Олиссипѡ́нъ · Олиссипо́на
В українську мову переданнєво назви міст Римської Імперії приходили через візантійську грецьку.
У грецькій же мові традиційне назвище Лісабону — Ολισσιπόνα (в.-гр. Ὀλισσιπών/Ὀλισσιπόνα).
Отож, будь це місто відомо на Україні-Руси за Середньовіччя, його назва б пришла до нас у формі ‹Олис(с)ипо́нъ› або ‹Олис(с)ипо́на›, що б дало сучасний ‹Олисипо́н› (книжні назвища міст зазвичай не здобувають звуження /о/ в /ѡ/ через вплив церковної/книжної/консервативної вимови) чи ‹Олисипо́на›.
Але ж це таки чуджий уплив на руську мову, тож ліпше дайте ще "Олисипін".
Пор. "Dœny", що дав був пан Поруш.
Я пишу 'Олиссипѡнъ', що дає можливість читати як з /ѡ/, так і з [ɔ]
»що дає можливість читати як з /ѡ/, так і з [ɔ]«
Ne mogé bouti; /ɔ/ [ɔ] e *u, a poliesscuy perégolós *o bui pœd nagolósomy dau |ʉ͡ɶ| — /ʉ̯͡ɶ̼, ʉ͡œ̼; ʉ͡ʏ̼; ʏː/, ne /ʷɔ ~ ʷo/.
Чому ж не може? Може. Правила ж читання іноземних слів (після праслов'янської доби, тобто не чіпаючи найстаріших перейнятків) різниться з правилом читання питомих слів
Ne „citagna“ (»з правилом читання питомих слів«), a „svoyeigna“, citagne bo e toho cyto pisano e.
Perégolósui *e, *o xotcha seagaiõty pereidneorousscoï dobui, ta truaxõ he givui perébiegui dóugo, pone agy do cœnça XVI stl., a he uzslœunõ pœdstanovõ i pozdieye.
Tó imea toho miesta bui moglo bouti viedomo ouge, coli i ne u rano-d.-rousscõ dobõ, tó za pèuno u pœzdniõ ci serédniõ, a perégolós *o bui tam boü iesce he yn giu perébieg — bie i u storónscuix ci cerpanuix slovax, ucliouceatchi pitoma imena.
Xuibagne perégolósou e u slovax daunieychix pameatoc e ceasto slied cerpagna ceréz leadscõ, bielorousscõ, ci veatscõ, otge ne cazié oge, ni bui, “rœdnosloviansca, prasloviansca iz perégolósomy, a cerpana, storónsca bez“.
>truaxõ
Що це?
»>truaxõ
Що це?«
тривали
Ну, порівняйте з Вавилоном — слово відомо з сивої давнини в українській мові, але через те, що в усній традиції його не було (бо потреби не було), його форма не здобула /ѡ/ і зосталася з /о/, як у церковнослов'янщині — Вавилон.
Можна сказать, що воно було заново запозичено зі старших текстів без адаптації.
Саме так, найпевніше, стало б і з Олисипоном, будь це назвище відомо в давнину між русинів
*Dadjьbogъ було в усній традиції й усе ж пишуть Дажбог)
Ледве чи було в усній традиції аж до XIX-го століття ;)
Праслов'янської писемної традиції бути не могло ніяк)
Ne praslœueanske
І.. що? 😅
»порівняйте з Вавилоном <...> через те, що в усній традиції його не було (бо потреби не було), його форма не здобула /ѡ/ і зосталася з /о/, як у церковнослов'янщині — Вавилон.«
Otóge, ya i ne izporiõ oge ‹Vavilón› bie cyto raz cerpano cnigyno. Ta tó cazié xuiba na ròzdvoyeigne rousscoï móuvui na „prostõ“, „nizjchõ“ pitomo rousscõ, ta „vuisocõ“, „cnigynõ“, „oucenõ“ — staroslovianscõ, leadscõ, veatscõ — ne rousscõ.
Так, хоча не знаю чи не пише Олисій подвійні приголосні. Отож, не певен чи не буде ‹Olissipœn›
»чи не пише Олисій подвійні приголосні. Отож, не певен чи не буде ‹Olissipœn›«
Ne pisiõ. Pone, za pèuno ne tout.
»Ne pisiõ. Pone, za pèuno ne tout.«
Yasno 👍🤝
@Є. Ковтуненко