запозичення з польської мови;
п. dłubać «тс.» є прямим відповідником укр. довба́ти (див.);
бр. длу́баць «довбати; повільно щось робити»;
щоб ви спитали,
а інші прочитали
У певних випадках
викорчуй / не викорчуй
викорчити (можу не можу)
Досить складно вислідкувати
/
Відрізнью може бути ще "викорчувати" у пеаних випадках
<Може походить від "вирва" чи "вир"?>
A ceomou ne gleanõti pervxye u istoslœunui slœunicui??
... < вирять < virjátʹ < ???
Zaznaciõ oge u rousscé e isvédcyeno déyeslovo ‹coviriti / covuiriti›, ‹coviriati / covuiriati› ta u inxyé znacyeinïé: "xuoréti, dóugo xuoréti" (Onixykevityu, Slœunic govorœu Boyecyscinui ; Suenticyscuy, Slœunic galicysco-boyecyscuix govorœu).
псл. (сх.) [kolupati] не зовсім ясне;
вважається похідним від дієслова lupati, пов’язаного з lupiti, укр. лупи́ти, утвореним за допомогою словотворчого елемента ko-, укр. ко- (Фасмер II 298; Brückner KZ 48, 168);
може розглядатись і як результат контамінації псл. kopati «копати» і lupati «лупати, відбивати, відламувати»;
виведення від *кололупати (Соболевский Slavia 5, 444) непереконливе;
р. (розм.) колупа́ть «колупаючи, відділяти частину чого-н.», ст. колупати «колупати (віск)», бр. калупа́ць «колупати, копирсати»;
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ