запозичення, яке витіснило з літературної мови власне українську форму бо́дрий, вживану в діалектах; псл. bъdrъ, bъděti (‹*bŭd-), утворення від варіанта тієї самої основи, що і в буди́ти, блюсти́; джерелом запозичення вважається або білоруська мова, або південноросійські говори, в яких форма бадёр, як і бр. бадзёры, зумовлена акаючою вимовою ненаголошеного о і появою вставного ë між д і р.
Збережена українською мовою в говорах фонетично закономірна форма слова (від псл. bъdrъ). Слово наявне у Грінченка, Котляревського і Кримського.
+++
Якщо комусь буде дивна «грубість» цього слова, то згадайте добрий, мокрий, хоробрий тощо.