питѡм, питом-
ЕСУМ: питомий "власний, властивий; рідний", друс. питѡмъ "годований" від друс. питати/питѣти "годувати".
Розвій товку: "годований" → "хований, рощений, піщений" → "рідний → свій" → "свій → характерний, особливий, властивий, власний".
Й ЕСУМ дає й питимий поряд з питомий – себо се не значить що нема твару питомий.
Друс. свѡи "властивий".
Своіє бо то есть вѣтру - "То є характерне/властиве вітру".
Гоже, підпираю !
suoyit, suoyit-
Друс. своитьнѣ "властиво" (також: "слід, повинно, належить, треба"), своитьнъ "властивий" (також: "який що засвоїв, дався до чого", "особливий", "пристойний"), своить (ж.р.) "властивість" (також: "родина, рідний"), своитиіє "властивість".
Творено від основи *suoy- чепенем *-it-, ги в: *домовит(-), *имовит(-) "багатий" (відки далі друс.: имовитьц realtor, чес. movitost *jmovitost real estate), *(не)самовит(-), *гърдовит(-), *пановит(-), *знамєнит(-) тощо.
Тому я дав і форму "волостивий" з руською словоформою: 
характерний
Ино що від *волост- такий товк у руській не є знано.
А як же "волость"? :)
Чому не зробити прикметник від цього слова?
Волость є, а товк йакий?
Певна ділянка, на яку повсюдиться певна волода (влада).
Вото́.
"Вото"? Не знайшов цього слова у словниках (
r2u.org.ua: вото), що воно має означати?
= ото з протезою.
Вже подаруйте мені, але для мене "волость" і "волостивий" дуже близькі, гадаю, цілком відповідає еволюції мови. Нічого не маю супроти слова "волостивий" (з повноголоссям).
В йакім розумінні "близькі"? А вже, волость і волостив суть близькі спільного бо кореня, та йа не бачу прямого розвою товку "панство, володіння" → "характерний"; про такий розвій було би треба, а би в слова волость був товк "своє" – такий товк хоча й може бути мінено ("імпліковано") проте він є скоріше крайній ("періферійний"), а тому непевно, що такий же розвій мав неодмінно бути й у давньоруській, йако в давньочеській.
Волость – володіння у певній території;
Волостивий – приналежний цій володі з певної території.
Тобто, "волостю" назвемо, нехай, Польщу;
Волостивий Польщі – такий, який їй (Польщі) як дане належить.
Так, строєння "Черепаха" є волостива Риму, бо Римляни володіють таким бойовим порядком воїнів, а українцям волостивий гопак, бо українці ж мають його як частину свого володіння широкого. А реперам волостиві татуювання на лиці, бо саме вони першими почали так робити і мода, право першости над цим мали саме вони. Я, принайм, бачу це так.
r2u.org.ua: властивий
З приведенням з чеської в українську форма слова.
Від давньоруського "особиѥ" — "особливість, властивість".
Ге — Словно, будто, как. (Словник Грінченка)
"Чи достеріг? – А чому бим не достеріг? Не так ге ви."
r2u.org.ua: ге
Також раджу почитати коментарі Єлисія під "ге, ги (ге й)" на заміну слову "кшталт" :кшталт.
Ги = Ге — Словно, будто, как. (Словник Грінченка)
"Чи достеріг? – А чому бим не достеріг? Не так ге ви."
r2u.org.ua: ге
Також раджу почитати коментарі Єлисія під "ге, ги (ге й)" на заміну слову "кшталт" :кшталт.
Корінь тут "ги":
Ги = Ге. "Таким слаба, ги росиця".
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/9110-ghy.html#show_point
Корінь є не ги, а *hе; "и" є злите *е+і, де *і є сполучник.
goroh.pp.ua: норов
+