Слово жіночого роду, в кісних падіх: соч-. Є творено мною від дієслова сочити "вистежувати, розслідувати (в судовій справі); звати на суд; висувати обвинувачення", що розвинулося з первісних значень "казати → називати винним, причетним; вистежувати, слідити", яке має відповідати давньогрецькому κατηγορέω "мовлю проти (тобто, на звинувачення когось); виступаю відкрито (зі звинуваченням)", або взагалі "відкрито, публічно виголошую, доводжу, стверджую", відки далі постав іменник κατηγορία з первісними значеннями "звинувачення", й (як поняття логіки) "предикація, твердження; підтвердження фактами; виголошення", й власне "категорія". Форму "січ" (чого?/чому? - сочи, чим? - січчю, множина: чого? - сочий, чому? - сочем, чим? - січми, на/в чому? - на/в сочех) є творено за зразком імен, що часто виступають як об’єкти ― III. відміни, зокрема: хіть *"бажане, хочене", *знать "знане", мить *"кинуте, метене", січ "січене, рубане", тощо; тож "січ" (від "сочити") є *"тверджене, сказане, висунуте" → "категорія".