂɨ], ta [ʐɨ ← /r̝i/] (po nariecciax e i inacye, ta se ne e riecy tou). Œdcoli sõgolosnui œd *di, *ti, *zi, *si stanõ zvõciati ouge dosuity daleco œd zvõcœu [d, t, z, s], ta [r] — porœunayte, natómiesty: [d͡ʑ, t͡ɕ, ʑ, ɕ], ta [ʐ], pro novocerpana slova iz *di, *ti, *zi, *si, *ri inchix móuv ne bie zvõcovuix rœunoznacyneu u leadscie — inchami slovami, leadscoe [d͡ʑi] ← *di bie na sloux dosta œdmienno œd [di] inchix móuv. Sõciasno iz tuimy, dauni *dū, *tū, *zū, *sū ta *rū sõty stali zvõciati he /dɨ/, /tɨ/, /zɨ/, /sɨ/, /rɨ/ (zvõcovo: [dɘ, tɘ, zɘ, sɘ, rɘ]) u leadscie, a oni sõty stali zvõcovo naiblizjchi do /di ~ dɪ, ti ~ tɪ, zi ~ zɪ, si ~ sɪ, ri ~ rɪ/ inchix móuv. Œdtac /di, ti, zi, si, ri/ u cerpanax slovax bie pritòceno cerez /dɨ/, /tɨ/, /zɨ/, /sɨ/, /rɨ/, zvõcovo: [dɘ, tɘ, zɘ, sɘ, rɘ] (yz daunix *dū, *tū, *zū, *sū ta *rū — a ne yz daunix *di, *ti, *zi, *si, *ri) u leadscie. Zvõcui *l, *m, *n pered *i sõty ostali yacœstno tui samui u leadscie, por.: *li → /li/, *mi → /mi/, *ni → /ni/, a tomou pœdstaviti yix inchimi zvõcui ne bie treba u leadscie. A tac, *politika e stalo /po.li.tɨkɑ/ [po.li.tɘ.kɑ] — iz *li → [li] ale *ti → [tɘ] — pravopisno: ‹polityka›, inacye bui boulo ⁺/po.li.t͡ɕi.kɑ/ leadscoiõ, cde [t͡ɕi] e dosta daleco œd [ti] na sloux. 

U veatscœy móuvie sõty usi sõgolosnui, bez *g, *ks, pered *i e ceoloncovano iz [ʲ], a samo *i e zvõcovo [ɪ ~ ɨ̝], imeinno: *bi → [bʲɪ], *ti → [tʲɪ], *li → [lʲɪ], *mi → [mʲɪ], *ki → [t͡ɕɪ ( = t͡ʃʲɪ)] ; ino *gi ta *ksi stanõ: [ʐɨ] ta [ʂɨ], xotcha pravopisno: ‹жи›, ‹ши›, a ne ‹жы, шы›. Otge u veatscie, na œdmienõ œd leadscui, dauni zõbnui sõgolosnui sõty ostali yacœstno tui samui — por. *ti → [tʲɪ] — te same /t/ (u lead. /t͡ɕi/), *di → [dʲɪ] — te same /d/ (u lead. /d͡ʑi/ itd., a tomou, na pr., /ti ~ tɪ/, /di ~ dɪ/ u cerpanax slovax bie veatscoiõ pritòceno iz [tʲɪ], [dʲɪ] — pravopisno: ‹ти, ди› itd., a ne he /tɨ/ (zvõcovo [t̪ˠɨ]), dɨ/ (zvõcovo [d̪ˠɨ]) — pravopisno ‹ты, ды›. Ba i tam cde zõbnui /d/, /t/, /z/, /s/ e ceoloncovano ‘tverdo’ pered /i/ u inchie móuvie, abo i u razie /dɪ/, /tɪ/, /zɪ/, /sɪ/, /bɪ/, /lɪ/, /mɪ/, /nɪ/ u inchie móuvie, i tocdie veatsca yea pritòcity ne he ⁺/dɨ, tɨ, zɨ, bɨ, lɨ/, pravopisno ‹ды, ты, зы, бы, лы› itd., ale he /dʲɪ, tʲɪ, zʲɪ, bʲɪ, lʲɪ/, pravopisno: ‹ди, ти, зи, би, ли›. Por., na pr., niem. ‹Winkel› /ˈvɪŋkəl/, [ˈvɪŋ.kl̩] — iz [vɪ] u niem., e u veatscie pritòceno he [ˈvʲinkʲɪlʲ], pravopisno: ‹винкель› — iz [vʲi] (‹ви›), a ne he ⁺[vɨnkʲɪlʲ], pravopisno: ⁺‹вынкель›, cyto zvõcovo bui boulo blizje niemeçscomou [vɪ] u seimy slovie, neigy [vʲi]. 

U rousscie ge ide ròzvitoc sõgolosnœu pered *i het’ inacye, i neigy u leadscie, i neigy u veatscie. A tó, za perve, *i po bõdy yacomy sõgolosnomy sta /ɪ/ — por. lead., cde *i po zõbniex ta gõbniex e /i/, ale po daunix *g, *k, *ks e tó /ɨ/ ( = [ɘ] ; /ʐɨ, t͡ʂɨ, ʂɨ/ = [ʐɘ, t͡ʂɘ, ʂɘ]), inchami slovami, u rousscie ci tó *di e stalo /dɪ/, ci tó *bi e stalo /bɪ/, ci tó *gi e stalo /ʒɪ/ — usiõdui /ɪ/ ; a za drougoe, yacœsty perveisnuix zõbnœu e ostala ta sama: u *ti → /tɪ/ e te same /t/ itd. 

__

Œdtac u rousscœy móuvie neyma tla rœznou teajagnou (treatment) zõbnœu pered *i ta gõbnœu pered *i u cerpanax slovax, he tó e nuinie za ‘pràvilomy 9’. Na pricladie slova *politika: iesce raz, vertaiõtchi do leadscoyui móuvui, tam e *li ta *ti, iz odinacovuimy *i u móuvie gerela, bie teajano rœzno — inacye pri *l, inacye pri *t, tomou cyto perveisne *ti da /t͡ɕi/ u lead., i tomou zamiesty toho bie uzeato /tɨ/ [tɘ] (yz *tū, a ne *ti), yz zvõcovo naiblizjchoho mogebnoho u leadscie cde e zvõc /t/ pered cimysi blizycomy do /i/ ci /ɪ/ ; a yac u rousscœy móuvie, natómiesty, i /l/ i /t/ pered *i zaxovouiõty tõ samõ zvõcovõ yacœsty, a *i i tam i tam dauchi odinacovo /ɪ/, i tomou u rousscœy móuvie neyma tóucou teajati *li u cerpanie slovie inacye neigy *ti u cerpanie slovie, he tó e za ‘pràvilomy 9’. Œdtac, pitomo rousscoiõ, *politika imé bouti /po.lɪ.tɪ.kɑ/ — odinacovo i *li → /lɪ/, i *ti → /tɪ/, a ne, he za ‘pràvilomy 9’, *li → [lʲɪ ~ li], a *ti → /tɪ/. 

Кому тяжко читати.

ВІДЖИЙСЬКА(?) ЗМІНКА.
У лядській мові суть спільнослов’янськи зубни суголосни + *i, сб.: *di, *ti, *zi, *si дали: /d͡ʑi/, /t͡ɕi/, /ʑi/, /ɕi/ — *i давши [i], a зубни ставши притерти ; порівнайте йнакший звукорозвиток у разі давних *gi, *ki, *ksi, та *ri, давши: → /ʒi/, /t͡ʃi/, /ʃi/ та /r̝i/ в давньолядські, a пак: [ʐɨ], [t͡ʂɨ], [ʂɨ], та [ʐɨ ← /r̝i/] (по наріччах є й іначе, та се не є річ ту). Відколи суголосни від *di, *ti, *zi, *si стану звучати вже досить далеко від звуків [d, t, z, s], та [r] — порівнайте, натомість: [d͡ʑ, t͡ɕ, ʑ, ɕ], та [ʐ], про новочерпана слова з *di, *ti, *zi, *si, *ri інших мов не бі звукових різнозначнев у лядські — іншами словами, лядське [d͡ʑi] ← *di бі на слух доста відмінно від [di] інших мов. Сучасно з тим, давни *dū, *tū, *zū, *sū та *rū суть стали звучати ге /dɨ/, /tɨ/, /zɨ/, /sɨ/, /rɨ/ (звуково: [dɘ, tɘ, zɘ, sɘ, rɘ]) у лядські, а вони суть стали звуково найближші до /di ~ dɪ, ti ~ tɪ, zi ~ zɪ, si ~ sɪ, ri ~ rɪ/ інших мов. Відтак /di, ti, zi, si, ri/ в черпанах словах бі приточено через /dɨ/, /tɨ/, /zɨ/, /sɨ/, /rɨ/, звуково: [dɘ, tɘ, zɘ, sɘ, rɘ] (із давних *dū, *tū, *zū, *sū та *rū — а не з давних *di, *ti, *zi, *si, *ri) в лядські. Звуки *l, *m, *n перед *i суть остали якісно ти сами в лядські, пор.: *li → /li/, *mi → /mi/, *ni → /ni/, a тому підставити їх іншими звуки не бі треба в лядські. A так, *politika є стало /po.li.tɨkɑ/ [po.li.tɘ.kɑ] — з *li → [li] але *ti → [tɘ] — правописно: ‹polityka›, йначе би було ⁺/po.li.t͡ɕi.kɑ/ лядською, де [t͡ɕi] є доста далеко від [ti] на слух.

У в’ятській мові суть усі суголосни, без *g, *ks, перед *i є чолонковано (артикульовано) з [ʲ], a само *i є звуково [ɪ ~ ɨ̝], іменно: *bi → [bʲɪ], *ti → [tʲɪ], *li → [lʲɪ], *mi → [mʲɪ], *ki → [t͡ɕɪ ( = t͡ʃʲɪ)] ; іно *gi та *ksi стану: [ʐɨ] та [ʂɨ], хоча правописно: ‹жи›, ‹ши›, a не ‹жы, шы›. Отже в в’ятські, на відміну від лядськи, давни зубни суголосни суть остали якісно ти сами — пор. *ti → [tʲɪ] — те саме /t/ (у ляд. /t͡ɕi/), *di → [dʲɪ] — те саме /d/ (у  ляд. /d͡ʑi/ ітд., а тому, на пр., /ti ~ tɪ/, /di ~ dɪ/ у черпанах словах бі в’ятською приточено з [tʲɪ], [dʲɪ] — правописно: ‹ти, ди› ітд., a не ге /tɨ/ (звуково [t̪ˠɨ]), dɨ/ (звуково [d̪ˠɨ]) — правописно ‹ты, ды›. Ба й там де зубни /d/, /t/, /z/, /s/ є чолонковано ‘твердо’ перед /i/ у йначі мові, або i в разі /dɪ/, /tɪ/, /zɪ/, /sɪ/, /bɪ/, /lɪ/, /mɪ/, /nɪ/ в інчі мові, i тоді в’ятська я приточить не ге ⁺/dɨ, tɨ, zɨ, bɨ, lɨ/, правописно ‹ды, ты, зы, бы, лы› ітд., але ге /dʲɪ, tʲɪ, zʲɪ, bʲɪ, lʲɪ/, правописно: ‹ди, ти, зи, би, ли›. Пор., на пр., нім. ‹Winkel› /ˈvɪŋkəl/, [ˈvɪŋ.kl̩] — з [vɪ] у нім., є в в’ятські приточено ге [ˈvʲinkʲɪlʲ], правописно: ‹винкель› — з [vʲi] (‹ви›), a не ге ⁺[vɨnkʲɪlʲ], правописно: ⁺‹вынкель›, що звуково би було ближе німецькому [vɪ] в сім слові, ніж [vʲi].

У руські же йде розвиток суголоснів перед *i геть іначе, i ніж у лядські, i ніж у в’ятські. A то, за перве, *i по будь якому суголосному ста /ɪ/ — пор. ляд., де *i по зубніх та губніх є /i/, але по давних *g, *k, *ks є то /ɨ/ ( = [ɘ] ; /ʐɨ, t͡ʂɨ, ʂɨ/ = [ʐɘ, t͡ʂɘ, ʂɘ]), іначими словами, у руські чи то *di є стало /dɪ/, чи то *bi є стало /bɪ/, чи то *gi є стало /ʒɪ/ — усюди /ɪ/ ; a за друге, якість первісних зубнів є остала та  сама: у *ti → /tɪ/ є те саме /t/ ітд.

__

Відтак  у руській мові нейма тла різну тяжданю зубнів перед *i та губнів перед *i у черпанах словах, ге то є нині за ‘правилом 9’. На прикладі слова *politika: ще раз, вертаючи до лядської мови, там є *li та *ti, з одинаковим *i у мові джерела, бі тяждано різно — йначе при *l, іначе при *t, тому що первісне *ti да /t͡ɕi/ у ляд., і тому замість того бі взято /tɨ/ [tɘ] (з *tū, а не *ti), з звуково найближчого можебного в лядські де є звук /t/ перед чимсь близьком до  /i/ чи /ɪ/ ; а як в руській мові, натомість, і  /l/ i /t/ перед *i заховуєть ту саму звукову якість, а *i і там і там давши одинаково /ɪ/, а тому в руській мові найма товку тяждати *li в черпані слові йначе ніж *ti в черпані слові, ге то є за ‘правилом 9’. Відтак, питомо руською, *politika йме бути /po.lɪ.tɪ.kɑ/ — одинаково i *li → /lɪ/, i *ti → /tɪ/, a не, ге за ‘правилом 9’, *li → [lʲɪ ~ li], a *ti → /tɪ/.

Кому тяжко читати.

1. Ya biex iesce dopisau. 
2. ‹inchami slovami› e ne ‘иначими словами’, ale ‹(г/й)ин(ь)Ч/ШАми словами›.

ВІДЖИЙСЬКА(?) ЗМІНКА.

Viedgiysca = historic [commentary]

“Питомою” може, але відколи в нас знову є [і] багато хто хоче нові чужизми через нього й вимовляти 

“Питомою” може, але відколи в нас знову є [і] багато хто хоче нові чужизми через нього й вимовляти 

Cerez yacoe ‘nyeoho’? Citaiõtchi pravipisne ‹i› latiniçui u inchax móuvax he [i] coli u dieystvnosti zvõciagne’ho e ceasto ne [i], i ouge pèuno ne [ʲi], ale [ɪ]? Vuisje’smi dau pricladui pitimuix imén iz pravopisnuimy ‹i› cyto u móuvie gerela stoïty za zvõc [ɪ]: 
Hendrik — niemçsca vuimóuva: /ˈhɛn.drɪk/, nizozeimsca vuimóuva: /ˈɦɛn.drɪk/, 
Heinrich — niemeçsca vuimóuva: /ˈhaɪnʁɪç/, 
Richard — eaghelsca vuimóuva: /ˈɹɪt͡ʃ.əd/, /ˈɹɪt͡ʃ.ɚd/, niemeçsca vuimóuva: /ˈʁɪçaɐ̯t/, /ˈrɪçart/, 
Erwin — niemeçsca vuimóuva: /ˈɛʀvɪn/, [ˈɛɐ̯vɪn], 
Friedrich — niemeçsca vuimóuva: /ˈfʁiː.dʁɪç/, /ˈfʁiː.də.ʁɪç/, 
Ludwig — niemeçsca vuimóuva: /ˈluːtvɪç/, /ˈlʊtvɪç/, 
Moritz — niemeçsca vuimóuva: [ˈmoːʁɪt͡s], 
Niklas — niemeçsca vuimóuva: [ˈnɪkˌlas], 
Nikolaus — niemeçsca vuimóuva: /ˈnɪkoˌlaʊ̯s/, 
Philipp — niemeçsca vuimóuva: /ˈfɪlɪp/
Astrid — nizozeimsca vuimóuva: /ˈɑ.strɪt/, niemeçsca vuimóuva: /ˈˀastʁɪt/
Use iz pravopisnuimy ‹i› za zvõc [ɪ], ne [i]. 
I tam cde u inchie móuvie e tó zvõc blizjiy do [i], œn e ne tacuy he [i] u rousscie, ponevagy rousscuy e pitimo [ʲi], a, na pr., u ital. pered yimy neyma [ʲ] — ‘meaccosti’, i œdtac zvõcity blizje rousscomou /ɪ/. 

Ou mene neyma sõmnievou cyto ‘bogato cto xotché’ sered Oucrayinçœu vuimóuvlati na moscalscuy lad cerez [ʲɪ]: [danʲɪˈɛlʲ], [krʲɪsˈtʲɪna], [ˈdˠ.ʐˠɛsʲɪka], [kʲɪˈrʲɪɫ], [mak.ˈsʲɪm], [ˈvʲɪktɘr], [ˈmʲɪʂɐ], [ˈdʲɪmɐ].

Ну скажіть, як правильно тоді

T.zv. ‘pràvilo 9’ vuipluivaié ta yz pitimostiy leadscoyui ta veatscoyui móuvou, i e trieb Smaly-Iztoçscoho ta Th. Gartnera praudati val cerpagn yz tuix móuvou u rousscœy móuvie. 

VIEDGIYSCA IZMIENCA. 
U leadscœy móuvie sõty izpœilnoslovianscui zõbnui sõgolosnui + *i, sb.: *di, *ti, *zi, *si dali: /d͡ʑi/, /t͡ɕi/, /ʑi/, /ɕi/ — *i dauchi [i], a zõbnui stauchi pritertui ; porœunaite inacchiy zvõcoròzvitoc u razie daunix *gi, *ki, *ksi, ta *ri, dauchi: → /ʒi/, /t͡ʃi/, /ʃi/ ta /r̝i/ u daunioleadsie, a pac: [ʐɨ], [t͡ʂɨ], [ʂɨ], ta [ʐɨ ← /r̝i/] (po nariecciax e i inacye, ta se ne e riecy tou). Œdcoli sõgolosnui œd *di, *ti, *zi, *si stanõ zvõciati ouge dosuity daleco œd zvõcœu [d, t, z, s], ta [r] — porœunayte, natómiesty: [d͡ʑ, t͡ɕ, ʑ, ɕ], ta [ʐ], pro novocerpana slova iz *di, *ti, *zi, *si, *ri inchix móuv ne bie zvõcovuix rœunoznacyneu u leadscie — inchami slovami, leadscoe [d͡ʑi] ← *di bie na sloux dosta œdmienno œd [di] inchix móuv. Sõciasno iz tuimy, dauni *dū, *tū, *zū, *sū ta *rū sõty stali zvõciati he /dɨ/, /tɨ/, /zɨ/, /sɨ/, /rɨ/ (zvõcovo: [dɘ, tɘ, zɘ, sɘ, rɘ]) u leadscie, a oni sõty stali zvõcovo naiblizjchi do /di ~ dɪ, ti ~ tɪ, zi ~ zɪ, si ~ sɪ, ri ~ rɪ/ inchix móuv. Œdtac /di, ti, zi, si, ri/ u cerpanax slovax bie pritòceno cerez /dɨ/, /tɨ/, /zɨ/, /sɨ/, /rɨ/, zvõcovo: [dɘ, tɘ, zɘ, sɘ, rɘ] (yz daunix *dū, *tū, *zū, *sū ta *rū — a ne yz daunix *di, *ti, *zi, *si, *ri) u leadscie. Zvõcui *l, *m, *n pered *i sõty ostali yacœstno tui samui u leadscie, por.: *li → /li/, *mi → /mi/, *ni → /ni/, a tomou pœdstaviti yix inchimi zvõcui ne bie treba u leadscie. A tac, *politika e stalo /po.li.tɨkɑ/ [po.li.tɘ.kɑ] — iz *li → [li] ale *ti → [tɘ] — pravopisno: ‹polityka›, inacye bui boulo ⁺/po.li.t͡ɕi.kɑ/ leadscoiõ, cde [t͡ɕi] e dosta daleco œd [ti] na sloux. 

U veatscœy móuvie e usi sõgolosnui, bez *g, *ks, pered *i ceoloncovano iz [ʲ], a samo *i e zvõcovo [ɪ ~ ɨ̝], imeinno: *bi → [bʲɪ], *ti → [tʲɪ], *li → [lʲɪ], *mi → [mʲɪ], *ki → [t͡ɕɪ ( = t͡ʃʲɪ)] ; ino *gi ta *ksi stanõ: [ʐɨ] ta [ʂɨ], xotcha pravopisno: ‹жи›, ‹ши›, a ne ‹жы, шы›. Otge u veatscie, na œdmienõ œd leadscui, dauni zõbnui sõgolosnui sõty ostali yacœstno tui samui — por. *ti → [tʲɪ] — te same /t/ (u lead. /t͡ɕi/), *di → [dʲɪ] — te same /d/ (u lead. /d͡ʑi/ itd., a tomou, na pr., /ti ~ tɪ/, /di ~ dɪ/ u cerpanax slovax bie veatscoiõ pritòceno iz [tʲɪ], [dʲɪ] — pravopisno: ‹ти, ди› itd., a ne he /tɨ/ (zvõcovo [t̪ˠɨ]), dɨ/ (zvõcovo [d̪ˠɨ]) — pravopisno ‹ты, ды›. Ba i tam cde zõbnui /d/, /t/, /z/, /s/ e ceoloncovano ‘tverdo’ pered /i/ u inchie móuvie, abo i u razie /dɪ/, /tɪ/, /zɪ/, /sɪ/, /bɪ/, /lɪ/, /mɪ/, /nɪ/ u inchie móuvie, i tocdie veatsca yea pritòcity ne he ⁺/dɨ, tɨ, zɨ, bɨ, lɨ/, pravopisno ‹ды, ты, зы, бы, лы› itd., ale he /dʲɪ, tʲɪ, zʲɪ, bʲɪ, lʲɪ/, pravopisno: ‹ди, ти, зи, би, ли›. Por., na pr., niem. ‹Winkel› /ˈvɪŋkəl/, [ˈvɪŋ.kl̩] — iz [vɪ] u niem., e u veatscie pritòceno he [ˈvʲinkʲɪlʲ], pravopisno: ‹винкель› — iz [vʲi] (‹ви›), a ne he ⁺[vɨnkʲɪlʲ], pravopisno: ⁺‹вынкель›, cyto zvõcovo bui boulo blizje niemeçscomou [vɪ] u seimy slovie, neigy [vʲi]. 

U rousscie ge ide ròzvitoc sõgolosnœu pered *i het’ inacye, i neigy u leadscie, i neigy u veatscie. A tó, za perve, *i po bõdy yacomy sõgolosnomy sta /ɪ/ — por. lead., cde *i po zõbniex ta gõbniex e /i/, ale po daunix *g, *k, *ks e tó /ɨ/ ( = [ɘ] ; /ʐɨ, t͡ʂɨ, ʂɨ/ = [ʐɘ, t͡ʂɘ, ʂɘ]), inchami slovami, u rousscie ci tó *di e stalo /dɪ/, ci tó *bi e stalo /bɪ/, ci tó *gi e stalo /ʒɪ/ — usiõdui /ɪ/ ; a za drougoe, yacœsty perveisnuix zõbnœu e ostala ta sama: u *ti → /tɪ/ e te same /t/ itd. 

__

Œdtac u rousscœy móuvie neyma tla rœznou teajagnou (treatment) zõbnœu pered *i ta gõbnœu pered *i u cerpanax slovax, he tó e nuinie za ‘pràvilomy 9’. Na pricladie slova *politika: iesce raz, vertaiõtchi do leadscoyui móuvui, tam e *li ta *ti, iz odinacovuimy *i u móuvie gerela, teajano rœzno — inacye pri *l, inacye pri *t, tomou cyto perveisne *ti da /t͡ɕi/ u lead., i tomou zamiesty toho bie uzeato /tɨ/ [tɘ] (yz *tū, a ne *ti), yz zvõcovo naiblizjchoho mogebnoho u leadscie cde e zvõc /t/ pered cimysi blizycomy do /i/ ci /ɪ/ ; a yac u rousscœy móuvie, natómiesty, i /l/ i /t/ pered *i zaxovouiõty tõ samõ zvõcovõ yacœsty, a *i i tam i tam dauchi odinacovo /ɪ/, i tomou u rousscœy móuvie neyma tóucou teajati *li u cerpanie slovie inacye neigy *ti u cerpanie slovie, he tó e za ‘pràvilomy 9’. Œdtac, pitomo rousscoiõ, *politika imé bouti /po.lɪ.tɪ.kɑ/ — odinacovo i *li → /lɪ/, i *ti → /tɪ/, a ne, he za ‘pràvilomy 9’, *li → [lʲɪ ~ li], a *ti → /tɪ/. 

Дуже цікава розвідка, добродію Поруше. Гадаю, як її трошки переписати, то можна буде написати добру статтю, чому варто позбутися правила дев’ятки.

Ну скажіть, як правильно тоді

T.zv. ‘pràvilo 9’ vuipluivaié ta yz pitimostiy leadscoyui ta veatscoyui móuvou, i e trieb Smaly-Iztoçscoho ta Th. Gartnera praudati val cerpagn yz tuix móuvou u rousscœy móuvie. 

VIEDGIYSCA IZMIENCA. 
U leadscœy móuvie sõty izpœilnoslovianscui zõbnui sõgolosnui + *i, sb.: *di, *ti, *zi, *si dali: /d͡ʑi/, /t͡ɕi/, /ʑi/, /ɕi/ — *i dauchi [i], a zõbnui stauchi pritertui ; porœunaite inacchiy zvõcoròzvitoc u razie daunix *gi, *ki, *ksi, ta *ri, dauchi: → /ʒi/, /t͡ʃi/, /ʃi/ ta /r̝i/ u daunioleadsie, a pac: [ʐɨ], [t͡ʂɨ], [ʂɨ], ta [ʐɨ ← /r̝i/] (po nariecciax e i inacye, ta se ne e riecy tou). Œdcoli sõgolosnui œd *di, *ti, *zi, *si stanõ zvõciati ouge dosuity daleco œd zvõcœu [d, t, z, s], ta [r] — porœunayte, natómiesty: [d͡ʑ, t͡ɕ, ʑ, ɕ], ta [ʐ], pro novocerpana slova iz *di, *ti, *zi, *si, *ri inchix móuv ne bie zvõcovuix rœunoznacyneu u leadscie — inchami slovami, leadscoe [d͡ʑi] ← *di bie na sloux dosta œdmienno œd [di] inchix móuv. Sõciasno iz tuimy, dauni *dū, *tū, *zū, *sū ta *rū sõty stali zvõciati he /dɨ/, /tɨ/, /zɨ/, /sɨ/, /rɨ/ (zvõcovo: [dɘ, tɘ, zɘ, sɘ, rɘ]) u leadscie, a oni sõty stali zvõcovo naiblizjchi do /di ~ dɪ, ti ~ tɪ, zi ~ zɪ, si ~ sɪ, ri ~ rɪ/ inchix móuv. Œdtac /di, ti, zi, si, ri/ u cerpanax slovax bie pritòceno cerez /dɨ/, /tɨ/, /zɨ/, /sɨ/, /rɨ/, zvõcovo: [dɘ, tɘ, zɘ, sɘ, rɘ] (yz daunix *dū, *tū, *zū, *sū ta *rū — a ne yz daunix *di, *ti, *zi, *si, *ri) u leadscie. Zvõcui *l, *m, *n pered *i sõty ostali yacœstno tui samui u leadscie, por.: *li → /li/, *mi → /mi/, *ni → /ni/, a tomou pœdstaviti yix inchimi zvõcui ne bie treba u leadscie. A tac, *politika e stalo /po.li.tɨkɑ/ [po.li.tɘ.kɑ] — iz *li → [li] ale *ti → [tɘ] — pravopisno: ‹polityka›, inacye bui boulo ⁺/po.li.t͡ɕi.kɑ/ leadscoiõ, cde [t͡ɕi] e dosta daleco œd [ti] na sloux. 

U veatscœy móuvie e usi sõgolosnui, bez *g, *ks, pered *i ceoloncovano iz [ʲ], a samo *i e zvõcovo [ɪ ~ ɨ̝], imeinno: *bi → [bʲɪ], *ti → [tʲɪ], *li → [lʲɪ], *mi → [mʲɪ], *ki → [t͡ɕɪ ( = t͡ʃʲɪ)] ; ino *gi ta *ksi stanõ: [ʐɨ] ta [ʂɨ], xotcha pravopisno: ‹жи›, ‹ши›, a ne ‹жы, шы›. Otge u veatscie, na œdmienõ œd leadscui, dauni zõbnui sõgolosnui sõty ostali yacœstno tui samui — por. *ti → [tʲɪ] — te same /t/ (u lead. /t͡ɕi/), *di → [dʲɪ] — te same /d/ (u lead. /d͡ʑi/ itd., a tomou, na pr., /ti ~ tɪ/, /di ~ dɪ/ u cerpanax slovax bie veatscoiõ pritòceno iz [tʲɪ], [dʲɪ] — pravopisno: ‹ти, ди› itd., a ne he /tɨ/ (zvõcovo [t̪ˠɨ]), dɨ/ (zvõcovo [d̪ˠɨ]) — pravopisno ‹ты, ды›. Ba i tam cde zõbnui /d/, /t/, /z/, /s/ e ceoloncovano ‘tverdo’ pered /i/ u inchie móuvie, abo i u razie /dɪ/, /tɪ/, /zɪ/, /sɪ/, /bɪ/, /lɪ/, /mɪ/, /nɪ/ u inchie móuvie, i tocdie veatsca yea pritòcity ne he ⁺/dɨ, tɨ, zɨ, bɨ, lɨ/, pravopisno ‹ды, ты, зы, бы, лы› itd., ale he /dʲɪ, tʲɪ, zʲɪ, bʲɪ, lʲɪ/, pravopisno: ‹ди, ти, зи, би, ли›. Por., na pr., niem. ‹Winkel› /ˈvɪŋkəl/, [ˈvɪŋ.kl̩] — iz [vɪ] u niem., e u veatscie pritòceno he [ˈvʲinkʲɪlʲ], pravopisno: ‹винкель› — iz [vʲi] (‹ви›), a ne he ⁺[vɨnkʲɪlʲ], pravopisno: ⁺‹вынкель›, cyto zvõcovo bui boulo blizje niemeçscomou [vɪ] u seimy slovie, neigy [vʲi]. 

U rousscie ge ide ròzvitoc sõgolosnœu pered *i het’ inacye, i neigy u leadscie, i neigy u veatscie. A tó, za perve, *i po bõdy yacomy sõgolosnomy sta /ɪ/ — por. lead., cde *i po zõbniex ta gõbniex e /i/, ale po daunix *g, *k, *ks e tó /ɨ/ ( = [ɘ] ; /ʐɨ, t͡ʂɨ, ʂɨ/ = [ʐɘ, t͡ʂɘ, ʂɘ]), inchami slovami, u rousscie ci tó *di e stalo /dɪ/, ci tó *bi e stalo /bɪ/, ci tó *gi e stalo /ʒɪ/ — usiõdui /ɪ/ ; a za drougoe, yacœsty perveisnuix zõbnœu e ostala ta sama: u *ti → /tɪ/ e te same /t/ itd. 

__

Œdtac u rousscœy móuvie neyma tla rœznou teajagnou (treatment) zõbnœu pered *i ta gõbnœu pered *i u cerpanax slovax, he tó e nuinie za ‘pràvilomy 9’. Na pricladie slova *politika: iesce raz, vertaiõtchi do leadscoyui móuvui, tam e *li ta *ti, iz odinacovuimy *i u móuvie gerela, teajano rœzno — inacye pri *l, inacye pri *t, tomou cyto perveisne *ti da /t͡ɕi/ u lead., i tomou zamiesty toho bie uzeato /tɨ/ [tɘ] (yz *tū, a ne *ti), yz zvõcovo naiblizjchoho mogebnoho u leadscie cde e zvõc /t/ pered cimysi blizycomy do /i/ ci /ɪ/ ; a yac u rousscœy móuvie, natómiesty, i /l/ i /t/ pered *i zaxovouiõty tõ samõ zvõcovõ yacœsty, a *i i tam i tam dauchi odinacovo /ɪ/, i tomou u rousscœy móuvie neyma tóucou teajati *li u cerpanie slovie inacye neigy *ti u cerpanie slovie, he tó e za ‘pràvilomy 9’. Œdtac, pitomo rousscoiõ, *politika imé bouti /po.lɪ.tɪ.kɑ/ — odinacovo i *li → /lɪ/, i *ti → /tɪ/, a ne, he za ‘pràvilomy 9’, *li → [lʲɪ ~ li], a *ti → /tɪ/. 

Жаль, що ви не згадали того, що передачі в тих мовах прийшли від народу, що так вимовляв слова, на відміну від нас, де правило дев’ятки прийшло від підавстрійських мовознавців. Гадаю, що заміни цьому правилу варто шукати а) в живій мові й б) у старіших записах, у мові класиків, зокрема в Нечуя-Левицького. Поки я б уклав таке правило:

Наступні положення поширюються як на загальні, так і на власні назви.

1 ) Чужий звук /ɪ/ (коротке “і” в англійській, німецькій) слід передавати через “и”:
бизіборд (busyboard)
Тим (Tim)

2 ) Чужий звук /i/ слід передавати як “і”:
стріт-фуд (street-food)
Вол-стріт (Wall Street)
стрім (stream)
хілси (heеls)

2.1 ) Чужий звук /і/ у позиціях, що нагадують українські морфеми “-ин-” та “-ик”, слід передавати через “и”:
Карина
Каролина
Марина
комик
техник
динамика

2.2 ) Чужий звук /і/ в українських іменах слід передавати через “и”:
Редрих
Ричард

+ принагідно додам правило про передачу чужого звука /y⁓ʏ/:

3 ) Чужий звук /y⁓ʏ/, який у транслітерованому слові йде після літер “б, в, г, ж, к, м, п, ф, х, ч, ш, щ” слід передавати через йотоване “ю” (або через “і”), через “у” залежно від первинної вимови:
bureau - б’юро / біро
München - М’юнхен / Мінхен
parachute - парашут
jury - журі
fuselage - ф’юзеляж / фізеляж
Augustin - Огістен

Поки таке. Правило ще не дороблене, не знаю, як бути зі старішими словами, тож був би радий вашому відгуку.

Змінено: забрав у другому положенні виняток з приголосними “г, х, к ґ”, підправив третє положення.

Наступні положення поширюються як на загальні, так і на власні назви.

1 ) Чужий звук /ɪ/ (коротке “і” в англійській, німецькій) слід передавати через “и”:
бизіборд (busyboard)
Тим (Tim)

Згоден, тільки так.

2 ) Чужий звук /i/ слід передавати як “і”, окрім після приголосних “г, х, к, ґ”, тоді слід писати “и”:

А чому такий вийняток для /г/, /х/, /к/, /ґ/?

Друга частина Порушевого допису, переписана кирилицею на літературному стандарті. Звиняйте наперед за можливі неточності.

ЗВУКОВА БЛИЗЬКІСТЬ У ПРИТОЧАННІ (чи ПРИЛАДЖЕННІ) (АДАПТАЦІЇ) ЧЕРПАНКІВ З *i У РУСЬКІЙ
I хоча сесь підхід, сб. (себто) треби (потреби) приладжати чи приточати черпані слова у руській звучанню їх у мові джерела, є слід визнати ге (як) марний, уже просто поневаж (тому що) зв’яжменослівні сустави (фонематичні системи?) суть у кожній мові різні, о зточ (наприклад), руська мова не знає діління голоснів на “довгий-тугий” та “короткий-слабий”, ге в разі германських мов, aбo, у разі романських мов, де звуки [i] та [ɪ] та [ɨ] суть іншозвуки зв’яжмена (фонеми) |i| — у руській суть то три різні зв’яжмена, усе таки, коли мовити за звукову близькість у приточаннях, то руська мова дає таких можебностей (можливостей) більше ніж лядська чи, паче (тим паче), в’ятська (російська). 

Лядська мова, усе таки, не ге в’ятська, є, поруч з [i] по губних, плавних та /ɨ/ [ɘ] по зубних, пізніше завела й [i] і по зубних у найпізніших черпаннях, o зточ, нім. ‹Diesel› є у лядській приточено звукoвo не ге ⁺/dɨzel/ [dɘzel], правописно ‹diesel›, за правописсю мови джерела (пор. давніше черпане нім. ‹Bandit› /banˈdɪt ~ banˈdiːt/ ге /ban.ˈdɨ.ta/, звукoвo [banˈdɘ.ta] — правописно ‹bandyta› — у ляд.). Відтак, нині лядська може орудувати трьома звуками: [ʲi], сб. [i] з небленим (palatalized) чи, розмовно, ‘м’яким’ членкуванням (артикуляцією) [ʲ], /ɨ/ = [ɘ] що звукoвo близько є дo /i/-“lax” (lax - короткий) у германських мовах (звуково часто: [ɪ]), та, у разі зубнів перед *i, [i] без небління, чи, розмовно, ‘м’якості’ — [ʲ], ге правило, у пізніших черпаних словах.

В’ятська мова знає лише дві ‘ровені’ (рівні): будь [ʲɪ], з неблінням — [ʲ], розмовно, ‘м’якістю’, aбo [ɨ] — ‘твердо’. Ні [i] без [ʲ] попереду, ні [ɪ] — між [i] та [ɨ] — там нема. 

Руська же мова знає: 

1. /ɪ/ (під наголосом звукoвo питомо: [ɪ͡ɘ ~ ɪ͡ɘ̯ ~ ɪ̯͡ɘ ~ ɪ͡e ~ ɪ͡e̯ ~ ɪ̯͡e], ненаголошено часто: [ɪ ~ e̝ ~ ɪ̞], будучи звукoвo найближче дo відкрятів (рефлексів) германського /i/-“short / lax”, a також часто дo іншозвука [ɪ] зв’яжмена /i/ у інших романських мовах; 

2. /ʲi/ ге “південно-західний” відкрят |i͡e| (звукoвo під наголосом зокрема перед дзвінким суголосним часто й питомо: [ʲiː ~ ʲe̝ʲ] — тб. зі звукoвою довготою, перед глухим суголосним [ʲi], по губних та /r/ інколи [i̞ ~ ɪ̝] і без [ʲ] попереду (перед тим)), будучи звукoвo найближче дo відкрятів германського /i/-“long-tense”, та дo /i/ по /d, t/ у франецькій (руському вуху, фран. /di, ti/ часто дзвенять ге [dʲi, tʲi], хоча i вимова /di, ti/ ге [di, ti] — без сучленкування [ʲ] є також питома франецькій); 

3. та [i] — без [ʲ] попереду, ге “південно-західний” відкрят |e͡i|, віджийський (історичний), з *е-ь-переголосу (пор. /sim/ ← *sedmь, правописно: ‹сім›); інде, i по пд.-зх. наріччях, може бути [ʲɪ], тб. з ‘м’якістю’ — [ʲ], але з [ɪ], a не [i] (сб. *sedmь → ‹сім› є у іних говорах [sim], a у інших [sʲɪm] — але не [sʲim]), будучи, ге i /ʲi/, звукoвo близько германському /i/-“long/tense”, загалом романському /i/, та зокрема, франецькому /i/ ; 

4. /ɘ̞ ~ ɨ/ ге “пд.-зх.” (без говорів Карпат, Покуття та Буковини, де натомість є /ɤ ~ ɯ ~ ʌ/) чи “пн.” (уключуючи Босло) відкрят давнього *ū, будучи звукoвo найближче дo германського /i/-“short/lax” зокрема у безнаголосі (хоча o точній звукoвiй тяклості є мовити годі). 

 Таким чином, руська знає три ровені за висотою: нижчий — /ɘ̞ ~ ɨ/, середній — /ɪ/, та вищий — /ʲi/ з небним сучленкуванням (з палатізацією), та /i/ — без небного сучленкування (інде по наріччях є йому рівно /ʲɪ/). 

З усім вище реченим (сказаним), сб. при доста широких міжностях доста точно передати різного роду *i у черпаних словах руською, я все таки гадаю, oже не слід є ‘сліпо’ чи ‘скрипницьки / скрикольницьки’ (mechanistically) тщати (силкуватися) стінити (emulate, imitate, copy) звучання різного роду “i” інших мов у черпаннях у руську мову. A то зокрема тому що, про настою (наприклад?), у нім. може в тому самому слові /i/ бути i [iː] i [ɪ], пор. ‹Bandit› oже може бути вимовлено i ге [ban.ˈdɪt] i ге [ban.ˈdiːt] німецькою, то питання є, за котрою пак вимовою маємо приточити се слово у руській — за [ban.ˈdɪt] → ге /bɑn.ˈdɪt/, aбo za [ban.ˈdiːt] → ге [ban.ˈdʲit] чи [ban.ˈdit]? 

Це питане ту є питання не йно (не тільки) звукової тяклості (спорідненості?) чи близькості між вимовою у мові джерела та вимовою у рус. м., бa, ледве чи це є i ямо (?). Натомість, не вільно є нехтувати відомістю зв’яжменної (фонематичної) тяклості між близькорідними i віддаленішими мовами та руською. Сим хочу ректи oже, ін (артикль “а” в англійській) мовець руської мови частіше вміє тотожнити тяклість між рідним /nɪ/ в іному рідному слові та /ni/ у тяклому ляд. чи сб.-xв. слові, чи /nʲɪ/ у тяклому в’ят. чи чех. слові чи /nʲi/ у тяклому словацькому. I хай то не діє (працює) на 100%, та про настою, мовець руської буде вмів знати (зможе впізнати) рідне руське слово ‹нитка› /ˈnɪt.kɑ/ у чех. ‹nitka› з чеською вимовою /nʲɪt.ka/ чи ляд. ‹nitka› з лядською вимовою /nit.ka/. Се значить oже мовець руської мови, з передча (à priori) мнить (сприймає) |ni| ге /nɪ/ — a не ге [ni] чи [nʲi] чи [nʲɪ]. A вже, під ‘мовець руської мови’ є ту мислити йного (знову артикль “а”) мовця з руською ге первою рідною, a се є нелегко досити (досить) нині. Менше з тим, сим хочу ректи oже слідування ‘правилу 9’, що за ним є зубні та губні + /i/ в інших мовах питомо (typically) чи, ге правило, усюди приточено з [i], без огляду чи то є /i/-“lax/short” (питомо = [ɪ]) aбo є то /i/-“tense/long”, у разі германських слів, веде, кінець кінцем дo того що величезна кількість таких черпаних слів у руській несе лядську чи в’ятську вимову, a не руську, i тим самим, руська мова дзвенить ге лядсько-в’ятсько-руський суржик (‘українська’ чи, на жаль, ‘хохляцька’ мова, балачка). Візьмімо, про настою, німецькі чи германські імена з /i/ ге ‹Richard›, ‹Henrich, Heinrich, Henrik, Hendrik› — нині, руською є я (вони?), ге правило, передано, болгарицею (зневаж. кирилицею), ге: ‹Ріхард; Річард›, ‹Генріх, Гайнріх, Гендрік (Хендрік)› — скрізь з ‹i› = /i/, [i], i то при тім що у жодній германській мові тут на місті ‹i› у другому складі не є вимова [i], але [ɪ], a чи [ɪ̞], [ɨ], [e], отже, в передачі болгарицею, ближче до: ‹Ричард; Рихард›, ‹Генрих ~ Хенрих, Гайнрих ~ Хайнрих, Гендрик ~ Хендрик›. A передача ге ‹Ріхард; Річард›, ‹Генріх, Гайнріх, Гендрік (Хендрік)› є не йно дальша від вимови мови джерела, a ще й зайво вносить у руську мову в’ятську чи лядську вимову.

Наступні положення поширюються як на загальні, так і на власні назви.

Гадаю значно краще просто розуміти різницю між транслітерацією та адаптацією 

1 ) Чужий звук /ɪ/ (коротке “і” в англійській, німецькій) слід передавати через “и”:
Тим (Tim)

Ну так

2 ) Чужий звук /i/ слід передавати як “і”, окрім після приголосних “г, х, к, ґ”, тоді слід писати “и”:
стріт-фуд (street-food)
Вол-стріт (Wall Street)
стрім (stream)
хилси (heеls)
шахист

А нащо, у нас первинні “і” та “ы” стали “и”, тож усі йноземні “і” ля нас “и”.

2.1 ) Чужий звук /і/ у позиціях, що нагадують українські морфеми “-ин-” та “-ик”, слід передавати через “и”:
Карина
Каролина
Марина
комик
техник
динамика

Але (комик, техники, динамика) досі запозичені слова, що варто перекласти.

2.2 ) Чужий звук /і/ в українських іменах слід передавати через “и”:
Редрих
Ричард

Ну так 

3 ) Чужий звук /y⁓ʏ/, який у транслітерованому слові йде після літер “б, в, г, ж, к, м, п, ф, х, ч, ш, щ” слід передавати через “ю” з апострофом, через “у” або через “і” залежно від первинної вимови:
bureau - б’юро / біро
München - М’юнхен / Мінхен
parachute - парашут
jury - журі
fuselage - ф’юзеляж / фізеляж
Augustin - Огістен

Це дещо не до теми правила дев’ятки 

2 ) Чужий звук /i/ слід передавати як “і”, окрім після приголосних “г, х, к, ґ”, тоді слід писати “и”:

А чому такий вийняток для /г/, /х/, /к/, /ґ/?

Бо я часто помічав у себе та частково в інших, що волію казати по цих звуках “и” замість “і”, напр. не хілси, а хилси (heels) (приклад, де волію казати так не тільки я). Мабуть, тому що з “і” виходять не дуже милозвучні поєднання в цих приголосних. В українській до того ж по цих приголосних на противагу рос., пол. і білоруській вимовляється /ɪ/, пор. великий, wielki, вялікі та великий.

Бо я часто помічав у себе та частково в інших, що волію казати по цих звуках “и” замість “і”, напр. не хілси, а хилси (heels) (приклад, де волію казати так не тільки я). Мабуть, тому що в українській по цих приголосних вимовляється /ɪ/, на противагу рос., пол. і білоруській, пор. великий, wielki, вялікі та великий.

Але в нас також є слова з /і/ після тих звуків з ранішого *o: “кіт”, “гість”, “хід”, “гідний”, “кістка” тощо. І на відміну від московської, в нас (правда, не всюди по говірках) є протиставлення /і/ та /и/ по /г/, /х/, /к/, /ґ/, в московській там всюди /и/ ( [i] ). Як на мене, то коли йти логікою найближчого звучання якості голосних, то чуже [i] треба послідовно передавати через /і/ всюди тоді. Моя думка. До речі, в слові “heel” подекуди в англійській вимові, особливо в Америці, /h/ вимовляється як [ç], і в українській часто чути шось між [xʲ] та [ç] в вимові /хі/. То так, просто цікаво.

3 ) Чужий звук /y⁓ʏ/, який у транслітерованому слові йде після літер “б, в, г, ж, к, м, п, ф, х, ч, ш, щ” слід передавати через “ю” з апострофом, через “у” або через “і” залежно від первинної вимови:
bureau - б’юро / біро
München - М’юнхен / Мінхен
parachute - парашут
jury - журі
fuselage - ф’юзеляж / фізеляж
Augustin - Огістен

Це дещо не до теми правила дев’ятки 

Це я хотів принагідно згадати.

А нащо, у нас первинні “і” та “ы” стали “и”, тож усі йноземні “і” ля нас “и”.

Цитьте-но! А то зараз накличете на наші голови добродія Єлисія, що розкаже про місцевості, де /и/ й /ьі/ розрізняються (причому звідки він узяв третину земель з /ьі/ чи й більше, він так і не пояснив), а заодно нагадає про щонайменше 3 “різних И”, і, щоб більше не кортіло, про півдесятка “різних І”. Я не здивуюся, якщо є ще й “різні ЬІ”

Наступні положення поширюються як на загальні, так і на власні назви.

Гадаю значно краще просто розуміти різницю між транслітерацією та адаптацією 

Що маєте під цим на увазі?

2 ) Чужий звук /i/ слід передавати як “і”, окрім після приголосних “г, х, к, ґ”, тоді слід писати “и”:
стріт-фуд (street-food)
Вол-стріт (Wall Street)
стрім (stream)
хилси (heеls)
шахист

А нащо, у нас первинні “і” та “ы” стали “и”, тож усі йноземні “і” ля нас “и”.

У польській первинне *і дало “і”, але чужі слова з “і” вони передають через “і” й через “у”.  До того ж, давніше *ě дало в зразковій українській мові “і”, звуково /ʲi/ (“ʲ” позначає м’якшення переднішого звука); давніші *o та *е дали в закритому та деколи в відкритому складах “і”, звуково /i/ (передніший приголосний непом’якшений). Це означає, що зразкова українська мова може орудувати наступними фонемами:

1. /ɪ/ - звук /и/
2. /i/ - звук /і/, що не пом’якшує переднішого приголосного
3. /ʲi/ - звук /і/, що пом’якшує передніший приголосний

Отже, ніщо не забороняє вживати нашого “і” для передачі чужого “і”.

Бо я часто помічав у себе та частково в інших, що волію казати по цих звуках “и” замість “і”, напр. не хілси, а хилси (heels) (приклад, де волію казати так не тільки я). Мабуть, тому що в українській по цих приголосних вимовляється /ɪ/, на противагу рос., пол. і білоруській, пор. великий, wielki, вялікі та великий.

Але в нас також є слова з /і/ після тих звуків з ранішого *o: “кіт”, “гість”, “хід”, “гідний”, “кістка” тощо. І на відміну від московської, в нас (правда, не всюди по говірках) є протиставлення /і/ та /и/ по /г/, /х/, /к/, /ґ/, в московській там всюди /и/ ( [i] ). Як на мене, то коли йти логікою найближчого звучання якості голосних, то чуже [i] треба послідовно передавати через /і/ всюди тоді. Моя думка. До речі, в слові “heel” подекуди в англійській вимові, особливо в Америці, /h/ вимовляється як [ç], і в українській часто чути шось між [xʲ] та [ç] в вимові /хі/. То так, просто цікаво.

Гадаю, таки ваша правда. Мабуть вимова /xi/ як [xʲi⁓çi] й робить такі сполуки немилозвучними.

1. /ɪ/ - звук “и”
2. /i/ - звук “і”, що не пом’якшує переднішого приголосного
3. /ʲi/ - звук “і”, що пом’якшує передніший приголосний

Звук і м’який, один, що має свою крому букву на відміну від  ьо ьу ье ьа 
Як м’який голосний звук може не пом’якшувати попередній приголосний?

Зараз ні, але в желехівці через це й було те “ї” після приголосних. Та й ще Синявський писав, що н т д л тверді перед і головно якщо воно чергується з о й в множині твердих прикметників, хоч правопис цього вже не показував

Зараз ні, але в желехівці через це й було те “ї” після приголосних. Та й ще Синявський писав, що н т д л тверді перед і головно якщо воно чергується з о й в множині твердих прикметників, хоч правопис цього вже не показував

Слова про “зараз” перебільшені, бо й досі деякі носії живої мови розрізняють “і” з ятя й “і” з *о та *е. Про це писав до речі й Олекса Негребецький на фейсбуку.

Це правда. Ну, здається, в літературній вимові такого не згадують, хоча з тим як це часто згадують в спільнотах відродження мови, може почнуть колись, якщо не справді не занепало. Ну й правопис щонайменше від Грінченка, до речі виходить він вже й тоді не бачив цього в наддніпрянців

Це правда. Ну, здається, в літературній вимові такого не згадують, хоча з тим як це часто згадують в спільнотах відродження мови, може почнуть колись, якщо не справді не занепало. Ну й правопис щонайменше від Грінченка, до речі виходить він вже й тоді не бачив цього в наддніпрянців

Може Грінченко не вживав запису через “ї”, бо йому він видавався поганим з погляду практичності? Нечуй-Левицький критикував цей запис через “зайву” фонетичність на письмі, він уважав, що не всі звуки слід передавати на письмі, посилаючись на практику “культурних мов”. Нічого про те, що “наддніпрянці вже не розрізняють тих звуків”. Гадаю Грінченко керувався тим же.

Тут трохи всякого про твердість перед і, зокрема карта з АУМ, де це ще було

1. /ɪ/ - звук “и”
2. /i/ - звук “і”, що не пом’якшує переднішого приголосного
3. /ʲi/ - звук “і”, що пом’якшує передніший приголосний

Зараз добродій Єлисій розкаже, що “І з О” – це МФА [y~ʏ~іʷ], а “І з ятя” – це [i͡e], і це зовсім різні звуки з різних планет, що не змішуються, немов ртуть і жир. А ще є “і з Е”, “І з Ь”, “І з Ъ”, “І з У”, а ще “І з И”. 
А ще є “И з І”, “И з ЬІ”, “И з Ь”, “И з Ъ”, тому нам усім треба вивчити напам’ять ЕСУМ. 
У багатьох місцевостях “І з О” злилося з іншими І і звуцьки (фонетично), і звучинно (фонематично). Є й такі, в яких не звуцьки, але звучинно (тобто вимовляються по-різному, але сприймаються як одне). 
“У південноукраїнських говірках звук u2 (рефлекс о у складах, що за ними в наступному складі первісно йшов слабкий єр) зазнав просунення вперед і знеогублення в XVII ст.” – Шевельов, с. 768. Я не розумію, чому добродій Єлисій аж так заперечує знеогублення І з О, засвідчене, за словами Шевельова, на Полтавщині й не тільки в 17 ст. 
До речі, виявляється, я наче не настільки здурів! “За своїм характером ця зміна була асимілятивна: голосний приподібнювався до попереднього j за місцем артикуляції.” (с. 845) (про И після Й).