https://archive.org/details/etym-sem-slovnyk/I_A-D/page/262/mode/2up

Ні на краплю не переконливо. Давнє українське слово "глуп" і дуже продуктивний суфікс "-ота". Огієнко (і Нечуй-Левицький) наче деколи забував, шо українська це слов'янська мова, тому схожі корені й суфікси з іншими мовами це не дивина.

Шо саме тут насправді польського? Корінь? Ні. Суфікс? Ні. Значення? Ні. Корінь маємо, суфікс продуктивний, значення таке саме. Якшо Огієнко виходив лише з того, шо слово є в польській і вживається лише на західній Україні, то Огієнко поверхнево міркував.

Раніше у нас був языкъ, а не мова. Може, перейдемо на давній український язик? Адже в сусідів язык, język, авжеж.
Навіщо нам це польське сміття, якщо в нас є свої слова: дурість, безглуздісь, безглуздя, нерозум, недоумство, дурощі, дурний розум.
А глупство, глупота, глупость хай будуть у сусідів.
r2u.org.ua: Глупость

До речі, в старих дорепресивних словниках "глупоти, глупства" не знайдеш
r2u.org.ua: Глупство
r2u.org.ua: Глупство
, та й на більшій частині України його не знають.

"Язик" у значенні мови є рідним словом для нашої мови. Я не бачу змісту собі кликати нашу мову язиком, але й змісту цуратися цього слова й казати іншим так не говорити також не бачу. Це якись мовний авторитаризм. "Глупство" чи "глупота" не знайти, але "глупий" і похідні є. Я й сам не користуюся ні словами "якик", ні "глупота", але мені не подобається віддавати сусідам рідні слова, лише тому шо вони в них також є, а в нас вони здаються архаїчними. Архаїчні, чи не архаїчні, але в них не менше рідного ніж у "мова', чи "дурний".

Щонайменше в Онишкевича є "глупства" (саме в множині; том I, ст. 175). Ну й у Желехівського є "глупощі" (том I, ст. 145). А "глупий" загалом чув хіба на півдні Львівщини, від знайомих з Борислава та з-під Дрогобича. Не найуживаніше слово в Галичині, згоден.

Глупство - глупость, безсмысліе.
(Сл. Білецького-Носенка).
Глупачество - глупость.
(Сл. Яворницького).