оглѡб (род. оглобу, м.р.) "рама" (пор. "оглобля"), раз "удар" (пор. разити "бити; ранити. влучати. вражати то що").
Як це читати?
Огліб разу
Це і, що чергуємо з о
Діонісій Виноградов, Andrii Andrii,
під літерою "ѡ" є фонема, що походить від давнього *о в умовах закритого складу (точніше перед "слабкими" *ь, *ъ). В деяких давніх писемних памятках давньої української мови було вживано сеї літери на позначення сеї фонеми. Її вимова може бути реалізована доволі розмаїтим рядом алофонів, серед яких зокрема:
en.m.wikipedia.org: Near-close front rounded vowel,
чи
en.m.wikipedia.org: Close front rounded vowel – на початку статей зправа є зразок слухати ті звуки.
Фонема, позначена мною літерою "ѡ", становить одну з найвиразніших рис питомої української фонетики та фонологиї, тому вважаю за вкрай важливе мати на позначення сеї фонеми окрему літеру, ніж "і" як у чиннім правописі.
З мого досвіду, цей звук [ѡ] є частим в англійській мові. Його справді можна помилити з [i].
Вѡд разити "бити; ранити. влучати. вражати то що" + -м- терпного стану ("те, що може бути уражене", тут: зона, границі ураження) + -о ниякого роду; субстантивований примітник ниякого роду.
Куди б'ють.
Вѡд корене лук- (лучити "мітити, попасти; разити; стрілити") + -ище "містце (тут: зона)". Наголос на первому чи другому складі.
+, лу́чи́ще