Гуртожиток — приміщення для спільного проживання осіб, перев. тих, хто працює на одному підприємстві або вчиться в одному навчальному закладі.
Приклад вживання
Він писав, що кінчає курси і невдовзі приїде додому, але житиме вже не дома, а в МТС в гуртожитку. (І. Муратов).
Походження
п. hurt «гуртова торгівля; стадо; [переносна огорожа для худоби в полі]», як і вл. hórdy «плетена огорожа», походить від двн. hurt (нвн. Hürde) «плетена огорожа для овець», спорідненого з гот. haúrds «двері», гр. κάρταλος «кошик», сінд. kaṭa (‹ *kṛta) «мата», прус. corto «пліт»;
Це є новочасна калька з моск. общежитие, подібна до житлобуд (моск. жилстрой), колгосп (моск. колхоз) тощо. Коли вже покликаєте на “давність” як аргумент, то Ви ледве знайдете це слово в українських класиків 🤷♀️
А взагалі стратегія є давно відома та ясна: додати вочевидь чуже слово, посилаючись на його нібито “давність” та “рідність” (насправді, завченість ще зі школи та з новочасних московсько-вкраїнських словників), узиваючи таким чином до внутрішніх ресентиментів українців (особливо москворотих) до мови Московщини та набрати собі їхніх голосів.
Отак. Абинеякумоскалів. Гляньте відгуки та настрої користувачів під такими німецькими спосудами (перейнятими в українську мову словами з мови німецької), що суть однакові що в українській, що в московській, а потім рівніть із тими німецькими спосудами в українській мові, що різняться від одповідника в московській мові.
До певної міри ці побоювання виправдані. Якщо в одному просторі будуть існувати дві дуже схожі мови, то в одній з них немає потреби, і більша, ресурсніша мова остаточно витіснить меншу мову. В кращому разі залишиться суто декоративна, церемоніальна функція "державного" статусу.
Схожі вони нині більше через московську фонетику. От слово "церемоніальна" що Ви його написали з 'а', мабуть і вимовляєте з 'а', хоча "церемоніЯ" завжди пишуть із 'я', тож і похідне має бути "церемоніЯльний", та головне, що в Вашому слові є зів, тобто збіг голосних -іа-, питомий для мови московської, але не вкраїнської. Та справжня питома вкраїнська фонетика є далека від московської. А лексика звісно збігається, щонайменше спільнослов'янська, далі вже купа черпань із грецької, латинської та ягелської мов. Але велике значення має вимова тих слів, словотвари.
Давно стало українським
Чуже ж
—
гурт
Це є новочасна калька з моск. общежитие, подібна до житлобуд (моск. жилстрой), колгосп (моск. колхоз) тощо. Коли вже покликаєте на “давність” як аргумент, то Ви ледве знайдете це слово в українських класиків 🤷♀️
А взагалі стратегія є давно відома та ясна: додати вочевидь чуже слово, посилаючись на його нібито “давність” та “рідність” (насправді, завченість ще зі школи та з новочасних московсько-вкраїнських словників), узиваючи таким чином до внутрішніх ресентиментів українців (особливо москворотих) до мови Московщини та набрати собі їхніх голосів.
А як у москвомовних може бути ресентимент до московської мови? І як саме це спонукає їх голосувати, наприклад, за "гуртожиток"?
Отак. Абинеякумоскалів. Гляньте відгуки та настрої користувачів під такими німецькими спосудами (перейнятими в українську мову словами з мови німецької), що суть однакові що в українській, що в московській, а потім рівніть із тими німецькими спосудами в українській мові, що різняться від одповідника в московській мові.
До певної міри ці побоювання виправдані. Якщо в одному просторі будуть існувати дві дуже схожі мови, то в одній з них немає потреби, і більша, ресурсніша мова остаточно витіснить меншу мову. В кращому разі залишиться суто декоративна, церемоніальна функція "державного" статусу.
Схожі вони нині більше через московську фонетику. От слово "церемоніальна" що Ви його написали з 'а', мабуть і вимовляєте з 'а', хоча "церемоніЯ" завжди пишуть із 'я', тож і похідне має бути "церемоніЯльний", та головне, що в Вашому слові є зів, тобто збіг голосних -іа-, питомий для мови московської, але не вкраїнської. Та справжня питома вкраїнська фонетика є далека від московської. А лексика звісно збігається, щонайменше спільнослов'янська, далі вже купа черпань із грецької, латинської та ягелської мов. Але велике значення має вимова тих слів, словотвари.
"що в Вашому слові є зів, тобто збіг голосних -іа-,"
Пані Кароліно, знову ж, якби Ви знали засали письма, таки дурниць (мабуть) не писали б