п. kasztelan, як і ч. ели. слц. kastelán, болг. кастела́н, схв. кастèлāн, каштèлāн, походить від лат. castellānus «належний до укріпленого місця; мешканець фортеці», повʼязаного з castellum «укріплене місце, фортеця», зменш. від castrum «фортеця; військовий табір», спорідненого з castro «обрізую»;
