Можливо черпане з моск. Эдуард, хоча могло прийти з якоїсь іншої єврепейської мови, де є присутня двоголоска "-уа-", зокрема слц. Eduard, ч. Eduard, нім. Eduard, тощо.
Зводиться до англ. Edward <— ст.англ. Eadweard, де "w" позначає приголосний звук.
Хоча це слово є в ужитку, та замінюю ним "Едуард" з неприродньою для вкраїнською двоголоскою "-уа-", яка навіть при ненаголошеному "у" в живій мові, теворетично, могла би перейти в "-ва-", де "-в-" після приголосної перед голосною позначає сонорний [w].
Певні? Одна справа коли двоголоска складена з голосних близького місця артикуляції, як "-уо-", "-оу-", "-ие-", тощо. Інша ж справа це такі далекі голосні як "у" та "а", чи "і" та "а", де про другу з живої мови видно розвиток у "-ія-/-ия-", або при ненаголошеності "і" в "я/-йа». У йменні «Едуард» при ненаголошеному «у» та наголошеному «а», «у» спокійно може перейти в [w] після приголосної (-ва-). Та навіть так, ім’я англійське, де в старій і сучасній англійській нема двоголоски, а є приголосна [w].
Едуа́рд — особисте людське ймення.
Https://uk.wikipedia.org/wiki/Едуард.
Можливо черпане з моск. Эдуард, хоча могло прийти з якоїсь іншої єврепейської мови, де є присутня двоголоска "-уа-", зокрема слц. Eduard, ч. Eduard, нім. Eduard, тощо.
Зводиться до англ. Edward <— ст.англ. Eadweard, де "w" позначає приголосний звук.
Споріднене з черпаним з нім. варта (див. варта ).
https://en.wiktionary.org/wiki/Edward#English
Перекладаємо слово едуа́рд (ім'я)
Хоча це слово є в ужитку, та замінюю ним "Едуард" з неприродньою для вкраїнською двоголоскою "-уа-", яка навіть при ненаголошеному "у" в живій мові, теворетично, могла би перейти в "-ва-", де "-в-" після приголосної перед голосною позначає сонорний [w].
Додаю шоби викорінити фонотактично неприродню для вкраїнської мови подобу "Едуард".
Чому не природнё? Вкраїнській мові були та єсть притаманні двозвуки й зїяннє, хотя декотрим говорам уже не притаманні.
Певні? Одна справа коли двоголоска складена з голосних близького місця артикуляції, як "-уо-", "-оу-", "-ие-", тощо. Інша ж справа це такі далекі голосні як "у" та "а", чи "і" та "а", де про другу з живої мови видно розвиток у "-ія-/-ия-", або при ненаголошеності "і" в "я/-йа». У йменні «Едуард» при ненаголошеному «у» та наголошеному «а», «у» спокійно може перейти в [w] після приголосної (-ва-). Та навіть так, ім’я англійське, де в старій і сучасній англійській нема двоголоски, а є приголосна [w].