Вѡд разити "бити; ранити. влучати. вражати то що" + -м- терпного стану ("те, що може бути уражене", тут: зона, границі ураження) + -о ниякого роду; субстантивований примітник ниякого роду.
Вѡд корене лук- (лучити "мітити, попасти; разити; стрілити") + -ище "містце (тут: зона)". Наголос на первому чи другому складі.
Куди б'ють.
оглѡб (род. оглобу, м.р.) "рама" (пор. "оглобля"), раз "удар" (пор. разити "бити; ранити. влучати. вражати то що").
Як це читати?
ѡ - це омега? Читається, як звук [o]? Поясність, будь ласка, для аматорів. Дякую.
Діонісій Виноградов, Andrii Andrii,
під літерою "ѡ" є фонема, що походить від давнього *о в умовах закритого складу (точніше перед "слабкими" *ь, *ъ). В деяких давніх писемних памятках давньої української мови було вживано сеї літери на позначення сеї фонеми. Її вимова може бути реалізована доволі розмаїтим рядом алофонів, серед яких зокрема:
чи
Фонема, позначена мною літерою "ѡ", становить одну з найвиразніших рис питомої української фонетики та фонологиї, тому вважаю за вкрай важливе мати на позначення сеї фонеми окрему літеру, ніж "і" як у чиннім правописі.
+
אלישע פרוש, це ж не та [ы], що збереглася в наших західних говорах?
Карл-Франц Ян Йосиф,
ни, не та.
З мого досвіду, цей звук [ѡ] є частим в англійській мові. Його справді можна помилити з [i].
Andrii Andrii,
"ѡ" не є звук, а йно літера. Серед символів МФА такого голосного звука нема (хіба тільки зовнішньо подібний символ [w], та то є приголосний звук – лабіовелярний апроксимант).