Слово походить від лат. aggregatus «накопичений; приєднаний», від лат. aggregare «приєднювати, громадити», від лат. gregare «збирати в купу», від лат. grex «стадо, натовп», від праінд-евр. *gʷer- «збирати», споріднене з укр. «горсть, горстина».
Тобто, це етимологічний друг нашого слова, яке я щойно дав.

Від праслов'янського *mělъ ("сукупність дрібнмх частинок"), давньоукраїнського "мѣлъ".

Нагадаю, що вживати слово "міл" в значенні "вапно" є зросійщення української мови:
Ле́ксис Си́рѣчъ Рече́нїѧ, Въкра́т(ъ)цѣ събра́н(ъ)ны. И из слове́(н)скаго ѩзы́ка, на про́сты(й) Ру́скій Діѧле(к)тъ Истол(ъ)кова́ны» (суч. укр. – Словник, тобто зібрана невелика кількість слів, витлумачених з церковнослов'янської мови про́стим руським говором) подає:
церковн.-слов'ян. мѣлъ — руськ. (укр.) вапно
Це не на захист слова "вапно", а на доказ того, що самі русини ще в давні часи розуміли, що слово "міл" в тямі "вапно" є церковнослов'янським запозиченням, що свідчить й те, що первісно слово було пов'язане саме з піском: воно споріднене з лит. smė̃lis (“пісок”), smėlỹs (“sand”), латв. smēlis (“добрий пісок”), старонорвежським melr (“пісковий берег”).
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/mělь

Щоб чудове праслов'янське слово не пропало, його можна повернути, вернувши й первісну тяму – сукупність дрібних частинок.