Желехівський І, 66: ве́тошь "das Alte, Altertümliche, Veraltete"; http://oldrusdict.ru/dict.html#: ветъшь "ветхость, старость".
Іменник жіночого роду парадигми на <-ь/-y> від прикметника *uetux- (← *uetus-) "вітхий, старий, давній".
Відмінювання:
однина:
Nom.: uetoxy
Gen.: uêtxi
Dat.: uêtxi
Acc.: uetoxy
Loc.: uêtxi
Instr.: uetoxïõ/uetoxxiõ
+++
Надто співзвучне зі словом «недавність».
І де подівся наш шанований поборник повноголосся?
До чого тут повноголосся?
Є тут один добродій, що кожне слово без повноголосся оголошує неукраїнським.
P.S. Між першою та другою літерою (буцімто) має бути голосівка.
А який зрій?
Може бути яснено як результат повної (крайньої) редукції первісного *ѡднедавнѡсть, як форми лексикалізованого *ѡд недавна, або *до недавна → *д’недавна. Інше пояснення: лексикалізація тягу *дні давні. Третє, (дуже сміливе) припущення є походження <дне-> від *дъна "середина, інтер'єр (значення реконструйоване з прислівника <дну> "всередину, в хату"); матка", в значенні *"глибока давнина". У будь якім разі, мені для передачі тями "архаїка" таке слово є не до вподоби, оскільки грецьке αρχαϊκή передає тяму від чистого кореня, й руська знає чисті корени *dreu-, *dau-, у крайнім разі *uetux- з тяклим знаком "архаїчний", а додаткові елементи (чи то доповнюючі корені, або префікси) створюють заснову того, що самостійного, чистого кореня в руській мові на позначення поняття "архаїка, древність, архаїчний, древній, давній" нема, й вона, ни би, потребує перифрастичного його оформлення.