"Л" там у сучасній англійській нема. Про "г/х" можна сперечатися, а чому "в" замість "ф" не ясно. Наскільки я розумію, в англійській /f/ тут не одзвінчується до [v] перед /b/. Тут точно повпливала московська губно-зубна вимова /в/ та /ф/ на запис цього слова.

Дякую за розбір. Отже годилося би писати "гафбек"?

Ну. За чинним правописом "гафбак", мабуть. Слово "back" має голосну /a/ чи /æ/ залежно від говору, а за правописом звук [æ] слід передавати, як "а" ( https://slovnyk.ua/pravopys.php?prav_par=134 ).

З цим я зовсім не згоден. Про мене, це правило про [æ] (за [a] згоден) переписане з московської, де голосна "э" ( "нейотоване" "е") дуже рідкісна та позначає вищий звук за вкр. /е/ (кирилицею), а голосна /а/ має більш центральну та передню вимову за вкр. /а/. Українське /ɛ/ (/е/ кирилицею) дуже низьке, набагато ближче до [æ], ніж /ɑ/ (/а/ кирилицею).

ru.wikipedia.org: Русская фонетика
uk.wikipedia.org: Українська фонет

Мій погляд, то краще передати, як "хафбек" бритською вимовою ("half" — /ɑː/), чи "хефбек" америцькою вимовою ("half" — /æ/).

а чому хаф а не гаф, якщо Ви наче писали, що англійському h ближче вкраїнське г?

Та ніби не писав. Звуки різних мов складно порівнювати між собою, бо вони можуть бути схожі за одними ознаками, а різнитися за другими. Чи тим, як вони діять у своїх мовах та яке місце мають у своїх фонологіях. Загалом, я за передачу /h/ через /х/, бо англійське /h/ глухе, а вкраїнське /г/ дзвінке. Максим Вакуленко має дві статті про англійське /h/ та вкраїнське /г/ (я їх дбало не читав, лише переглянув), де дійшов висновку, шо акустично (те, як звуки фізично звучать; які мають частоти) англійське /h/ ближче до вкраїнського /х/, ніж /г/. Артикуляційно (те, як вони фізично творяться) /h/ таки ближче до /г/, хоч не збігається за місцем творенням точно. /г/ має багато алофонів із різним місцем творенням, а деколи й способом (апроксимант або фрикатив).

Та йой! Ми так довго обстоювали передачу англійського h нашим г, добулися цього, і тепер ще не ясно, чи заслужено?

Кожен має право на свій погляд. Є хороші причини на користь обох способів передання [h]. Але казати, шо звук [h] будь-якої мови тотожний українському /г/ є неправда. Це питання складніше. І, мабуть, має йти поруч із питанням про [g]. Як згадав, звуки різних мов є тяжко порівнювати. На приклад, іспанське /g/ часом вимовляється, як /ґ/, а часом (об’єктивно) ближче до /г/ (у слові "amigo", до прикладу), хоча то все одна фонема. Для нас, хто має /г/ та /ґ/, ці різні здійснення фонеми можуть сприйматися, як два різні звуки. То як передавати цю йспанську фонему? Усюди «ґ», усюди «г», чи «ґ» та «г» разом у залежності від їхньої вимови в словах? Але ж здійснення йспанського /g/ непостійне, воно залежить від навколишніх звуків, хуткості вимови. Простої відповіді та бездоганного способу передання тут нема. Потрібні пóступки.

Isce odin tóuc pro latiniçõ.

<добулися>

Se e cyto? Ceuderno yaco 'oucrayinsco' mésivo iz veatscuix ‹добиться› is ‹добыть›?